Репортаж

Для тих, хто в панку: Репортаж із музичних фестивалів Карпат

Львівський фотограф Юрко Дячишин пережив десятки музичних фестивалів Західної України. Років десять-п’ятнадцять тому на таких подіях — «Шешори», «Підкамінь», «Уніж», «Свірж», «Славське-рок», «Фортмісія» та інших — власне музикою все не обмежувалося. Подібні фести також були про лендарт, екологічні ініціативи і, головне, про радість безтурботності. Вони збирали місцевих панків, хіпі, рокерів, митців та у принципі всіх, кому ставало сміливості поїхати з наметом на це свято життя, молодості та алкогольного чаду.

Дячишин ще з початку 2000-х документує життя Львова та Західної України в цілому. Наприклад, у своєму проєкті Slavik’s Fashion він зняв найстильнішого місцевого безхатченка Славіка. У 2000-х роках на території Західної України проходили численні фестивалі, де виступали рок- чи етнічні гурти, і Юрко постійно відвідував ці події та знімав усе, що там відбувалося. У фотографа не було мети задокументувати щось конкретне, він просто відпочивав, як усі інші, — тому і зловив саме ті моменти, яких так не вистачає у період локдауну.

Юрко Дячишин

Фотограф. Займається також колажами та інсталяціями. Працює над персональними документальними та арт-проєктами. З 2003 року знімає вуличне життя Львова. Автор персональних і учасник колективних виставок в Україні, Польщі, Франції, Австралії, Камбоджі. Переможець і лауреат різних фотографічних конкурсів. Живе і працює у Львові.

— У моєму житті 2004—2011 роки — період музичних фестивалів. Не можу сказати, що я спеціально їздив на них, щоб послухати конкретних виконавців, але для мене було нормою відвідувати кілька таких подій на рік. Я себе переконував, що це цікава фотографічна тема, що це все обов’язково потрібно документувати, але все ж головною мотивацією ставало бажання не сидіти на одному місці.

Фестиваль був подією, де ти мав відмітитись, зустріти знайомих, — це як зайти у кафе в центрі міста. Це час молодості, безтурботності, алкоголю. На фесті можна було загубитися надовго і просто плисти разом з усіма у цьому стані легкості. В усьому, що відбувалося, не потрібно було шукати сенс. Тоді всі так просто знайомилися і фотографувалися.

Це все закінчилося, але історії про те, як добре було на «Шешорах» у 2006-му чи на «Підкамені» у 2008-му, зігрівають мене і зараз. Ми з друзями фантазуємо, що, коли віруси будуть подолані, все знову буде як колись. Ми візьмемо намети, дружин і дітей, багато алкоголю — і гайнемо на фестиваль. Хоча дружин і дітей, мабуть, таки залишимо вдома.

«Підкамінь», 2008 рік
«Підкамінь», 2007 рік
«Уніж», 2008 рік
«Шипіт», 2007 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Шипіт», 2007 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Славське-рок», 2010 рік
«Підкамінь», 2008 рік
«Фортмісія», 2011 рік
«Шешори», 2005 рік
«Шипіт», 2007 рік
«Фортмісія», 2010 рік
«Дубно», 2004 рік
«Фортмісія», 2010 рік
«Шешори», 2005 рік
«Шешори», 2005 рік
«Шешори», 2006 рік
«Свірж», 2009 рік
«Славське-рок», 2009 рік
«Фортмісія», 2009 рік
«Славське-рок», 2010 рік
«Фортмісія», 2009 рік
«Славське-рок», 2010 рік

Нове та Найкраще

8 525

1 073

884
1 341

Більше матеріалів