Фіналіст Bird in Flight Prize ‘20: Проєкт «Зустріч»
Сільвія Росі, Італія
«Зустріч» Сільвії Росі — це творче осмислення її сімейного альбому. На дослідження Сільвію надихнула фотографія її молодої матері, зроблена на ринку в Ломе, столиці Того. За допомогою автопортретів, перформансів і символізму Росі розповідає історію про еміграцію їх сім’ї з Того до Італії та життя в діаспорі. З одного боку, це дуже особиста історія, з іншого — загальнолюдська.
Сільвія відтворює сімейну історію у візуальній і вербальній формах, поєднуючи фотографії, текст і відео. Вона повертається до естетики південноафриканських студійних портретів, використовуючи специфічні фони і предмети. Центральне місце в цій серії посідає зображення носіння предметів на голові. Пройшовши через еміграцію і ставши європейкою, Сільвія втратила це традиційне вміння, що передавалося від матері до доньки. Щоб відновити та зберегти його, вона сама навчилася переносити предмети на голові та продовжує практикуватися.
Автопортрет в образі моєї матері у шкільній формі (2019). Щоб допомогти своїй матері, вона з дитинства працювала торговкою на ринку. Кожного дня рано вранці вона виходила з дому, несучи підніс із зубочистками на голові. Вона прогулювалася районом, закликаючи покупців. Попрацювавши приблизно годину, вона поверталася додому, милася, одягала форму і йшла до школи зі своєю сестрою
Автопортрет в образі моєї матері (2019). У 1989 році вона прибула до Рима, щоб возз'єднатися зі своїм коханим, і тут же знайшла роботу няньки в одній родині. Одного разу вона прибирала у вітальні їх квартири і почула по радіо новину про те, що уряд планує легалізувати всіх мігрантів на території Італії. Вона дуже раділа, що ввімкнула радіо того дня
Автопортрет в образі мого батька (2019). Він був освіченою людиною з гарної тоголезької сім'ї. Батько прибув до Італії з невеликою валізою, десятком книг і мрією знайти хорошу роботу. Через кілька тижнів він влаштувався збирачем помідорів з оплатою в кілька центів за ящик
Автопортрет в образі мого батька, який говорить по телефону (2019). В Італії він не знайшов того, на що розраховував, тому вирішив поїхати. Він подзвонив матері і запропонував поїхати разом до Нідерландів
Автопортрет в образі моєї матері, яка говорить по телефону (2019). Вона сказала, що не зможе знову переїхати, тим більше з дитиною. Благала його залишитися, але він наполягав на своєму. Повернувшись ввечері додому, вона побачила, що він зібрав свої речі та поїхав
Кадр із відео, Анжелік (2019). Жінка йде садом з тазом, повним мокрої білизни. Раптом починає дзвонити її телефон. Вона піднімає таз, ставить собі на голову, опускає руку в кишеню, дістає мобільний телефон і відповідає на дзвінок. Вона жестикулює і ходить з боку в бік, не звертаючи уваги на таз, немов це просто частина її тіла
Кадр із відео, мама і бабуся, Сіхіне (2019). Мої мама і бабуся скручують із тканини кільце, яке надягають на голову, щоб переносити важкі речі на ринку Ассігама
Сіхіне (2019). На відео я скручую кільце з тканини. З його допомогою на ринку Ассігама на голові переносять важкі вантажі. Цьому я навчилася в жінок у сенегальському селі, куди я потрапила завдяки програмі з обміну Thread
Голос художниці описує сцену: «Жінка йде по дорозі, що веде до будинку її бабусі в Сангері. Вона одягнена у звичайну сукню і тримає в руках сумку. Раптом вона зупиняється. Вона знімає сумку з плеча, ставить її собі на голову і продовжує йти»
Проєкт був створений спеціально для Jerwood/Photoworks Awards 2020.