«Заплющіть очі, Ваша Величносте»: Інтерв’ю з автором голографічного портрета королеви Єлизавети ІІ

Компанія KyivMusicFilm випускає у прокат фільм «Портрет королеви» за участі Кріса Левіна. Картина розповідає історію життя Єлизавети ІІ через її знакові фотографії. Окрім Левіна своїми історіями про зустріч із королевою поділилися фотографи Брайан Аріс, Джейсон Белл, Джуліан Колдер, Девід Монтгомері та Джон Свонелл.

Як ви отримали запрошення зробити офіційну світлину королеви?

Усе почалося з телефонного дзвінка. Спершу я подумав, що це друг розігрує мене. Зробити голограмний знімок королеви? Хто в це повірить! Тож я посміювався та підігрував, аж доки мене не запросили на зустріч до Національної портретної галереї, й раптом усе стало дуже серйозно.

Цей портрет мав бути опублікований до 800-річного ювілею приєднання острова Джерсі до британської корони. Більшість фотографів у списку претендентів були доволі традиційними, а я був «дикою карткою». Куратор бачив мої голограми рок-зірок і вирішив, що я зможу надати портретові сучасного вигляду.

І королеві сподобалася ця ідея?

Так, я думав, що це буде дуже довгий бюрократичний процес. Проте список кандидатів ліг прямо на її стіл, і вона особисто обрала фотографа. Я чув, що вона була дуже заінтригована голограмами. Я ніколи не був палким монархістом, але усім серцем віддався цьому портрету. Гадаю, вона це відчула і приділила мені вдосталь часу. Тому замість однієї запланованої зйомки ми мали дві, а потім ще дві особисті аудієнції.

Як ви готувалися до фотографування королеви? Нервували?

Спочатку я був спокійний. Зйомка мала відбутися аж за три роки. Але що ближче до обраної дати, то більше я нервував. Купив собі костюм від Prada, але в палаці мене запевнили, що не варто цим перейматися. Мовляв, просто не вдягай рвані джинси.

А потім мені зателефонувала Анджела Келлі, секретарка та особиста костюмерка королеви, і спитала, у що б я хотів вдягнути Її Величність. До цього моменту я думав, що королева вдягне що захоче. Я не хотів перевантажувати портрет, тому обрав для неї просту сукню та прикраси.

Тим часом на острові Джерсі я вже став місцевою знаменитістю. Напруження зростало. Палац дав мені повну свободу дій, що, звісно, було приємно, але й відповідальність була шалена. Я знав, що не зможу гаяти час, експериментувати чи багато разів змінювати світло та одяг, як зазвичай. Я мав прийти, взяти камеру і створити шедевр. Тож я прораховував кожну деталь.

Розкажіть про свою першу зустріч із королевою. Як усе пройшло?

Мене попередили, що я маю дотримуватися певних правил: не подавати руки, доки вона сама не простягне її мені, звертатися до королеви «мем». Коли я вперше зустрів Її Величність, вона здалася мені трохи відстороненою. Гадаю, того дня вона була не в настрої. Тоді в палаці гостював Джордж Буш і була посилена охорона. До того ж преса знову за щось розпікала принца Чарльза. Мабуть, їй було важко розслабитися та бути собою.

А під час другої зустрічі все було інакше?

Так, вона радо мене привітала: «Крісе, так приємно вас бачити». Була розслаблена. Того разу я відчув до неї справжню приязнь, і саме того разу сталася магія.

Я мав змогу подивитися кадри, які зробив у нашу першу зустріч, та щось підкорегувати. Друга зйомка була дуже комфортною і легкою. Моя асистентка пожартувала: «Ніби ми фотографуємо вас на паспорт, чи не так, мем?», на що королева відповіла: «Декому з нас не потрібен паспорт».

Чи ви могли б розповісти більше про техніку, яку використовували?

Я з самого початку планував зробити сучасний портрет. Але я не хотів, щоб технології перетягували на себе всю увагу. Я вже робив голограми рок-зірок, але раптом замислився. Чи можна світити на королеву лазером? А якщо вона осліпне? Тож десь за два тижні я вирішив, що піду іншим шляхом. Ми зробили так, що камера проїжджала перед королевою, роблячи 200 знімків у русі, — ми отримали картинку у 3D, але без лазерів. Подібна технологія називається лентикулярною фотографією. Це не справжня голограма, хоча Національна портретна галерея і називає її так.

Використовуючи цю технологію, ви хотіли, щоб фотографія була сучасною і разом з тим іконічною?

Саме так. Королева — жінка, яку фотографували найбільше у сучасній історії. Я хотів, щоб моя світлина відповідала останньому слову у портретистиці. За допомогою сучасних технологій я волів досягти ефекту присутності, створити сучасну ікону. Для цього я спрощував та очищував зображення, відсікав усе зайве, відмовився від кольору і зробив портрет чорно-білим — колір лише відвертав би увагу глядачів.

