Світ

У Шанхаї локдаун — суворіший за попередні. Українка, яка знаходиться там, розповіла про життя в місті

Через війну приділяти увагу світовим новинам складно, але локдаун у Шанхаї просочився навіть в українські соцмережі. Його називають найбільш суворим з початку пандемії. В інтернеті ширяться ролики з дронами й роботами-собаками, які патрулюють порожні вулиці, а тому міський пейзаж виглядає постапокаліптично. Українка, яка живе в Шанхаї, розповіла Bird in Flight, що там відбувається насправді та як до локдауну ставляться китайці.

Останнім часом у китайському Шанхаї, де 25 мільйонів мешканців, стрімко зростає кількість захворювань на COVID-19. За офіційними даними, з березня від ковіду там померла 51 особа, в основному це люди похилого віку. Станом на 25 квітня в місті зафіксували 16 983 нові випадки безсимптомних захворювань і 2 472 — симптоматичних. Здається, що мова про невелику кількість у порівнянні з іншими країнами. Але, як зазначає The New York Times, Китай застосував підхід нульової терпимості до COVID-19. Це передбачає впровадження жорстких локдаунів за першими ознаками спалаху, а також масове тестування.

Березневий спалах був спричинений новим варіантом штаму омікрон — стелс-омікрон. Він вважається більш заразним, ніж звичайний, але є не таким тяжким, як попередній штам, дельта. Саме стелс-омікрон зараз найбільш розповсюджений у світі. До цього локдауну влада впроваджувала місцеві обмеження, наприклад в окремих компаундах чи офісах.

У східній частині Шанхая локдаун розпочався 28 березня, але за три дні він розповсюдився і на захід. Відтоді мешканцям житлових комплексів, де протягом тижня зафіксували випадки захворювання, забороняють виходити з квартир. Люди з багатоповерхівок, де ніхто не хворів на ковід протягом двох тижнів, можуть залишати свої прибудинкові території, але не повинні заходити до «червоних зон». В залежності від зони тести на антиген проводять або щодня, або раз на три-чотири доби.

Минулого тижня BBC повідомило про випадки, коли цілі громади з сусідніх із Шанхаєм міст примусово переселяють до «карантинних готелів» на кілька днів, щоб продезінфікувати будинки. 18 квітня журналістка Чжи Є розповіла, що її 94-річну бабусю примусово відвезли до ізоляційної лікарні, бо її тест дав позитивний результат. Слова кореспондентки підтвердила місцева влада.

Спочатку містян сповістили, що обмеження триватимуть три тижні, але згодом їх продовжили до п’яти. Уже за кілька днів у мережі з’явилася перша інформація про те, що жителі Шанхая виходять на балкони, аби спілкуватися, співати чи навіть вимагати забезпечити їх їжею. Щоб запобігти таким масовим проявам невдоволення, влада запустила дрони, які транслювали аудіоповідомлення: «Будь ласка, дотримуйтеся ковідних обмежень. Контролюйте своє прагнення до свободи. Не відчиняйте вікна і не співайте». В інших районах це завдання виконували роботи-собаки. Навколо деяких житлових комплексів, де мешкають захворілі, влада встановила зелені сітчасті огорожі, за які неможливо вийти без дозволу. Зараз до потенційного спалаху ковіду готується інше велике китайське місто — Пекін. Там локдаун запровадили в окремих районах.

Українка, що живе в Шанхаї, розповіла, як влада допомагає знерухомленому місту.

Наталія Лук’янова, директорка з розробки програмного забезпечення

— Нікому це не подобається, але у китайській культурі суспільство важливіше за окрему персону. Тому всі повторюють, що треба потерпіти. Найбільше нарікань викликали проблеми з постачанням їжі, неможливість працювати та відсутність інформації.

Через два тижні локдауну китайська влада оголосила правила, за якими людей мають випускати на вулицю. Але навіть ці норми не діють — остаточні рішення приймає місцева влада, яка нікому нічого не пояснює. У мережі розповсюджували відео з записом скарг та прохань про допомогу, але потім його видалили. Закликів до боротьби проти уряду не було взагалі.

Я можу працювати будь-де, якщо є інтернет, тому працюю як зазвичай. У вільний час читаю новини про Україну, намагаюся допомагати родичам у Харкові та збирати гроші для волонтерів. Бажання розважатися в мене немає ще з 24 лютого, тому знаходитися вдома взагалі не проблема.

У центрі міста роботів-собак та дронів, яких показували в інтернеті, немає. Було кілька випадків, схоже, десь далеко на сході Шанхаю. Судячи з того, який ажіотаж вони викликали навіть у місцевих, це швидше дивина, ніж звичайна річ.

У нашому будинку активісти знаходять можливості робити групові замовлення їжі на всіх мешканців, а також постачають безкоштовні продукти від районного уряду. У мене їжі забагато, я навіть роздаю її сусідам. Але їсти доводиться що дають, а не те, що хочеш. Обирати, що замовити, ні з чого.

Продукти привозять раз чи два на тиждень. Більшість крамниць не працює, а вибір дуже обмежений. У більшості випадків замовляти можна лише «продуктові набори», до яких входять декілька видів овочів, яйця, олія, якесь м’ясо — загалом п’ять-сім кілограмів. Можливо, дещо зросли ціни на харчі, але не катастрофічно. Багато їжі привозять безкоштовно.

В інших районах або будинках ситуація значно гірша. Люди прокидаються о пів на п’яту ранку, щоб зробити замовлення в онлайн-супермаркеті, й навіть тоді не встигають.

Люди прокидаються о пів на п’яту ранку, щоб зробити замовлення в онлайн-супермаркеті, й навіть тоді не встигають.

Чи заберуть хворого на ковід примусово до лікарні, залежить від району та житлового комплексу: десь правила м’якіші, десь вивозять усіх мешканців. У декількох моїх колег хворіють члени родини. Дружину одного з них із позитивним тестом на ковід забрали до централізованого карантинного закладу, а їхня хвора дитина залишилася вдома з татом.

Нове та Найкраще

215

37

294
246

Більше матеріалів