Секс, наркотики та скейтборд: Портрети молодих британців

— Я зацікавився фотографією, коли мій дідусь знайшов на горищі старий Canon AV-1. Дідусь показав мені, як ним користуватися, і сказав, що спочатку треба навчитися знімати на плівку, а вже потім переходити на цифру. Плівка допомагає навчатися на своїх помилках.

Одкровенням для мене стали Анрі Картьє-Брессон, Брюс Гілден, Террі Річардсон, Юрген Теллер — мені хотілося працювати у стилістиці таких випадкових кадрів. Я тоді не розумів основ фотографії, просто клацав мильницею і сподівався на краще.

Плівка допомагає навчатися на своїх помилках.

Так сталося, що я був оточений людьми, які займалися мистецтвом, кіно, фотографією та музикою. Гадаю, це допомогло моєму розвитку. Зараз я вивчаю комерційну фотографію в Університеті мистецтв у Борнмуті.

Я не маю тем, з якими працюю постійно. Вважаю, що моя мета — задокументувати те, як я та мої друзі проводимо свій вільний час. Я хочу мати можливість озирнутися назад і сказати: «Чорт забирай, але це сталося зі мною».

Я намагаюся не надто багато думати про естетику. Звичайно, я фільтрую знімки, і лайнові завжди опиняються у кошику. Але мені здається, що якщо занадто концентруватися на тому, як має виглядати ідеальний знімок, це може затьмарити весь процес зйомки.

Більшість фотографій зроблені у моєму рідному місті Борнмуті, але тепер, коли мої друзі роз’їхалися до Лондона та Брістоля, я багато знімаю там. Ці міста є новими для мене, тому я можу подивитися на них свіжим поглядом.

Я хочу мати можливість озирнутися назад і сказати: «Чорт забирай, але це сталося зі мною».

Напевне, незнайомці, яких я фотографую, залишилися б задоволені знімками, але взагалі я намагаюся зробити так, щоб люди мене не помітили.

Мені здається, зараз я не є ні художником, ні фотографом. Тому що перший створює щось із нуля. А фотограф повинен розуміти, що таке композиція, хороше світло, що має бути в кадрі, аби розповісти історію, а я поки що все ще вчуся це робити.

Я займаюся фотографією, яка відображає реальність, документує історію. У цьому відмінність документальної фотографії від фешн- або рекламної, яка створюється для того, щоб продавати.

Історія, атмосфера та почуття важливі для фотографії. Я сам тільки почав усвідомлювати це і став більш критично ставитися до своїх робіт. Я хочу, щоб глядачі могли через фотографію відчути, якою ця частка секунди, зафіксована на плівці, є важливою для мене.

Я хочу, щоб глядачі могли через фотографію відчути, якою ця частка секунди, зафіксована на плівці, є важливою для мене.