Світ

Сирієць роками шукав докази воєнних злочинів, ризикуючи життям. Ось як він став одним із найплідніших розслідувачів в історії

Сирійський юрист Мустафа більше десяти років полював за документами, які б довели причетність Башара Асада до воєнних злочинів. Він зміг переконати сотні людей допомагати йому в цьому — і навіть батька його дружини, генерала сирійської армії. Журнал The New Yorker розповів про життя та трагічну загибель Мустафи, а ми коротко переповідаємо цей матеріал. Оригінал статті читайте на сайті видання.

У 2017 році комісія ООН оголосила, що має достатньо доказів, аби засудити сирійського президента Башара Асада за воєнні злочини. Amnesty International також повідомляла про масові вбивства і катування ув’язнених у військових тюрмах. Але Росія та Китай блокували всі спроби передати справу до Міжнародного кримінального суду.

Проте деякі сирійці не втрачають надії на справедливість. Історію одного з них, Мустафи, розповіло видання The New Yorker. Юрист, якого називають мисливцем за документами, з початку війни працював над тим, щоб притягнути режим сирійського президента до відповідальності. Цього року Мустафа, його дружина та діти загинули під час землетрусу у Туреччині. Виклики, з якими він зіштовхнувся, намагаючись знайти докази воєнних злочинів, чимось нагадують ті, які чекають на розслідувачів в Україні.

Більше десяти років Мустафа (його прізвище у матеріалі не названо. — Прим. ред.) був заступником начальника відділу розслідувань у Комісії з міжнародного правосуддя та підзвітності (CIJA). За цей час групі вдалося знайти понад мільйон сторінок документів з сирійських військових об’єктів. Використовуючи ці файли, юристи CIJA підготували справи про воєнні злочини проти вищого керівництва сирійського режиму, включаючи президента Башара Асада. Поки Мустафа працював на CIJA, його роль була засекречена. Але режим знав про розслідування та активно полював за тим, хто його проводив. Мустафа отримав більше двохсот тисяч сторінок внутрішніх документів сирійського режиму, що робить його одним із найплідніших розслідувачів воєнних злочинів в історії.

До війни Мустафа був адвокатом, жив і працював в Аль-Растані, передмісті Хомса. Він і його дружина Рула мали трьох маленьких дітей — Рула була вагітна четвертим, коли на початку 2011 року сирійці вийшли на вулиці, протестуючи проти режиму, який правив майже пів століття. Президент Асад заявив, що кожен, хто не сприяє придушенню заколоту, є його частиною. Мустафа не займався політикою, але був приголомшений тим, до яких злочинних методів вдавалася влада. А Хомс, біля якого він жив, став місцем найбільших протестів проти режиму та найбільш жорстокого їх придушення.

Мустафа опинився у важкому становищі: багато родичів Рули були військовими. Її батько та дядьки служили спочатку Хафезу Асаду, а потім його синові Башару багато років.

Раптово Мустафу запросили до Канади для участі у тренінгу слідчого з воєнних злочинів Білла Вайлі. Раніше той працював у різних трибуналах і Міжнародному кримінальному суді. Вайлі якраз шукав сирійських юристів, які могли б виконати небезпечне завдання — знайти юридичні докази воєнних злочинів у Сирії.

Хоча трибунал для цієї країни так і не було створено, Вайлі та його соратники вважали, що збирати докази необхідно. Їхня робота відрізняється від роботи правозахисних груп, таких як Amnesty International і Human Rights Watch, що пишуть і поширюють звіти про жахливі порушення прав людини. Вайлі потрібні були докази, які б дозволили прокурорам визначити індивідуальну кримінальну відповідальність військової верхівки. Відео, на якому танки стріляють по беззбройних протестувальниках, здатне вплинути на громадську думку, але документи, що доводять, хто саме з командирів керував операцією, допоможуть посадити їх до в’язниці. Шукати потрібно було першоджерела — накази. Даних розвідки чи відомостей для інформування громадськості було замало. У 2012 році проєкт отримав фінансування і назву. Мустафа став головним інформатором комісії у Хомсі.

