Рослинні мотиви: Київзеленбуд про свої квітники та інсталяції

У Києві традиція створювати малюнки з квітів з’явилася наприкінці XIX століття. За радянських часів такі квітники систематично робили до пам’ятних дат: цим займалося управління зеленої зони Києва, засноване 1956 року. Тематичні квітники існували тоді й у Європі, їх можна побачити на знімках німецьких чи англійських міст. А от у США була мода на наївні, ніби дитячі, малюнки на квітниках. Тепер подібні тенденції панують і у нас.

Хто придумує композиції

З 2001 року озелененням Києва займається комунальне об’єднання «Київзеленбуд». У нього є свої підприємства в кожному з десяти районів Києва. У них працюють штатні ландшафтні дизайнери, відповідальні за парки і сквери, їх засадження та оформлення. Вони ж займаються тематичними квітниками.

Локації квітників визначені давно — здебільшого ці місця засаджують десятиріччями. Колись їх обрали таким чином, щоб композиції добре проглядалися, до них могли підійти люди і сфотографуватися. Або щоб спеціальній машині було зручно під’їхати і полити рослини.

Щороку у лютому районні дизайнери отримують від головного ландшафтного дизайнера Київзеленбуду — зараз це Марія Вольська — перелік тем, найчастіше приурочених до свят. І вирішують, що та як створити з квітів на задані теми, роблять ескізи, розписують, які рослини планують використати, і відправляють це назад на узгодження. Далі головний дизайнер й агрономи перевіряють ескізи та плани за рослинами, затверджують чи коригують, наприклад за кількістю квітів, їх виду, за формою композиції і кольорами. Фінально ескізи затверджують із керівництвом Київзеленбуду.

Інколи дизайнери отримують навіть не тему, а чітке завдання — так було з квітником, присвяченим Дмитру «Да Вінчі» Коцюбайлу. Героя України поховали у Печерському районі на Аскольдовій могилі, відтак Київзеленбуд хотів створити квітник у тому ж районі й цим вшанувати пам’ять загиблого бійця.

Квітники на патріотичну тематику почали робити з минулого року — ідеї підказує сам час. Композиції приурочували до Дня Києва, Дня вишиванки, Дня Незалежності України. За словами гендиректора, містяни добре реагують на таку форму вшанування українських героїв і зображення епізодів нашої історії.

Інсталяцій більше не буде

У попередні роки в Києві часто з’являлися скульптури від зеленбуду, наприклад Шрек на Чоколівці, Біг-Бен на «Лівобережці», кам’яні ідоли острова Пасхи й Ейфелева вежа біля парку Перемоги на Дарниці та млин на Чернігівській. Деякі з них активно обговорювали і критикували.

Київзеленбуд переконує, що з ними покінчено. Але лише тому, що зараз такі скульптури не на часі. Вони вимагають більше праці робітників і коштів, ніж клумби. Крім того, гендиректор об’єднання визнає, що скульптури зрештою не мали очікуваного ефекту. Ті, що є, підтримують, якщо вони подобаються людям. Якщо роботи навіть на думку дизайнерів вийшли погано, їх із часом прибирають.

Проте тематичні квітники критикують не менше — мовляв, зображення примітивні, аматорські, нестильні та «краще нічого, аніж так».

Олексій Король не бачить у цьому проблеми: «Не можна подобатися всім. Це дуже добре, що у людей різні смаки. Ми вже жили в часи, коли у всіх був один смак — смак партійної вказівки. Зараз є різноманітність поглядів, люди багато подорожують, багато чого бачать, у них є своє уявлення. Старшому поколінню подобаються звичні їм однорічні композиції, бо вони бачили їх усе життя. А молоді головне, аби було зелено та можливо посидіти на газоні».

Про те, що дизайнери не можуть догодити всім мешканцям Києва, говорить і Марія Вольська. Вона додає, що зараз Київзеленбуд придивляється до європейського стилю озеленення — більш вільного та природного. «Ми зазвичай намагаємося вистригти з кущика фігуру, натомість у Європі до озеленення ставляться не так прискіпливо: росте кущик неправильної форми — хай росте. Київ до цього йде», — пояснює вона.

Тож квіти на клумбах поступово замінюють багаторічними рослинами — до всього це дешевше й легше. Їх не потрібно висаджувати кожного року, і вони вимагають менше догляду.

Скільки це коштує

Ще одна претензія киян до квітників — навіщо витрачати бюджетні кошти, особливо коли у країні війна. Олексій Король на це відповідає, що Київзеленбуд використовує для висадки виключно самостійно вирощені рослини. Тобто їх узагалі не закуповують — у кожному районному підприємстві є своя оранжерея. Насіння ж щороку збирають з висаджених квітів. Узимку, коли немає роботи з клумбами, працівники підприємств працюють в оранжереях і таким чином отримують зарплату цілий рік.

Київзеленбуд використовує для висадки виключно самостійно вирощені рослини.

Оранжереї навіть часто опалюють власними дровами і лише частково газом. Також, щоб зекономити, мармурову крихту для квітників зараз використовують вживану — миють її та повертають на клумби.

Очільник Київзеленбуду нагадує, що у Харкові, щойно зменшилися обстріли, комунальники одразу взялися прибирати і висаджувати квіти. Бо люди повинні були побачити, що місто живе. Так само й догляд за рослинами в Києві не припиняли з початку вторгнення: працівники впевнені, що їхня робота потрібна і під час війни.

Фото: Олександр Бурлака спеціально для Bird in Flight