Ресурси

Навіщо розфарбовувати військові кораблі у дусі кубізму

Квадрати, ромби та криві лінії — на початку минулого століття замість маскування бойових суден, допомагаючи їм злитися з горизонтом, на кораблі стали наносити контрастні візерунки.

У роки Першої світової британські війська зіткнулися із серйозною загрозою — німецькими підводними човнами, які регулярно руйнували та топили кораблі королівського флоту. Будь-які спроби замаскувати судна виявлялися невдалими: традиційне забарвлення, яке ефективно приховувало військову техніку на суші, в умовах моря просто не працювало.

Розв’язання проблеми запропонував художник Норман Вілкінсон, який саме проходив службу в одному з підрозділів ВМФ Британії. Дізнавшись про чергові втрати свого флоту, він почав розробляти новий тип маскування військових кораблів, який незабаром став відомий як «сліпучий камуфляж».

Замість приховувати судно, намагаючись зробити його невидимим для противника, Вілкінсон порадив розфарбувати корпус яскравими абстрактними візерунками — передбачалося, що такий камуфляж спотворить контури корабля й ускладнить для противника процес оцінки відстані до нього, його швидкості та курсу.

«Аргус», 1918 рік
«Небраска», 1918 рік

Якщо сьогодні всі ці дані можна отримати за допомогою спеціальних приладів, у 1910-х таку роботу військові виконували на око — їм необхідно було візуально визначити положення судна супротивника і відправити торпеду з розрахунком ймовірної швидкості та напрямку його ходу. При використанні «сліпучого камуфляжу», стверджував Вілкінсон, зробити це було в рази складніше: через перископ німцям важко було зрозуміти навіть те, де у корабля знаходиться ніс, а де корма.

Незважаючи на головний недолік такої розмальовки — яскраві кольори і візерунки робили судно помітнішим, — керівництво британського флоту все ж таки погодилося взяти її на озброєння. «Сліпучий камуфляж» активно використовували аж до середини XX століття і застосовували як у Великій Британії, так і в інших країнах, зокрема у США.

При цьому ефективність цього забарвлення досі заперечують. Одні критикують його, стверджуючи, що ідею прийняли в розпал бойових дій і як слід не обдумали, інші — у тому числі німецькі військові, які стикалися з такими кораблями в бою, — вважають, що метод цілком виправдовував себе.

«Ф’юріус», 1918 рік
«Пегас», 1918 рік
«Панамінт», 1944 рік
«Кілданган», 1918 рік

Нове та Найкраще

8 656

1 127

914
1 385

Більше матеріалів