Як «Герніка» Пікассо, яку художник не хотів створювати, а світ не розумів, стала визначним антивоєнним твором

У часи Другої світової картина стала символом опору нацизму, а під час війни у В’єтнамі — знаком неприйняття злочинів армії США. На думку журналіста Г’ю Екіна, сьогодні робота нагадує про кривавий режим Владіміра Путіна та всіяні трупами вулиці Бучі. При цьому сам Пікассо був аполітичною людиною, а коли полотно вперше представили публіці, глядачі не зрозуміли задуму автора.

Громадянська війна в Іспанії тривала три роки та звершилася у 1939-му встановленням диктатури Франсіско Франко. У вересні 1936 року уряд Другої Іспанської Республіки призначив Пікассо директором Національного музею Прадо, однак уже через два місяці війська Франко взяли Мадрид в облогу, а колекція інституції була екстрено евакуйована. Художник дистанціювався від війни та повернувся до Парижа, де сконцентрувався на вирішенні особистих питань.

Пікассо перебував у процесі розлучення з дружиною Ольгою Хохловою та паралельно підтримував стосунки з коханками Дорою Маар і Марією-Терезою Вальтер. «В Іспанії люди вбивають одне одного, а він вештається публічними будинками», — зауважила мистецтвознавиця Маргарет Сколарі Барр після зустрічі з Пікассо в Парижі. Побоюючись, що Ольга зможе відсудити його картини, художник майже не працював та більшість вільного часу проводив у Café de Flore. Коли він усе ж повертався до роботи, то оминав тему війни.

«Пікассо жартував, намагався шокувати, грав на протиріччях. Він не знав, що ще робити», — писав про художника критик Джон Берджер. Врешті поету Хуану Ларреа вдалося переконати Пікассо створити велику роботу для іспанського павільйону на Всесвітній виставці у Парижі. За декілька місяців художник зробив лише пару ескізів, але наприкінці квітня 1937-го поет запропонував йому ідею, що вилилася у визначне антивоєнне полотно, — показати на картині бомбардування міста Герніка, історичного і культурного центру Країни Басків.

Спочатку Пікассо відмовився, адже ніколи не працював із подібною темою. Однак, побачивши в газетах фотографії з жахливими наслідками руйнувань Герніки, втілив сцени смерті та страждання в образах людей і тварин, що опинилися в епіцентрі хаосу. Художник завершив масштабну роботу завширшки майже 8 метрів та заввишки 3,5 метра всього за 35 днів.

Поет Хосе Бергамін назвав чорно-біле полотно, написане у стилі кубізму, «іспанською люттю», фотограф Ман Рей зазначив, що ніколи не бачив, аби Пікассо так реагував на світові події, а історик мистецтва Крістіан Зервос підкреслив, що художник дозволив своєму пензлю «вибухнути горем, жахом, непереборним болем, масовими вбивствами і, нарешті, миром, знайденим у смерті».

У 1937 році в іспанському павільйоні представили фреску Жуана Міро та скульптуру Александра Колдера, документальні воєнні фотографії та кінопрограму режисера Луїса Бунюеля. Велике полотно Пікассо мало стати сенсацією, однак відвідувачі Всесвітньої виставки інстинктивно відверталися від нього та ставилися до роботи зневажливо. За спогадами архітектора Ле Корбюзьє, картина «бачила лише спини людей, бо відштовхувала їх». Луїс Бунюель заявив, що «був би радий підірвати її», іспанський уряд також не оцінив полотно та відхилив пропозицію передати його баскському народу. Робота настільки не сподобалася відвідувачам, що французькі видання проігнорували її.

Після завершення виставки картина повернулася до студії Пікассо. Вона могла б так і залишитися невдалим та забутим проєктом художника, однак у 1938 році друг Пікассо, художник Роланд Пенроуз, допоміг організувати тур для «Герніки» у Великій Британії, щоб зібрати гроші для жертв іспанської війни. За ним послідував тур у США, однак ні британська, ні американська аудиторія не дали автору тієї реакції, на яку він сподівався.

Наступного року в Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорка відкрилася масштабна виставка «Пікассо: сорок років його мистецтва», завдяки зусиллям першого директора інституції Альфреда Барра. Центром експозиції стала «Герніка», що підсумовувала творчий шлях митця. Роками американці насторожено сприймали французький авангард та творчість художника, однак з огляду на нову світову війну ставлення до «Герніки» кардинально змінилося.

На відкриття проєкту завітали декілька тисяч людей, а у наступні тижні — ще понад 60 тисяч глядачів. Експозицію, що здобула величезний успіх, представили в інших містах США: Чикаго, Новому Орлеані, Сент-Луїсі та Сан-Франциско. В Atlantic зазначають, що саме тут відбувся справжній дебют «Герніки» Пікассо. Війна, якій художник присвятив полотно, була вже програна, однак інша тільки починалася. Саме завдяки нью-йоркській виставці картину визнали вагомим антивоєнним твором, що був вписаний в історію мистецтва.

На обкладинці:Картина Пабло Пікассо «Герніка», 1937. Фото: Archives Snark / Photo12 via AFP