Кіно

«Нахвалювати Бергмана — це звичка»: Режисер Рой Андерссон — про карантин, етику та своє місце в історії

Найвідоміший із сучасних режисерів Швеції, Рой Андерссон майже пів століття знімає гротескне кіно, героями якого стають то священник, який втратив віру, то невдачливі комівояжери, які торгують «зубами вампірів», то король Карл XII, який забрів у бар. У цьому році на Одеському міжнародному кінофестивалі пройшла мініретроспектива фільмів Андерссона. Користуючись нагодою, Bird in Flight поговорив з режисером.

Картини Роя Андерссона можна впізнати з перших кадрів: актори вкриті товстим шаром білого гриму, всі пейзажі зняті в павільйоні з декораціями, камера завжди нерухома.

Перша робота 26-річного Андерссона, «Шведська історія кохання», була номінована на «Золотого ведмедя» в Берліні. Після провалу другого свого фільму режисер на 24 роки пішов із кінематографа і знімав тільки рекламу. Усі його комерційні ролики створені в манері, яка пізніше проявиться у великих картинах, у різні роки удостоєних високих фестивальних нагород.

Pär & Annika
Кадр из фильма «Шведская история любви». Источник: Одесский международный кинофестиваль

Bird in Flight розпитав Андерссона про те, чому він взагалі взявся за рекламу, будучи затятим критиком капіталізму, за що він не любить Бергмана і за що критикує Швецію.

Швеція обрала власну модель у боротьбі з коронавірусом. Схвалюєте?

Це було в цілому хорошим рішенням. Якщо ви подивитеся статистику, у нас коронавірус поширюється повільніше, ніж в інших країнах, включаючи ті, де карантин був жорсткішим. Я задоволений такою реакцією нашого суспільства.

У Швеції взагалі в багатьох сферах свій, особливий шлях. Знаходите, за що покритикувати культуру?

Проблема, яка загрожує не тільки шведам, але й іншим культурам, — це те, що ми дивимося на все в короткостроковій перспективі. У Швеції є вираз «Потрібно думати і планувати далі довжини свого носа» — гадаю, це правильно.

Сюжети ваших фільмів зазвичай розгортаються в лихоліття, і тут у картині «Голуб сидів на гілці, розмірковуючи про буття» людей смажать у бочці з написом Boliden. Чому раптом?

Ця сцена — моя критика цієї компанії, Boliden; я вважаю, що вони, експлуатуючи природу і обставини, хочуть легких грошей. Це саме те, що я мав на увазі, кажучи про довгострокову перспективу. Це одна з речей, які пішли не так у сучасному світі: всі женуться за швидкою копійкою.

назва шведської гірничо-металургійної компанії

010_A7A15120_177
Кадр из фильма «Голубь сидел на ветке, размышляя о бытии». Источник: Roy Andersson Filmproduktion / Archives du 7eme Art / Photo12 via AFP

Ви людина лівих поглядів, але багато років робили комерційну рекламу. Це не суперечило вашим принципам?

Можливо, це звучить курйозно, але я дійсно вважаю, що рекламу можна знімати відповідально і доносити правильні цінності. Більше того, я вважаю, що сучасний світ і економічний устрій неможливо уявити без реклами. Зараз я відійшов від цієї сфери, але коли я цим займався, то вірив, що підходжу відповідально до навколишнього світу.

Були замовлення, за які ви не бралися з етичних міркувань?

Було два-три випадки в кар’єрі, коли мені з фінансових міркувань доводилося знімати ролики, з посилом яких я був не згоден. Я сподіваюся, що такі часи для мене закінчилися, тому що тепер я керуюся своїм внутрішнім компасом. Так, іноді мені доводилося відмовлятися від зйомки, якщо я був у корені не згоден з тими ідеями, які мені пропонували показати.

Реклама, снятая Роем Андерссоном

Ви збиралися зняти фільм за книгою Луї-Фердинанда Селіна, який був колабораціоністом і антисемітом. Чому?

Я зовсім не згоден з його антисемітськими поглядами, але думаю, що він був завзятою людиною, яка багато чого говорила і багато якими ідеями загоралася. Мені подобається його творчість до його антисемітських заяв. У нього дуже цікавий підхід до написання й авторського викладу. За моєю особистою оцінкою, він перевершує таких авторів, як Віктор Гюго, і відомих російських письменників. Більше того, є факт — він відвідав Радянський Союз на запрошення влади, але те, що він там побачив, його дуже засмутило. Незважаючи на це, радянським громадянам його творчість сильно подобалася.

Священник, який втратив віру, у вашому останньому фільмі — це не ви самі? Ви ще вірите в кіно?

Ще Володимир Ленін сто років тому сказав, що найважливішим із мистецтв є кіно, тому що розумів його силу. Коли я був молодший, у 70-х, я дивився багато авторських фільмів. Тоді я думав, що стану письменником, але, подивившись багато картин, був настільки вражений самою концепцією кіномистецтва, що став режисером. Через стільки років я все ще вірю в силу кіно, але в той же час я вірю, що нею можна зловживати.

Французький письменник, автор романів «Подорож на край ночі» і «Смерть у кредит». У своїх памфлетах висловлював антисемітські погляди, відкрито підтримував Гітлера.

2
Кадр из фильма «О бесконечности». Источник: Одесский международный кинофестиваль

Ви багато разів говорили про свою нелюбов до Інгмара Бергмана, а його фільми називали поверхневими. Чому, на вашу думку, його продовжують вважати одним із найвидатніших режисерів?

Я гадаю, що нахвалювати Бергмана — це звичка. Так, він хороший, він непоганий режисер. Але його творчість недотягує до того рівня, який я ставлю для себе. Мені здається, що він трохи переоцінений, але єдиний, хто зможе нас розсудити, — це час.

Чи не боїтеся посісти його місце?

Я не думаю, що мої фільми будуть переоцінені в найближчому майбутньому. Я вірю в себе і задоволений тим, чого досяг. Можливо, колись і я буду таким же переоціненим, але не зараз.


Фото: Фред Скотт

71

2

16
184

Більше матеріалів