«Рожден в СССР»: Як росіяни святкували 9 Травня у Берліні

Через можливі сутички між проукраїнськими й проросійськими мітингами 8 та 9 травня в Берліні місцева поліція заборонила використовувати на заходах у ці дати прапори Росії, СРСР, так званих ЛНР і ДНР, літери V і Z та георгіївські стрічки, а також українські прапори. Таке рішення викликало невдоволення українських дипломатів і громадян, але прибрати синьо-жовтий прапор зі списку забороненої символіки в Берліні відмовилися. Самі ж заходи не скасовували — на ці дні у місті було заплановано понад 50 демонстрацій і мітингів, пов’язаних з Днем пам’яті та примирення та Днем перемоги.

8 травня українці проводили акцію в парку Тіргартен і розгортали 25-метровий український прапор, але правоохоронці перешкодили цьому. А вже 9 травня відбувся великий мітинг росіян біля радянського меморіалу в Трептов-парку. Фотографка Майя Іва задокументувала, як це було.

— Я вже кілька років живу в Берліні, але раніше не ходила дивитися, як росіяни святкують 9 Травня. Тож не можу порівняти цю акцію з попередніми, але, судячи з їхніх розмов, цього року прийшло набагато менше людей, ніж раніше, і вони були дуже невдоволені через це. Ще їх обурювала заборона прапорів й іншої символіки. Хоча, звісно, вони все ж поприносили триколори й прапори СРСР, і поліція не забирала їх, а лише просила сховати. Так вони й ходити з цими червоними прапорами в кишенях, час від часу розгортаючи їх.

Я чула, як один чоловік, який постійно розгортав прапор «Рожден в СССР», умовляв іншого потримати його за 20 євро, бо до нього поліція вже разів п’ять підходила з вимогою сховати. Пояснював, що це навіть не адміністративка, нічого ж не буде. Ще німецькі поліціянти не одразу розпізнали прапор «ДНР». Вони попросили його забрати, їм стали казати, що це така держава, чий прапор не забороняли. Ті спочатку повірили й відійшли, але згодом повернулися та все ж змусили прибрати — здається, хтось їм усе-таки пояснив, що це. Але, схоже, вони отримали не дуже хорошу методичку.

Поліціянти не одразу розпізнали прапор «ДНР». Їм сказали, що це така держава, чий прапор не забороняли. Ті повірили.

Узагалі, поліціянтів було дуже багато. Я читала, що місто виділило 1,3 тисячі правоохоронців, але не впевнена, чи це тільки на Трептов-парк, чи разом з іншою важливою локацією — Тіргартеном, де також є радянський монумент. Але Трептов усе ж головна Мекка на 9 Травня — тут навіть зупинка автобуса називається «Пам’ятник радянському солдату».

Те, що я українка, вирахувало буквально кілька людей: німецький журналіст й американка. А так кілька компаній навіть запрошували мене випити з ними горілки. Було дуже спекотно, але всі стояли на сонці й пили пиво. Здебільшого учасники акції просто ходили довкола монумента, інколи водили хороводи, розмовляли. Чула, багато хто планував піти кудись на шашлики після, хоча це був навіть не вихідний день.

Люди старшого віку зазвичай постійно ходять на такі події, але ж вони приводять своїх дітей і онуків, тому молоді, що кричала «Россия!», теж вистачало. Усі фотографувалися, вели якісь стрими на телефон — давно не бачила такої кількості чохлів-розкладачок.

Чула в розмовах щось про «Донбас наш», але саме слово «війна» не звучало, хіба що тільки в контексті Другої світової. Обговорювали радше те, як вони пишаються дідами, які вони сильні. Якихось агресивних дій стосовно українців не було, вони, мені здається, бояться поліції. Росіяни іноді самі підходили до правоохоронців скаржитися на українців. Наприклад, поруч з цим мітингом відбувався український перформанс, то вони були невдоволені, що нам таке дозволили.

Чула щось про «Донбас наш», але саме слово «війна» не звучало, хіба що тільки в контексті Другої світової.

Цікаво, що в росіян досить неоднозначне ставлення до поліції. З одного боку, я чула, як їх називали «нацистами», бо вони німці. З другого — чула припущення, що поліція насправді не хоче ні в кого забирати прапорів, але їй доводиться. Така ось історія про любов і ненависть.

Там була одна жінка в синьо-жовтій футболці, яка пояснила поліції, що не може ж вона ходити без футболки — це вже адміністративне правопорушення, і її так і не вмовили піти звідти. Росіяни кричали, що вона провокаторка, та нічого не змогли зробити. Щоправда, потім я прочитала в новинах, що кількох людей у синьо-жовтому одязі таки не пропустили в парк.

Водночас на акції були люди у футболках з написом «СССР», але вони переважно приховували їх за гуді, щоб не привертати увагу поліції, а потім знімали толстовки для фото. Були кепки, футболки з написом «Россия», але без триколору. Деякі жінки вдягли пілотки, які насправді також заборонили, але поліція їх не забирала, а лише вимагала зняти з них зірки. Один чоловік приніс райдужний прапор з написом «Peace», то росіяни й тут постійно жалілися: мовляв, чому йому можна з його прапором, а їм ні.

На акції були люди у футболках з написом «СССР», але вони переважно приховували їх за гуді, щоб не привертати увагу поліції.

Я приїхала туди приблизно опівдні й пробула біля пам’ятника приблизно чотири години. Коли я йшла, нічого ще не закінчувалося й люди далі приходили. Просто всі вже достатньо підпили, щоб перестати мені посміхатися на камеру і натомість ставити запитання. Російські німці — це взагалі вже такий мем тут, але раніше я не надто помічала їх. Однак нещодавно проросійський автопробіг проходив якраз вулицею, де я живу, тож тоді я зрозуміла, як їх багато і як вони готові проявляти свою позицію.