Тут був Довбуш: Післясвяткове життя села
Фотограф-фрилансер. Народився у Коломиї, живе в Києві. Працював журналістом в українських та іноземних агенціях. Учасник персональних і групових виставок в Україні, Великій Британії, Латвії, Кореї, Польщі.
— Я поїхав до села Космач через Олексу Довбуша. Був такий місцевий Робін Гуд, опришок, який грабував панів та частину грошей роздавав бідним. У Космачі його вбили, і зараз тут багато місць названі його ім’ям: печера, скелі, музей (це нібито і є та сама хата, в якій його поранили). За легендою, частину грошей Довбуш заривав у землю, і досі є люди, які намагаються знайти скарби. Неподалік знаходиться календарне святилище — обточені камені, розташовані на лінії сходу сонця в літнє сонцестояння. Раніше на них забиралися, щоб рахувати дні та місяці. Вершину називають Гарщицею, що означає «оборонна гора». А ще це було одним з укриттів опришків, тому я не зміг пройти повз.
Космач славиться своєю традиційною вишивкою, у ньому проводять ярмарки і є на що подивитися. В останні роки місцеві жителі намагаються зробити село туристичним місцем, але це відбувається повільно. Сьогодні тут один готель — пообідати можна лише в ньому. У день мого приїзду в селі проходило одразу двоє похоронів, і процесії рухалися в різні боки. За традицією їх не можна обганяти і навіть йти врівень.
На деяких знімках з’являється дід Василь. Він живе на вершині гори, і за кілька кілометрів від нього більше немає жодної хати. Живе він там із народження. Йому 89 років, він досі сам спускається і підіймається на гору та каже, що жодного разу не був у лікарні. Розплакався, коли згадував родину, та іронічно розповідав про Сталіна.
Я бачу, як сильно карантин ударив по традиціях: цього року свята відзначали вже не з таким розмахом, як раніше.
Ці фотографії є частиною великого проєкту, робота над яким триває. Це візуальне дослідження образів Західної України. У ньому я хочу прослідкувати, як змінюється природне середовище і як це відгукується у місцевих мешканців. Зрештою, я сам із цієї частини країни, з Коломиї. Я бачу, як сильно карантин ударив по традиціях. Цього року свята відзначали вже не з таким розмахом, як раніше. Якщо колись після Різдва ще три дні всюди звучали колядки, то зараз тих, хто колядує, одиниці.
