Натхнення

Малювання — моя єдина мова: Як українські художники зображують війну

Війна ще у самому розпалі, тож для рефлексій бракує часу. Але для багатьох художників навіть в екстремальних умовах творчість є найкращим способом висловитися. Bird in Flight попросив кількох українських митців поділитися їхніми роботами на тему війни та розповісти про них.

Художниця Kinder Album

Обов’язково буде картина про нашу перемогу.

Малювання — це мій спосіб проживати зараз цю дійсність разом з усіма моїми співгромадянами, воно допомагає мені з тривожними думками і панікою, зосереджує та організовує розумову діяльність у конструктивному руслі. Це мій внесок як громадянки України у спільну боротьбу.

Наразі я намалювала досвід сидіння в укриттях із малими дітьми, старшими людьми і тваринами. Те, як жінки голіруч без зброї зупиняють БТР, намалювала натовп біженців на вокзалах і будинки, що палають від вибухів, — від них розриваються наші серця. Планую продовжувати цю серію і впевнена, що обов’язково буде картина про нашу перемогу.

Художниця Влада Ралко

Малювання для мене навіть не зброя, а спроможність бути живою.

Перший тиждень війни було оніміння. Наразі я також не маю слів, окрім заклику до закриття неба та допомоги зброєю. Увесь світ прекрасно бачить, що відбувається. Бачить у подробицях. Скільки ще треба вбитих дітей та групових поховань у Маріуполі, скільки треба українських міст у руїнах, щоби світ долучився до боротьби з нечуваним злочином не проти України — проти людства не тільки подумки, а й власним тілом?

Малювання зараз є моєю єдиною мовою. Поки я можу щось сказати лише в такий спосіб. Це для мене навіть не зброя, а спроможність бути живою.

Художник Анатолій Бєлов

Немає ані часу, ані матеріалів, щоб створювати «роботи». Усе, що є в мене зараз, — мій блокнот.

Ці малюнки — миттєва реакція на події війни. Вони з мого блокнота, який я ношу з собою скрізь і використовую для записів різних ідей та побутових нотаток. Його я взяв разом із найнеобхіднішими речами, коли евакуювався з Києва до іншого більш безпечного зараз міста. Він мене виручає, адже всі необхідні адреси-телефони в ньому є.

У мене зараз немає ані часу, ані матеріалів, щоб створювати «роботи». Гадаю, вони з’являться пізніше. Усе, що є в мене зараз, — мій блокнот. Одна з чернеток із нього присвячена Путіну і всьому російському народові. Між ними я поставив знак рівняння. Я вважаю, що провина через війну в Україні не тільки Путіна, але і всіх громадян Росії, які дозволили йому правити їхньою країною. «Не Росія, а Путін це зробив», — коментувала нещодавнє бомбардування Бабиного Яру відома російська критикиня і кураторка Катерина Дьоготь. І така реакція відмежовування і нерозуміння своєї відповідальності за війну в Україні досить показова. Тож я занотував собі цей епізод із зображенням Путіна, голова якого надувається все більше і більше, скоро вона лусне від люті та зла.

Другий малюнок — прокляття російському солдату-монстру і всій його родині: він уліз до вільної країни, яка його не кликала. У цьому малюнку вся моя лють. Я дуже не люблю це відчуття — лють, але зараз я її відчуваю і маю на це повне право.

Belov2
Belov

Художник Данило Мовчан

Не можу нічого сказати, виходить тільки малювати по одній акварелі щодня. Немає слів.

Нове та Найкраще

1 014

28

618
84

Більше матеріалів