Ви показували королеві роботу у процесі? Як вона реагувала?

Ми мали дві приватні аудієнції з королевою, під час яких я показував їй зразки майбутнього портрета. Вони не сильно відрізнялися один від одного, але я хотів переконатися, що їй подобається фінальний варіант.

Я розповів королеві, що під час десятиденної медитації у повній тиші до мене прийшло слово «незворушність» і я хочу так назвати її портрет. Вона відповіла, що її медитація — це поратися у саду в Шотландії. І додала, що речі не завжди такі, якими здаються. Досі не знаю, що вона мала на увазі.

Поговоримо про другий портрет, «Легкість буття», який став ще відомішим за «Незворушність». Яка його історія?

Спочатку я мав зробити лише один портрет. Але у процесі зйомки я запропонував королеві відпочити від яскравого світла і заплющити очі та зробив другий. Були й інші, наприклад я зняв її потилицю і профіль.

Через пару років після публікації «Незворушності» я переглядав відзнятий матеріал і зачепився за фото, де королева зображена із заплющеними очима. Я показав цю світлину своєму другові, фотографу Маріо Тестіно. Він сказав, що це найкрасивіше зображення королеви, яке він коли-небудь бачив, і люди теж мають його побачити. Тому у 2008-му я представив ці зображення на виставці. Я тоді добряче понервував.

Чому?

Про мою виставку написала улюблена газета королеви Daily Telegraph, яку вона читає щосуботи. Журналісти помістили «Легкість буття» на першу шпальту і присвятили ще кілька сторінок іншим роботам. Серед них була фотографія потилиці королеви та її засвітлений портрет — доволі контроверсійні знімки. Я був переконаний, що палац дав на це дозвіл, поки не дізнався, що це не так. «Боже мій, — подумав я тоді, — оце я вляпався». Але через кілька днів мені зателефонувала Анджела Келлі й попросила не хвилюватися. «Королева знає, що ти мав добрі наміри. Їй усе сподобалося», — додала вона.

Мабуть, ви відчули полегшення?

Звісно! А ще у мене дивом залишилося авторське право на ці зображення. Ми додали цей пункт у контракт, гадаючи, що його обов’язково викреслять, але він так і лишився. Це означало, що я можу сам розпоряджатися фотографіями.

Згодом «Легкість буття» стала однією з найбільш впізнаваних моїх світлин. У липні 2022 року я ще раз зустрівся з королевою під час урочистого заходу у Віндзорі. Тоді вона сказала мені, її дуже тішить, що її портрет побачило так багато людей. Це була дуже зворушлива зустріч. Втім, можливо, моя історія з королівською родиною ще не скінчилася. Поки не можу нічого сказати офіційно, але, вірогідно, невдовзі фотографуватиму короля Чарльза.

Ви маєте улюблене зображення королеви?

Мабуть, це портрет П’єтро Аннігоні та роботи Енді Воргола. У 2012-му Національна портретна галерея робила величезну виставку до 60-річчя правління Єлизавети ІІ. На ній були представлені всі знакові портрети королеви авторства П’єтро Аннігоні, Енді Воргола, Люсьєна Фрейда, Сесіл Бітон та інших. Тоді моя «Незворушність» відкривала виставку, а «Легкість буття» закривала. Для мене це була велика честь.

Якби ви мали можливість дати собі якусь пораду перед зустріччю з королевою, що б ви сказали?

Що не варто так сильно нервувати. І нагадав би не забувати паспорт. Пам’ятаю, як підійшов до воріт палацу без документів і сказав: «Вітаю, я прийшов зняти королеву». Вони вирячилися на мене: «У якому сенсі?»

Що для вас значить королева? Що ви відчуваєте стосовно неї після зйомки?

Як я вже казав, я ніколи не був монархістом, але мені подобалася королівська родина. Моє дитинство було дуже хаотичним, ми весь час переїжджали, все змінювалося. А королева була незмінною. Вона була завжди. Мені це подобалося.

Я особливо пишаюся портретом із заплющеними очима. Завдяки йому люди можуть відчути зв’язок із королевою. Своїми роботами я намагаюся передати стан спокою, який дає мені медитація. Це прекрасне відчуття, але досягти його нелегко, адже ми живемо у світі, сповненому шуму.

Сьогодні всі ми шукаємо спокою — в Україні ви знаєте про це краще, ніж я. Але знайти його можемо лише всередині себе. Іноді я думаю, що мене було обрано вищими силами, аби створити портрет, який промовлятиме до такої великої кількості людей. Якщо моя робота допомогла вам відчути спокій бодай на мить, отже, я виконав своє призначення.

Фото: Кріс Левін, Sphere9 Ltd / DACS 2023