«Нахвалювати Бергмана — це звичка»: Режисер Рой Андерссон — про карантин, етику та своє місце в історії

Картини Роя Андерссона можна впізнати з перших кадрів: актори вкриті товстим шаром білого гриму, всі пейзажі зняті в павільйоні з декораціями, камера завжди нерухома.

Перша робота 26-річного Андерссона, «Шведська історія кохання», була номінована на «Золотого ведмедя» в Берліні. Після провалу другого свого фільму режисер на 24 роки пішов із кінематографа і знімав тільки рекламу. Усі його комерційні ролики створені в манері, яка пізніше проявиться у великих картинах, у різні роки удостоєних високих фестивальних нагород.

Bird in Flight розпитав Андерссона про те, чому він взагалі взявся за рекламу, будучи затятим критиком капіталізму, за що він не любить Бергмана і за що критикує Швецію.

Швеція обрала власну модель у боротьбі з коронавірусом. Схвалюєте?

Це було в цілому хорошим рішенням. Якщо ви подивитеся статистику, у нас коронавірус поширюється повільніше, ніж в інших країнах, включаючи ті, де карантин був жорсткішим. Я задоволений такою реакцією нашого суспільства.

У Швеції взагалі в багатьох сферах свій, особливий шлях. Знаходите, за що покритикувати культуру?

Проблема, яка загрожує не тільки шведам, але й іншим культурам, — це те, що ми дивимося на все в короткостроковій перспективі. У Швеції є вираз «Потрібно думати і планувати далі довжини свого носа» — гадаю, це правильно.

Сюжети ваших фільмів зазвичай розгортаються в лихоліття, і тут у картині «Голуб сидів на гілці, розмірковуючи про буття» людей смажать у бочці з написом Boliden. Чому раптом?

Ця сцена — моя критика цієї компанії, Boliden; я вважаю, що вони, експлуатуючи природу і обставини, хочуть легких грошей. Це саме те, що я мав на увазі, кажучи про довгострокову перспективу. Це одна з речей, які пішли не так у сучасному світі: всі женуться за швидкою копійкою.

Ви людина лівих поглядів, але багато років робили комерційну рекламу. Це не суперечило вашим принципам?

Можливо, це звучить курйозно, але я дійсно вважаю, що рекламу можна знімати відповідально і доносити правильні цінності. Більше того, я вважаю, що сучасний світ і економічний устрій неможливо уявити без реклами. Зараз я відійшов від цієї сфери, але коли я цим займався, то вірив, що підходжу відповідально до навколишнього світу.

Були замовлення, за які ви не бралися з етичних міркувань?

Було два-три випадки в кар’єрі, коли мені з фінансових міркувань доводилося знімати ролики, з посилом яких я був не згоден. Я сподіваюся, що такі часи для мене закінчилися, тому що тепер я керуюся своїм внутрішнім компасом. Так, іноді мені доводилося відмовлятися від зйомки, якщо я був у корені не згоден з тими ідеями, які мені пропонували показати.

Ви збиралися зняти фільм за книгою Луї-Фердинанда Селіна, який був колабораціоністом і антисемітом. Чому?

Я зовсім не згоден з його антисемітськими поглядами, але думаю, що він був завзятою людиною, яка багато чого говорила і багато якими ідеями загоралася. Мені подобається його творчість до його антисемітських заяв. У нього дуже цікавий підхід до написання й авторського викладу. За моєю особистою оцінкою, він перевершує таких авторів, як Віктор Гюго, і відомих російських письменників. Більше того, є факт — він відвідав Радянський Союз на запрошення влади, але те, що він там побачив, його дуже засмутило. Незважаючи на це, радянським громадянам його творчість сильно подобалася.

Священник, який втратив віру, у вашому останньому фільмі — це не ви самі? Ви ще вірите в кіно?

Ще Володимир Ленін сто років тому сказав, що найважливішим із мистецтв є кіно, тому що розумів його силу. Коли я був молодший, у 70-х, я дивився багато авторських фільмів. Тоді я думав, що стану письменником, але, подивившись багато картин, був настільки вражений самою концепцією кіномистецтва, що став режисером. Через стільки років я все ще вірю в силу кіно, але в той же час я вірю, що нею можна зловживати.

Ви багато разів говорили про свою нелюбов до Інгмара Бергмана, а його фільми називали поверхневими. Чому, на вашу думку, його продовжують вважати одним із найвидатніших режисерів?

Я гадаю, що нахвалювати Бергмана — це звичка. Так, він хороший, він непоганий режисер. Але його творчість недотягує до того рівня, який я ставлю для себе. Мені здається, що він трохи переоцінений, але єдиний, хто зможе нас розсудити, — це час.

Чи не боїтеся посісти його місце?

Я не думаю, що мої фільми будуть переоцінені в найближчому майбутньому. Я вірю в себе і задоволений тим, чого досяг. Можливо, колись і я буду таким же переоціненим, але не зараз.

Фото: Фред Скотт