Натхнення

Малювання — моя єдина мова: Як українські художники зображують війну

Війна ще у самому розпалі, тож для рефлексій бракує часу. Але для багатьох художників навіть в екстремальних умовах творчість є найкращим способом висловитися. Bird in Flight попросив кількох українських митців поділитися їхніми роботами на тему війни та розповісти про них.

Художниця Kinder Album

Обов’язково буде картина про нашу перемогу.

Малювання — це мій спосіб проживати зараз цю дійсність разом з усіма моїми співгромадянами, воно допомагає мені з тривожними думками і панікою, зосереджує та організовує розумову діяльність у конструктивному руслі. Це мій внесок як громадянки України у спільну боротьбу.

Наразі я намалювала досвід сидіння в укриттях із малими дітьми, старшими людьми і тваринами. Те, як жінки голіруч без зброї зупиняють БТР, намалювала натовп біженців на вокзалах і будинки, що палають від вибухів, — від них розриваються наші серця. Планую продовжувати цю серію і впевнена, що обов’язково буде картина про нашу перемогу.

Художниця Влада Ралко

Малювання для мене навіть не зброя, а спроможність бути живою.

Перший тиждень війни було оніміння. Наразі я також не маю слів, окрім заклику до закриття неба та допомоги зброєю. Увесь світ прекрасно бачить, що відбувається. Бачить у подробицях. Скільки ще треба вбитих дітей та групових поховань у Маріуполі, скільки треба українських міст у руїнах, щоби світ долучився до боротьби з нечуваним злочином не проти України — проти людства не тільки подумки, а й власним тілом?

Малювання зараз є моєю єдиною мовою. Поки я можу щось сказати лише в такий спосіб. Це для мене навіть не зброя, а спроможність бути живою.

Художник Анатолій Бєлов

Немає ані часу, ані матеріалів, щоб створювати «роботи». Усе, що є в мене зараз, — мій блокнот.

Ці малюнки — миттєва реакція на події війни. Вони з мого блокнота, який я ношу з собою скрізь і використовую для записів різних ідей та побутових нотаток. Його я взяв разом із найнеобхіднішими речами, коли евакуювався з Києва до іншого більш безпечного зараз міста. Він мене виручає, адже всі необхідні адреси-телефони в ньому є.

У мене зараз немає ані часу, ані матеріалів, щоб створювати «роботи». Гадаю, вони з’являться пізніше. Усе, що є в мене зараз, — мій блокнот. Одна з чернеток із нього присвячена Путіну і всьому російському народові. Між ними я поставив знак рівняння. Я вважаю, що провина через війну в Україні не тільки Путіна, але і всіх громадян Росії, які дозволили йому правити їхньою країною. «Не Росія, а Путін це зробив», — коментувала нещодавнє бомбардування Бабиного Яру відома російська критикиня і кураторка Катерина Дьоготь. І така реакція відмежовування і нерозуміння своєї відповідальності за війну в Україні досить показова. Тож я занотував собі цей епізод із зображенням Путіна, голова якого надувається все більше і більше, скоро вона лусне від люті та зла.

Другий малюнок — прокляття російському солдату-монстру і всій його родині: він уліз до вільної країни, яка його не кликала. У цьому малюнку вся моя лють. Я дуже не люблю це відчуття — лють, але зараз я її відчуваю і маю на це повне право.

Belov2
Belov

Художник Данило Мовчан

Не можу нічого сказати, виходить тільки малювати по одній акварелі щодня. Немає слів.

Нове та Найкраще

28

35

34
294

Більше матеріалів