Пластмасове кохання: Навіщо Photographer Hal вакуумує людей

Фотограф Харухіко Кавагучі народився та жив у Токіо. Під час навчання в університеті він, покинувши країну задля пошуку нових знайомств, вирушив подорожувати Близьким Сходом та Індією. Саме там він почав знімати. Як зараз пригадує Харухіко, камера стала інструментом подолання його сором’язливості. Він узяв псевдонім Photographer Hal. Згодом Кавагучі повернувся додому, де знайшов свою тему, просту і невичерпну водночас, — кохання.

Популярність Photographer Hal принесли його постановні світлини, більше схожі на витівки нейромережі: на них пари завакуумовані разом зі своїми будинками, машинами й рештою майна. Для цього потрібно ретельно виміряти локацію та об’єкти на ній. Підготовка у день зйомки може тривати сім-вісім годин. Але щоб зробити кадр, є всього десять секунд, інакше герої почнуть задихатися. Тож кохання на світлинах Кавагучі — не просто спільно проведений час та фізична близькість (Харухіко намагався досягти потрібного ефекту знімаючи обійми, але цього виявилося замало). Для нього це справжнє зчеплення, яке може навіть загрожувати життю. Проте нова серія фотографа вийшла зовсім іншою.

— Герої моїх фото — це пари закоханих, а тема — їхнє кохання. Я намагався візуалізувати почуття, перетворивши двох людей на одне ціле. Вакуум є способом об’єднати їх разом буквально.

Через те що я огортаю людей та об’єкти на світлинах, мої знімки декому нагадують творчість Крісто. Але я використовую цю техніку, щоб передати інтимність у стосунках. Одне слово, ідея в мене інша.

Усю основну роботу я виконую сам і за власний кошт. У тих серіях, де застосовується вакуумування, зі мною завжди асистент, який слідкує за безпекою. Серія Flesh Love All доволі масштабна, тож до неї я залучив одразу двох асистентів. Так, це дорого, тому я хотів би мати спонсора.

Мені іноді закидають забруднення навколишнього середовища, оскільки я використовую багато пластику. Але весь поліетилен зі зйомок я збираю та застосовую повторно безліч разів.

Я багато читаю про картини, створені нейромережею. Що ж, гадаю, штучний інтелект може бути корисним, якщо його правильно використовувати як інструмент. Але зараз я цю техніку не розглядаю — можливо, в майбутньому.

Остання моя серія присвячена життю та продовженню роду. Минулого року у мене народився син, Сейтаро, і тоді я по-справжньому відчув велич жінки. Тому я створив серію зображень Ayarl про матір, дитину й землю. У ній я спроєктував фотографії дружини та сина на пейзажі Окінави і Токіо.

Минулого року у мене народився син, і тоді я по-справжньому відчув велич жінки.