Репортаж

Пропустив марш — зганьбився: Проєкт про білорусів, які протестують

Наприкінці жовтня Світлана Тихановська оголосила загальнонаціональний страйк у Білорусі. За день до цього сплив термін її ультиматуму Олександру Лукашенку з вимогами піти з поста президента і припинити насильство по відношенню до протестуючих. У результаті тільки в Мінську 25 жовтня на вулиці вийшло понад 200 тисяч людей — акції стали наймасштабнішими у країні з кінця серпня. Фотограф Марк Жигман зняв десятки портретів тих, хто вийшов на протест, — у національному одязі, оголених, у строгих піджаках і навіть у костюмах панд.

Протести у країні тривають уже четвертий місяць. За цей час лідерів опозиції номінували на Нобелівську премію миру, творців телеграм-каналу Nexta оголосили в міждержавний розшук, а Євросоюз і США ввели санкції проти Білорусі. Діями Лукашенка незадоволені, здається, білоруси всіх професій і будь-якого віку: у країні пройшов марш людей з інвалідністю та марш солідарності жінок, національний страйк робітників і студентів, партизанський марш. Фотограф Марк Жигман знімає протестувальників із серпня. Він розповів, хто виходить на вулиці, як уникнути арешту і чи змінилася поведінка білорусів за ці місяці.

Марк Жигман

Позаштатний фотограф інформаційного порталу tut.by, автор в інтернет-журналі 34travel.me. З 2017 по 2020 рік — член Білоруського громадського об'єднання фотографів. Виставлявся в галереях сучасного мистецтва Ў, Punktum 16+, Vortex Preview та Літературному музеї Петруся Бровки.

— Перші три дні протестів я був на ізоляції з коронавірусом. Потім сталися розгони, яких не було ніколи в історії Білорусі. Я опинився в новій країні — в тій, де в жахіттях за тобою женеться ОМОН.

Багато хто говорить, що, якби ми пішли брати штурмом урядові будівлі, ми жили б в іншій країні. Але ми почувалися як людина, яка сиділа все життя в темряві й уперше побачила світло. Було боляче від свободи. Був шок, що нас так багато. Був захват, що нас не б’ють.

Нам сняться жахіття про те, як за нами женеться ОМОН.

У Білорусі завжди було складно знімати, але зараз це майже гарантовано загрожує затриманням. У фотожурналістку Ірину Араховську поцілили гумовою кулею, а потім звинуватили у відвідуванні незаконних масових заходів, хоча вона всього лише виконувала свою роботу. Вільно почуваються тільки працівники державних ЗМІ.

Браслети, значки, прапори, навіть біла куртка або червона сукня можуть стати приводом для затримання. Одягатися потрібно неяскраво, корисно бути в масці, щоб дотримуватися правил безпеки під час пандемії та щоб важче було впізнати. Камеру краще принести не у фотосумці, а в звичайному рюкзаку. Телефон залишити вдома: деяких затриманих катували, щоб отримати доступ до фотографій і контактів усередині. Приходити потрібно не рано, щоб не попастися правоохоронцям, але і до того, як марш рушить, щоб бути в потоці разом з людьми. ОМОНу все одно, де тебе ловити, — за тобою підуть у метро, ​​у двори, під’їзди і чужі квартири.

Найнесподіваніше за все було бачити на маршах своїх батьків. Моя сім’я жила у внутрішній еміграції: влада окремо, ми окремо. Я знімаю акції з 2017 року, і кожного разу рідні мене відмовляли. А тепер вони там і ще соромлять мене, коли я пропускаю мітинг.

Батьки соромлять мене, якщо я пропускаю мітинг.

Дивують люди похилого віку, які йдуть у колоні. Шлях маршу може бути дуже довгим, майже через усе місто, але багато пенсіонерів проходять його до кінця. Атмосфера на марші майже святкова, всі один одному раді, тому, якщо поруч немає силовиків, участь у ньому абсолютно безпечна. Спочатку на мітингу можна було побачити складні великі костюми, на кшталт свинок у формі ОМОНу або хлопців на ходулях. Зараз такі майже неможливо провести на марш.

Я бачив дівчину, загримовану під Лукашенка, та омонівця на повідку, який стрибав навколо неї; хлопця з плакатом «Президент несправжній» (наступного дня його затримали); хлопців у костюмах панд, які підтримують компанію PandaDoc; чоловіка в самих сімейних трусах, який, стоячи просто перед силовиками, лаяв їх за те, що вони вбивають білорусів.

Ми досі протестуємо. Щонеділі 100 тисяч чоловік виходять і кажуть уряду, що нічого не закінчилося: ми хочемо жити, а не існувати і вимагаємо, щоб до нас ставилися як до людей. Характер протестів не змінився. Незважаючи на звірства, ми так само знімаємо взуття, коли стаємо на лавочки. Вимоги протестувальників не змінилися: Лукашенко повинен піти. Нас повинні перестати бити. Усі, хто зараз сидить у тюрмі за те, що просто висловив свою позицію, повинні вийти на свободу.

0_MarkZhigman_Protest
1_MarkZhigman_Protest
2_MarkZhigman_Protest
3_MarkZhigman_Protest
5_MarkZhigman_Protest
6_MarkZhigman_Protest
8_MarkZhigman_Protest
54_MarkZhigman_Protest
9_MarkZhigman_Protest
10_MarkZhigman_Protest
11_MarkZhigman_Protest
32_MarkZhigman_Protest
13_MarkZhigman_Protest
14_MarkZhigman_Protest
15_MarkZhigman_Protest
16_MarkZhigman_Protest
22_MarkZhigman_Protest
21_MarkZhigman_Protest
18_MarkZhigman_Protest
40_MarkZhigman_Protest
63_MarkZhigman_Protest
62_MarkZhigman_Protest
61_MarkZhigman_Protest
60_MarkZhigman_Protest
59_MarkZhigman_Protest
58_MarkZhigman_Protest
57_MarkZhigman_Protest
55_MarkZhigman_Protest
53_MarkZhigman_Protest
52_MarkZhigman_Protest
51_MarkZhigman_Protest
50_MarkZhigman_Protest
48_MarkZhigman_Protest
47_MarkZhigman_Protest
46_MarkZhigman_Protest
45_MarkZhigman_Protest
33_MarkZhigman_Protest
35_MarkZhigman_Protest
34_MarkZhigman_Protest
38_MarkZhigman_Protest
27_MarkZhigman_Protest_1
26_MarkZhigman_Protest
27_MarkZhigman_Protest
28_MarkZhigman_Protest
19_MarkZhigman_Protest
14_MarkZhigman_Protest
13_MarkZhigman_Protest
25_MarkZhigman_Protest

75

145

977
2

Більше матеріалів