ПРОМО

Закриті київські пам’ятники перетворили на артінсталяціїї для проєкту іспанського художника

Три столичні пам’ятники — Володимирові Великому в парку «Володимирська гірка», Богданові Хмельницькому на Софійській площі та Григорію Сковороді на Контрактовій площі — підсвітили та озвучили голосами одинадцяти українських поетів, що записали для проєкту близько сорока віршів. Перформанс іспанського художника «Примарна поезія» Пабло Вальбуени проходив 10–12 листопада.

За задумом Пабло Вальбуени, участь в проєкті брали автори, які переживають війну та писали про неї ще з її початку у 2014 році. Куратором поетичної частини проєкту став український поет, перекладач та літературознавець Остап Сливинський. Свої твори для перформансу записали Ірина Цілик, Люба Якимчук, Остап Сливинський, Галина Крук, Олена Гусейнова, Артур Дронь, Павло Коробчук, Софія Ленартович, Юліана Лесняк, Катерина Міхайліцина, Марина Пономаренко, яка також доєдналась до живих читань просто неба в один із вечорів. Тексти всіх віршів, що звучали з пам’ятників, доступні за посиланням.

«Поезія є свідченням, вона фіксує важливий досвід, — розповідає Остап Сливинський. — Більшість віршів, використаних у «Примарній поезії» — камерні, це тиха лірика. Це часом дуже тонкі, відверті і болісні вірші, які говорять про речі, якими ми ділимося з найближчими людьми. І коли вони звучать у міському просторі, це створює певний дисонанс. Інтимне стає публічним. Так само як під час війни ми бачимо зруйновані будинки, що роблять видимим чиєсь приватне життя. Метафорично війна зриває одну стіну».

«Що я помітив і дуже оцінив, так це те, що навіть у найпохмуріших віршах майже завжди можна знайти щось позитивне, тонку смужку оптимізму, гумору, стійкості, витривалості та надії», — додає Пабло Вальбуена.

dtf2-9
dtf2-5
dtf2-2
dtf2-30

В своїх роботах Пабло зазвичай поєднує цифрове світло та звук, художник створює скульптури, інсталяції, перформанси, які розчиняють межі реального та віртуального. Раніше Вальбуена вже презентував першу частину свого проєкту в Україні — у межах виставки МОТ він показав відеосимуляцію на основі панорамного знімання ірпінського «кладовища автомобілів». Спалахи світла рухалися в ритмі голосу поетеси Люби Якимчук, яка зачитувала свій вірш «Ворона, колеса» в супроводі контрабасиста Марка Токара. Два інших концепти використовували зображення харківської школи № 134 та однієї з пошкоджених житлових будівель Києва.

Під час своєї подорожі до України на відкриття МОТ Пабло також відвідав деокуповані місця Київщини в пошуках локації для майбутнього перформансу. Тоді ж він вирішив повністю змінити концепцію: замість сірості й розрухи, яку йому не раз траплялося бачити в новинах, художник побачив українців, які відновлюють свої будинки та вулиці після трагічних подій, а також оберігають культурні пам’ятки. Тож Пабло вирішив поєднати ці захищені монументи минулого з голосами поетів, чия творчість спрямована в майбутнє. Проєкт підтримала криптобіржа WhiteBIT.

Нагадаємо, тимчасовий культурний простір «Модуль тимчасовості» працював на Контрактовій площі, а згодом вирушив у тур Україною. В основі простору — виставка сучасного мистецтва від 28 митців з 10 країн, що представляють роботи на тему «тимчасовості» — раптовості, невизначеності, крихкості часу. Відвідати простір тепер можна онлайн — повну копію МОТ і всі експонати перенесли в метавсесвіт.


Фото: Віктор Распутін

Нове та Найкраще

5 777

486

527
802
Більше матеріалів