Вдягни, щоб я тебе почув: Як футболки стали рупором

Протягом ХХ століття звичайна футболка, майже не змінившись візуально, зазнала кількох функціональних змін та пережила модну революцію. Спочатку вона зі спідньої білизни перетворилася на повсякденний одяг, а потім з повсякденного — на модний. Але найцікавіше — як футболка стала виразником найрізноманітніших політичних гасел.

Від військових до акторів

На початку 1910-х біла бавовняна футболка з’явилася у формі ВМС США. Незабаром ця річ стала популярною й серед представників робітничих професій: було зручно працювати, скинувши верхній шар одягу і забруднюючи лише недорогу спідню білизну. Уже у 1920 році слово t-shirt увійшло до словника Мерріама — Вебстера і гардероба американців, а Френсіс Скотт Фіцджеральд згадав його у своєму романі «По той бік раю».

За десять років у США почали виготовляти сувенірні та рекламні футболки. Одними з перших цей предмет одягу для просування свого продукту використали творці фільму «Чарівник країни Оз» у 1939-му. Потім трюк повторили у компаніях Bud і Coca-Cola. У 1950-х футболка пережила новий сплеск популярності, коли Марлон Брандо з’явився в ній у стрічці «Трамвай „Бажання“» в ролі мачо Стенлі Ковальскі. Жінки вдягнулися у такий трикотаж трохи пізніше: французька актриса Джин Сіберг постала на екрані у футболці в 1959 році у картині «На останньому подиху».

Від хіпі до пропагандистів

На початку 1960-х поява пластизольних фарб, які можна наносити на тканину, спровокувала моду на речі з принтами. Тоді футболка перетворилася на предмет одягу, що дозволяє ще й транслювати повідомлення оточуючим. Наприкінці десятиліття футболки Tie-Dye стали центральним елементом руху хіпі після появи недорогих барвників Rit — їхні кольорові розводи чимось нагадували зорові галюцинації від ЛСД. А рок-гурти ще більше популяризували футболки з принтами.

У 1966 році під час візиту президента США Ліндона Джонсона до Канберри студентка Меган Стойлес одягнула футболку з написом Make Love Not War на протест біля готелю, де оселився політик. Заклик кохатися замість воювати виник під час В’єтнамської війни та став, мабуть, найвідомішим антивоєнним гаслом. Хоча сама Стойлес пригадує, що наступного дня журналісти більше писали про її груди, ніж про фразу на футболці, фотографія із нею все-таки потрапила в журнал Life та наробила галасу.

У 1984 році на прийомі для молодих дизайнерів Кетрін Гемнетт потисла руку британській прем’єрці Маргарет Тетчер у футболці з антиядерною заявою «58% не хочуть Першинга („Першинг-1“ — американська балістична ракета з ядерною боєголовкою. — Прим. ред.)». Стільки людей, за результатами соцопитування, були проти розповсюдження американських ядерних ракет «Першинг» у Європі. Дизайнерка пригадує, що прикрила футболку курткою і відмовилася знімати її на вході. А коли підійшла до прем’єрки, то розстібнула верхній одяг, аби журналісти могли побачити та сфотографувати гасло.

Пропагандисти теж зрозуміли, якими потужними можуть бути написи на футболках, і почали робити власні. У 1983 році США вторглися на територію острова Гренада, щоб повалити місцевий лівий уряд. Хоча військова операція тривала всього чотири дні, за цей час встигли з’явитися пропагандистські футболки із гаслом на підтримку війни: «Коли дбаєш настільки, що відправляєш найкращих». Схожі вирази зі схваленням військової інтервенції виникли трохи пізніше у ході афгано-радянської війни. Тоді за допомогою футболок закликали підтримати афганських бійців.

Хорватський письменник Мілєнко Єрґович у книзі «Жертвам сниться велика воєнна перемога» також пригадує ефект, який справляли футболки з гаслами в тодішній соціалістичній країні. «Майки з образами іноземних знаменитостей з’явилися в той час, коли вже явним було падіння залізної завіси. […] Перший мертвий військовий, якого я побачив у своєму житті, лежав одягнений у майку, на якій було зображено Роттена (музикант гурту Sex Pistols. — Прим. ред.) та красувався напис Anarchy in the UK. Я не знаю, як його звали, але я знаю все про нього».

Не обов’язково було навіть розміщувати сміливе політичне гасло на футболці, щоб кинути виклик суспільству. В одному з епізодів серіалу «Друзі» головний герой одягає закоротку йому футболку зі словами Frankie Says Relax, яку носив у коледжі. Напис, що здається просто жартівливим, насправді є назвою пісні гурту Frankie Goes to Hollywood. Уже перша композиція музикантів, Relax, була заборонена у Великій Британії через відвертий сексуальний підтекст, до того ж вокалісти гурту — відкриті геї. Заборона призвела до ще більшої популярності пісні, а футболки Frankie Says Relax почали носити й за межами Британії наприкінці 80-х — саме тоді, коли герой «Друзів» навчався в коледжі.

Гасла на подіумах

Дизайнери почали включати футболки до своїх колекцій у 1970-х. Вів’єн Вествуд і Малкольм Макларен у 1977-му представили футболку «Боже, бережи королеву», коли Єлизавета II відзначала 25-річчя на троні. Вествуд та Макларен уже були відомі як творці панківського одягу, який продається в лондонському магазині з провокативною назвою SEX. Футболка вийшла рвана, з вивернутими швами й портретом королеви з булавкою в роті посередині. У 2006 році Вествуд також випустила топ із написом «Я не терорист. Будь ласка, не заарештовуйте мене» після того, як поліцейський у Лондоні помилково застрелив чоловіка, прийнявши його за терориста.

Креативна директорка Dior, Марія Грація К’юрі, включила футболку з закликом «Ми всі маємо бути феміністками» до своєї ж першої колекції для модного дому у 2017-му. Вислів вона запозичила в нігерійської письменниці Чімаманди Нґозі Адічі. Наступного року непальсько-американський дизайнер Прабал Гурунг створив уже декілька футболок із політичними гаслами: «Я мігрант», «Мій бойфренд фемініст», «Майбутнє за жінками» та інші.

У 2022-му футболки з написами повернулися в моду. Співзасновник Vetements Гурам Гвасалія в липні представив колекцію, до якої увійшли в тому числі топи зі словами Stop Being Rich («Перестань бути багатим»). Це — пародія на меми з Періс Гілтон у футболці Stop Being Poor («Перестань бути бідним»). Насправді Гілтон ніколи не вдягала таку футболку: на тій, яку вона носила, було написано «Досить впадати у відчай».

На обкладинці: Демонстранти виступають проти війни в Іраку, 2003 рік. Фото: Juan Vrijdag / ANP / AFP