Мистецтво потворного: Садан і його створіння
Монстри, яких уже більше ніж десятиліття створює Садан, за своєю естетикою нагадують Чужого та інші роботи швейцарського художника Ганса Рюді Ґіґера. Усі ці істоти населяють вигаданий світ Саданія — щось середнє між зоопарком та заповідником. Сам автор свою творчість називає мистецтвом потворного, вважаючи її занадто маргінальною для локальної аудиторії. Принаймні, так було раніше, але зараз його створіння стали зрозумілими й актуальними і в Україні.
Український художник, скульптор. Народився у 1985-му на Хмельниччині. Закінчив Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю «реставрація творів мистецтва». Останніми роками займається 3D-моделюванням в ігровій та кіноіндустрії. Живе і працює у Львові.
— Зараз мені складно займатися творчістю, тому що думки з самого ранку й до пізньої ночі зайняті війною. Перше, що я роблю після пробудження, — читаю новинні телеграм-канали. Ці новини та думки про війну особливо паралізували в перші тижні. Я навіть від кількох проєктів відмовився, бо був не в змозі щось творити.
Найбільш критичний момент стався, коли з’явилися всі ті жахливі подробиці звірств на Київщині. Напевне, тоді я вперше заплакав. Але разом із тим після прийшло розуміння, що попри все треба продовжувати працювати й допомагати нашій армії та державі, наскільки це можливо. Не можна дозволити цим дикунам перемогти.
Деякі довоєнні роботи Садана (2020—2021)
Новини та думки про війну паралізували. Я від кількох проєктів відмовився, бо був не в змозі щось творити.
«Навіть Великі Древні підтримують Україну. А ти?» (2022)
«Вагітна у Маріуполі» (2022)
Те, що я створюю, — це все рендери 3D-моделей, тобто фактично цифрові скульптури. На одну зазвичай витрачаю кілька днів, але робота може затягнутися й на кілька тижнів.
Моя робота «Друга армія в світі» — образ російського солдата. Він розійшовся мережею, бо в ньому зібрано все, що ми зараз бачимо в новинах про їхню армію. Не те, як намагалися і намагаються її показати кремлівські пропагандисти, а те, якою вона є насправді. Це не армія офіцерів з честю та гордістю — це армія тупих голодранців, які пишаються тортурами, зґвалтуваннями, мародерством. Голодранців, які крадуть жіночу білизну, дитячі іграшки й унітази.
«Нація Z» — це про безвольний і безхребетний, мовчазний російський народ. Зараз, дивлячись на те, яка підтримка у Путіна в Росії, на дикунство їхніх солдат, я зробив би корекцію образу типового росіянина. Тепер я би скорше зображував їх агресивними, злими неандертальцями.
Образ російського солдата розійшовся мережею, бо в ньому зібрано все, що ми зараз бачимо в новинах про їхню армію.
«Друга армія в світі» (2022)
«Друга армія в світі» (2022)
«Нація Z» (2022)
Мені здається, що ще в період Майдану були натяки на ескалацію з боку Росії. А потім швидка окупація Криму дуже добре проілюструвала наміри нашого сусіда. Тому вже у 2014-му для мене було зрозуміло, що велика війна станеться точно. Хоча зараз очевидно, що війна між Росією та Україною була неминучою в усіх можливих сценаріях ще відтоді, як Україна отримала незалежність. Ба більше, ця екзистенційна війна в тій чи іншій формі триває з самого моменту появи Московії. Бо вона не була здатна і зараз не здатна прийняти той факт, що ми, українці, є.
Після війни я, скоріш за все, перепрофілююся і буду створювати світлі й теплі образи. Реальність виявилася набагато страшнішою, ніж найгірше, що тільки можна було собі уявити.
Після війни я, скоріш за все, перепрофілююся і буду створювати світлі й теплі образи.
Зараз у мене є певна аудиторія у США, кілька разів я відправляв роботи туди на виставки. З локальним мистецьким середовищем поки не склалося. Крім інтернету практично ніде не виставляюся, бо не бачу в тому потреби.
«Святий Джавелін» (2022)
«Пу» (2019)
«Ті, хто показують окупантам правильний шлях до пекла» (2022)
