Проєкт

Петербург — це равлик

Фотограф Василь Піндюрін часто гуляв Пітером уздовж Фінської затоки, думаючи про те, звідки тут з’явилася людина і як виникло місто. Він з’ясував, що там, де зараз розташований мегаполіс, колись було морське дно і водилися равлики особливого виду. Саме з цих равликів і почалася подорож автора в часі та проєкт Littorea.

Італійський письменник Тіціано Скарпа порівнював рідну Венецію з гігантською камбалою, що розпласталася на дні лагуни. У книзі «Венеція — це риба» він простежував історію її поневірянь піратськими морями й розслабленими затоками. Блукаючи вулицями і підворіттями, Скарпа фіксував тугі кам’яні плити, рослинні завитки литих огорож та цікаві сліди на колонах.

Ще однією схожою метафорою є порівняння столиці італійського регіону П’ємонт зі звичайною міською квартирою, зроблене письменником Джузеппе Кулікк’я. Його книга «Турин — це мій дім» навіть супроводжується картою, де кожен район описаний як кімната. Є там вбиральня і комора, де торгують зброєю і наркотиками. Є й більш урочисті квартали — «вітальня», де не соромно і гостей розмістити: центральний вокзал Порта-Нуова і проспект, що веде від нього до музейного центру.

Російський фотограф Василь Піндюрін у чомусь продовжує лінію таких метафор і по-новому розповідає про «Північну Венецію». «Петербург — це равлик», — заявляє він, пропонуючи докази, зібрані в різних частинах мегаполісу.

Василь Піндюрін

Російський фотограф. Народився в селищі Уруша Амурської області. Навчався у Школі нової фотографії та Школі сучасної фотографії «Докдокдок». Живе і працює в Санкт-Петербурзі.

— До того як стати Балтійським, море було іншим. І те інше море вже в наш час назвали Літориновим — за ім’ям равлика, який давно живе у прибережних водах. Літорина звичайна поширена в Північній Атлантиці, саме вона через прямий зв’язок із Балтикою стала відправною точкою мого проєкту.

Я почав досліджувати кар’єри й уступи, скульптури й руїни, печери і храми Петербурга, а також околиць. Їздив, наприклад, до Путилова, де досі видобувають піщаник — у тому числі і для оздоблення будівель. Побував у Рускеалі, колишньому мармуровому кар’єрі, що перетворився зараз на туристичний парк відпочинку. Відомо, що мармур із Рускеали використаний в оздобленні Ісаакіївського собору.

Я зрозумів, що храми і печери міста складаються з двох основних елементів: вапняку і мармуру. І те й інше походить з органічних сполук — колись вони були мушлями молюсків, що водилися і все ще водяться у цих місцях.

На початку XVIII століття Петро I, захоплений утопічними ідеями наставників з інших держав, заклав на Балтиці місто. Він узяв на озброєння технічні нововведення й естетичні принципи, але відкинув етичні та правові підстави західних християнських суспільств свого часу. Петро створив місто без коренів, симулякр, вторинну утопію, що на двісті років стала столицею російської держави. Коли я блукав берегом, то, сам того не підозрюючи, почав подорож у часі: між єгипетськими пірамідами, грецькими статуями, палацами та ідеєю держави.

Петро I створив місто без коренів, симулякр, вторинну утопію, що на двісті років стала столицею російської держави.

Проєкт дозволив об’єднати розрізненість речей і місць — зібрати їх в одному образному просторі, порівняти текстури, ритми, сліди одного в іншому. Ідея равлика, спіралі допомогла структурувати і представити взаємозв’язок матеріальності та часу, відродження та вмирання. У цьому сенсі Петербург — як місто-музей — мені цікавий, у ньому є старовина, яку намагаються зберегти. Але в той же час щось реставрують, і, відповідно, він змінюється, з’являються «нові» пам’ятники. Тут утопічна ідея Петра стикається з реальністю, тому зображення у розфокусі одночасно показують і погляд равлика, і якусь метафору недосяжної утопії.

Сам матеріал, піщаник або мармур, слугує свого роду носієм інформації, що зберігає відбитки минулого, чим він і нагадує фотографію. Тому цю історію можна також розглядати як розповідь про текстури і поверхні, винесені на загальний огляд із надр часу.

Цю історію можна також розглядати як розповідь про текстури і поверхні, винесені на загальний огляд із надр часу.

Кожна поїздка для зйомки була, по суті, маленькою експедицією. Вивчення місця, вибір маршруту, часу і, врешті-решт, пошук кадрів є досвідом, що дає уявлення про світ через власні відчуття.

Фотографуючи Петербург і місце його заснування в деталях, я створюю нові симулякри, припускаю, чим ще могла б виявитися дана земля. Я уявляю її та саме місто нескінченним равликом, який через свої розміри стає незбагненним для погляду спостерігача. Цю територію я називаю равликом Літтореєю, немов першовідкривач, який знайшов щось раніше небачене.

140

14

46
442

Більше матеріалів