Відео, на якому танки стріляють по протестувальниках, здатне вплинути на громадську думку, але документи, що доводять, хто з командирів керував операцією, допоможуть посадити їх до в’язниці.

Мустафа. Фото: Нерма Єлачич / Linkedin
Мустафа. Фото: Нерма Єлачич / Linkedin

Тим часом родичі дружини Мустафи, які служили в армії, почали відчувати на собі утиски з боку режиму. Брата Рули затримали через те, що він нібито дивився заборонені телеканали Al Arabia та Al Jazeera. Асад вважав, що іноземні репортажі про Сирію становлять загрозу владі.

Тоді батько Рули, бригадний генерал Анвар Саадеддін, втрутився у справу, щоб скоротити термін затримання сина до тридцяти днів. Незабаром він дізнався, що його зять Мустафа також знаходиться у полі зору правоохоронців. Про його зв’язки зі CIJA ще не було відомо, але він публічно звертався до повстанців. Прихильники жорсткої лінії режиму вважали таку взаємодію рівнозначною колабораціонізму. Саадеддін ініціював формальне затримання Мустафи на дванадцять годин, щоб його могли викреслити зі списку підозрюваних.

У наступні кілька місяців ситуація погіршилася. Армія оточила квартали поблизу Хомса і розстріляла їх. Сина Саадеддіна заарештували вдруге. Генерал почав возити Мустафу на роботу та з роботи своєю машиною через контрольно-пропускні пункти, аби чоловік його доньки уникнув обшуків.

Але довго так не могло тривати. Саадеддін відчував, що політика режиму призведе до знищення країни. Він почав ділитися своїми страхами з близькими колегами та друзями, але це було ризиковано: службі безпеки була дана вказівка вистежувати тих, хто без ентузіазму виконує свої обов’язки. Деяких офіцерів затримали та катували за те, що вони не хотіли стріляти по цивільних усупереч наказам.

У 2012 році автомобіль Саадеддіна зупинили на одному з контрольно-пропускних пунктів. Це був перший випадок, коли посада не врятувала його від перевірок. Тоді багато офіцерів зрозуміли, що більше не можуть погоджуватися з наказами.

Через кілька місяців Саадеддін зібрав своїх братів, синів, племінників і кількох інших військових офіцерів біля турецько-сирійського кордону. Генерал оголосив, що армія, якій він присягнув на вірність чотири десятиліття тому, воює проти громадян. Вони вирішили дезертирувати. Це була одна з найбільших масових втеч сирійських офіцерів.

Саадеддін перевіз свою родину через кордон у табір біженців, який турецький уряд створив для військових. А потім повернувся до Сирії, аби спробувати навести лад серед повстанських угруповань, що воювали з його колишніми колегами.

Але Мустафа з Рулою залишилися в Аль-Растані, який захопили повстанці. Втрата контролю над турецьким кордоном означала, що CIJA могла почати вивозити свої документи з країни. Це було непросто: у Сирії панувала шпигуноманія, всі підозрювали всіх. Під час першої передачі документів кур’єр був поранений. Наступний зник із валізою важливих паперів — мабуть, думав, що зможе їх продати. Мустафа найняв свого двоюрідного брата, але на зворотному шляху після передачі документів автомобіль потрапив у засідку військ Асада. Мустафу почали шантажувати, кажучи, що за $20 тисяч звільнять брата з-під варти. Проте надати докази того, що кузен досі живий, відмовилися. Вірогідно, чоловіка на той момент уже вбили. Одного разу снаряд пробив стіни будинку Мустафи в Аль-Растані. Після цього Рула з дітьми переїхала до невеликого турецького села прямо на кордоні, проте Мустафа залишився.

