Найперша в незалежній. Пам’яті Руслани Писанки
«Що це за персона? Веде прогноз погоди…», «Треба про когось крутішого писати, це не наш рівень», «Але про неї говорить уся країна!», «Ми журнал про лайфстайл, а вона товста!» — моя пропозиція написати про Руслану Писанку викликала свого часу, напевне, найбільшу суперечку в редакції першого українського таблоїду LOOKS International. Часопис був двомовним, головна мова — англійська, видавали його експати, реклами було повно, бо експати ж тоді керували головними компаніями-рекламодавцями — алкогольними і тютюновими, а також були основними споживачами і взірцями красивого життя нарівні з кримінальними авторитетами. Другі, щоправда, потрапляти на глянцеві сторінки не воліли, щедро спонсоруючи таку можливість для своїх дівчат, переможниць усіляких конкурсів «Міс».
Кожен свій номер LOOKS International репрезентував вечіркою в київському нічному клубі Hollywood, іноді робили виїзні презентації у Львові та Харкові. 1996 рік став піком слави видання, потрапити на його сторінки для представників шоу-бізнесу, моди й мистецтва молодої незалежної країни вважалося престижним.
Край дискусії про доцільність кандидатури Руслани Писанки поклав Алексіс Шелдон, наш головний редактор, випускник Кембриджа: «Дивіться, як довго ви всі про неї говорите. Однозначно це — зірка».
Вона дійсно була першою справжньою телевізійною зіркою незалежної України, феноменом, який не вдалося перевершити більше нікому. «Прогноз погоди з Русланою Писанкою» обговорювали у школах і університетах, на ринках й у стрип-барах, у громадському транспорті та кулуарах Верховної Ради. Хтось кепкував з її форм, хтось називав секс-символом країни — байдужих не було. Жодна вітчизняна поп-співачка чи кіноакторка не викликала схожого загальнонаціонального резонансу та ажіотажу. Згодом подібні суспільні пристрасті збурювала хіба Юлія Тимошенко, але у випадку з нею маємо справу вже з іншою тенденцією — перетворення професійних політиків на фігур шоу-бізнесу.
Хтось кепкував з її форм, хтось називав секс-символом країни — байдужих не було.
У 2004 році почалося тотальне захоплення українського телепростору форматом Савіка Шустера — багаточасовими безвідповідальними суперечками тих, кому виборці довірили вирішувати долю держави. І таке телебачення поставило крапку в попередніх стратегіях і підходах, на яких виросла Руслана Писанка. Проте це не завадило їй згодом тріумфально повернутися на телеекрани, бо в основі її успіху було те, чому неможливо навчитися попри обіцянки бізнес-коучів, — харизма. Виняткова привабливість, природна сила особистості, що змушує звертати на неї увагу без спеціальних зусиль з її боку.
Саме це разом із її приязністю до людей, повною відсутністю снобізму і відчуттям себе поза конкурентними зіставленнями робило прогноз погоди у виконанні Руслани Писанки таким особливим, змушувало країну кожного вечора вмикати її програму.
Руслана не мріяла бути ані телезіркою, ані акторкою. Отримавши освіту режисера телебачення, вона працювала за фахом у першому недержавному українському агентстві теленовин «Вікна», створеному Миколою Канішевським. Саме він 1996 року запропонував телеканалу «Інтер» прогноз погоди з нетиповою ведучою. Українці тоді ще не знали поняття «бодіпозитив», але поява в їхніх телевізорах завжди м’яко усміхненої, елегантної у рухах і жвавої в інтонаціях Писанки примирила з собою та світом мільйони жінок і причарувала чоловіків.
«Єдина жінка, яка подобалася всім чоловікам. Від президентів до сантехніків… Про любов художників мовчу», — написала на своїй фейсбук-сторінці в пам’ять про Руслану мистецтвознавиця і галеристка Олена Ягодовська.
Природно, що постать Писанки привернула увагу кінорежисерів. Хоча зніматися вона почала ще студенткою, вітчизняне кіно відставало від її творчих можливостей. Світ побачив акторку українською відьмою в «Огнем і мечем» Єжи Гоффмана. Потім була низка українських образів у кінострічках та телемюзиклах.
Усвідомлення власної українськості було для Руслани природним. Національне вбрання вона обрала і для фотопроєкту Ігоря Гайдая «Українці. Початок ІІІ тисячоліття», в котрому кожен герой поставав у звичному для себе одязі.
Першим фільмом із Писанкою, який зацікавив масового глядача, стала режисерська робота Андрія Бенкендорфа «Кілька любовних історій» за мотивами пікантних новел Боккаччо, Граццині-Ласка і Фіренцоли. Щоправда, про стрічку активно заговорили лише через два роки після її появи і в першу чергу саме тому, що в ній можна було побачити оголену зірку прогнозу погоди.
Тільки раз після того Руслана Писанка оголилася заради мистецтва — 2005-го для проєкту російської фотографки Єкатерини Рождественської «Приватна колекція». Донька культового радянського поета і дружина видавця часопису «Караван історій», Рождественська придумала для цього видання серію фотопортретів російських, а згодом й українських селебрітіз у шатах і позах із класичних творів мистецтва. Стилізована під героїню полотна Рубенса «Туалет Венери», Руслана Писанка стала чи не єдиним естетично переконливим образом у цій галереї претензійного кічу. Тому що вона нікого не грала, ніким не прикидалася, відчуваючи себе легко і розкуто у пластиці свого барокового тіла.
Про стрічку активно заговорили в першу чергу саме тому, що в ній можна було побачити оголену зірку прогнозу погоди.
Ці розкутість та легкість були притаманні Руслані, коли вона співала джаз, танцювала на телеконкурсах, грала в театрі, аналізувала поточні новини в ранкових етерах. А головне — у спілкуванні, реакціях, повсякденні. Їй першій на українському телеекрані вдалося позбутися кондової радянської серйозності, не впадаючи ані у пафос гламуру, ані у фриківську модність. Вона просто мала розум, без якого талант і харизма можуть давати негарні збої. Руслана Писанка залишилася бездоганною в амплуа самої себе.
Кадри з фільму «Кілька любовних історій» опубліковані з дозволу Кіностудії імені Олександра Довженка