Купальник у шафу: Серія про літо, що минає, в Генічеську
Генічеськ — місто на південному заході України з виходом до Азовського моря. На заході район межує з Кримським півостровом. Із розваг тут — лікувальні грязі й солоне Рожеве озеро. Фотограф Оксана Майстер приїздила до Генічеська кілька років: спочатку відчуваючи нудьгу, а потім намагаючись розгадати головний секрет міста.
Фотограф, працює в жанрі концептуально-документальної та предметної фотографії. У своїх роботах досліджує сучасний український пострадянський ландшафт. Навчалася в Україні та Німеччині.
— Цю фотосерію я знімала в Генічеську і прилеглих до міста селищах ще минулого вересня. На відміну від інших туристичних напрямків в Україні, наприклад Затоки під Одесою, це місце зовсім не змінюється. Здається, що в Генічеську не відбувається нічого нового, а нещодавно побудовані будівлі швидко занепадають. Місцевий ландшафт — це бази відпочинку, що з’явилися ще за часів СРСР для членів усіляких профспілок, і приватні будинки, що стоять врозбрід.
Подекуди будуються готелі, проте нерідко до відкриття так і не доходить. Ймовірно, їх власники не враховують запити цільової туристичної аудиторії: людям, які звикли їхати в ці краї на відпочинок, не потрібні спа і джакузі.
Серед тих, хто приїздить відпочити в Генічеськ, рідко можна зустріти когось молодше 50 років. В основному це люди похилого віку, які хочуть поправити здоров’я, адже в цих краях знаходяться унікальні гарячі джерела, лікувальні грязі й Рожеве озеро.
Багато хто роками приїздить сюди на сезонну роботу: хтось продавцем на ринок, хтось у кафе, хтось має тут тир. Кажуть, неподалік є розважальний центр, але я туди так і не потрапила. Із розваг тут був тільки кінопоказ, який влаштовував у своєму кафе власник Олег.
Із розваг тут тільки кінопоказ.
У якийсь момент я зрозуміла, що це і є головна причина, чому люди похилого віку приїздять сюди: тут нічого не змінюється. У Генічеську зрозуміло і затишно — як раніше. Тут немає незручних тем або явищ, з якими не знають, як обходитися, люди старшого покоління. Перехід від радянського здається в цьому місці надзвичайно повільним. Можливо, тому що життя кипить тут лише кілька місяців на рік, а решту часу завмирає. Ключова фраза, яку чуєш у цих місцях, — що тут «як при Союзі».
Люди похилого віку приїздять у Генічеськ, тому що тут нічого не змінюється.