Тим часом повстанці захопили нові райони та вилучили документи з відділків поліції. Дехто не розумів цінності таких паперів, як, наприклад, солдат, який спалив їх для обігріву. Але більшість знали, що документи одного разу стануть у пригоді, та зберегли їх. Проблема полягала в тому, щоб знайти нових власників цим матеріалам. Тож Мустафа створив широку мережу інформаторів, про нього ширилися чутки. Іноді йому не хотіли віддавати оригінали, й тоді розслідувачу доводилося довго пояснювати, як саме CIJA планує використати дані. Зазвичай люди пом’якшувалися. Саадеддін знав про роботу зятя, але не обговорював це з ним. Вони вирішили, що так буде безпечніше для всіх.

«Мустафа вмів знаходити документи та розумів, як працює право. Його поважали, а ще він мав вроджену емпатію і тому був дуже хорошим інтерв’юером як жертв, так і воєнних злочинців», — пригадує канадський розслідувач Вайлі.

У 2014 році президентська розвідка дізналася про діяльність CIJA. Було наказано заарештувати всіх, включно з Мустафою. У той самий час Саадеддін почав втрачати надію на революцію. Сили Асада вбили більше тисячі мирних жителів зарином, а адміністрація Обами відмовилася від застосування військової сили, хоч і говорила раніше, що хімічна зброя стане червоною лінією у цій війні. «Я втратив віру в міжнародну спільноту. Я відчув, що вона не хоче, аби Сирія була вільна», — сказав Саадеддін. Тож він остаточно переїхав у табір офіцерів-перебіжчиків на півдні Туреччини.

«Я втратив віру в міжнародну спільноту. Я відчув, що вона не хоче, аби Сирія була вільна».

До 2015 року CIJA контрабандою вивезла понад шістсот тисяч документів із Сирії. Їх намагалися зберігати якомога ближче до кордону, щоб мінімізувати шанси знищення у випадку, якщо регіон буде захоплений. Мустафа міг тижнями жити в наметах у таборах на кордоні, чекаючи слушної для передачі паперів миті.

CIJA ініціювала справи проти високопоставлених офіцерів розвідки та надала докази про воєнні злочини європейським прокурорам. Мустафа також зібрав показання свідків проти трьох сирійських членів ІДІЛ, яким вдалося втекти до Західної Європи. Після його смерті їх заарештували.

Але найбільший внесок Мустафи полягає в одному з найповніших розслідувань CIJA. Це документ на триста сторінок, який встановлює індивідуальну кримінальну відповідальність за воєнні злочини, скоєні у 2012 році під час облоги режимом району Баба-Амра біля Хомса. У цій першій довідці про воєнні злочини, що зосереджується на веденні бойових дій, у деталях описаний перелік злочинів, починаючи від невибіркового обстрілу і закінчуючи масовими стратами цивільних.

Мустафу з родиною могли б давно відправити до Канади, тим більше що в однієї з його доньок була вроджена вада серця. Проте він залишався у Сирії — тільки у 2022-му купив для своїх близьких квартиру в турецькому місті Антак’я. Батьки Рули також переїхали в будинок неподалік. Врешті-решт і сам Мустафа прибув до Турції.

У лютому Анвар Саадеддін прокинувся від звуків розбитого скла. Він піднявся з ліжка, але не міг утриматися на ногах, будівлю трясло. Коли землетрус вщух, він спробував зателефонувати своїй доньці Рулі, але зв’язку не було. Через тридцять секунд після першого землетрусу почався новий. Стіна тріснула. Стояв жахливий шум: бетон кришився, арматура гнулася, плити ламалися, сусіди кричали. Коли землетрус припинився, Саадеддін побіг до будинку доньки та Мустафи. Їхніх слідів ніде не було.

Тільки на четвертий день пошуково-рятувальних робіт під завалами виявили паспорт Мустафи, його ноутбук та сумочку Рули. Кажуть, що коли їхні тіла знайшли, вся родина обіймала одне одного.

Через кілька тижнів після землетрусу одне місце на престижному міжнародному курсі кримінальних розслідувань у Гаазі залишилося порожнім. Його мав зайняти Мустафа.


На світлині: Сирійці перед пошкодженою будівлею в контрольованому урядом районі міста Хомс, 19 вересня 2016 року. Фото: Louai Beshara / AFP

Нове та Найкраще

786

675

661
1 049

Більше матеріалів