Як це виглядало: Перше порно

Ідея знімати секс на відео народилася з появою фільмів. У 1896-му брати Люм’єр подарували світові кінематограф, знявши на плівку потяг, що прибуває. Того ж року було знято перше порно.

Батьківщиною першого німого порнофільму стала Франція. Стрічку Le Coucher de la Mariée («Марія відходить до сну»), в якій актриса роздягалася на камеру, зняв у 1896 році Альберт Кірхнер під псевдонімом Лір (який спеціалізувався, крім іншого, на релігійних фільмах). Усе, що збереглося від семихвилинної картини до наших днів, — перші півтори хвилини запису, на яких зображена лише прелюдія.

Фрагмент фільму «Марія відходить до сну» (1896)

Одночасно з першою еротикою в 1896-му був знятий короткометражний фільм «Поцілунок», в якому актори Джон Райс і Мей Ірвін цілувалися цілих 18 секунд. Його вперше показали в Оттаві 21 липня 1896 року як частину музичної комедії «Удова Джонса». Тоді критики назвали короткометражку «демонстрацією тваринного бажання, яке не може бути властиве цивілізованій людині». Через трохи більше ніж сто років Бібліотека Конгресу США визнала картину «культурно значущою» і внесла до Національного реєстру фільмів.

Фрагмент фільму «Поцілунок» (1896)

Уже після 1900-х на кіноплівку почали знімати статеві акти. Приблизно 1910 року в Німеччині з’явився один із найбільш ранніх жорстких порнофільмів Am Abend («Ввечері»). За словами кінознавчині Лінди Вільямс, подібні стрічки мали багато спільного із сучасним порно — вони показували геніталії великим планом, а сам статевий акт — середнім планом, як, наприклад, фільм аргентинського виробництва El Sátiro («Сатир», знятий між 1907 та 1915 роками) та американський A Free Ride («Безкоштовна поїздка», приблизно 1915 рік). Зараз ці стрічки знаходяться в колекції Інституту імені Кінсі з вивчення сексу, гендеру та репродукції.

Фільм A Free Ride («Безкоштовна поїздка», приблизно 1915 рік)

Зйомка та постобробка займала багато часу й сил, до того ж переслідувалася законом. Німі порнофільми поширювали підпільно з рук до рук, іноді їх показували у борделях та приватних чоловічих клубах. У 1940-х тему сексу використовували для підняття бойового духу солдатів, але вона з’являлася частіше у пресі через дорожнечу кіновиробництва.

Після Другої світової війни камери та плівки подешевшали, відкривши шлях масовому виробництву порно. Його зйомкою тепер займалися професійні режисери. Наприклад, британець Джордж Гаррісон Маркс розпочинав кар’єру як ню-фотограф, але вже у 1950-х знімав те, що зараз називають soft core, — еротичні та порнографічні фільми з дівчатами-моделями у головних ролях.

Послаблення обмежень на картини для дорослих пожвавило діяльність приватних кінотеатрів. Наприклад, у 1960-х власники стрип-клубів у США зрозуміли, що їм набагато дешевше показувати фільми, аніж платити за виступи танцівниць. Клуби розміщували свою рекламу у газетах, аби залучити нових глядачів.

1972 рік став початком золотого століття порноіндустрії — американський режисер Джерард Даміано зняв фільм «Глибока горлянка» з Ліндою Лавлейс і Гаррі Римсом у головних ролях. Після сексуальної революції 1970-х, винаходу цифрової камери та розвитку Всесвітньої павутини сексуальний контент став поширюватися все активніше, а обмеження у зйомці звелися до мінімуму.