Музика

Космічний плейлист: Яку музику людство відправляє інопланетянам

Багато років люди не просто намагаються зустрітися з прибульцями, але і нав'язують їм свій музичний смак. У космос відправляли записи Бетховена, Чака Беррі, Kraftwerk, Ніни Кравіц та інших артистів різних епох. Bird in Flight розповідає, які пісні летять за межі нашої планети і в чому взагалі сенс подібних послань.

Джон намагався зв’язатися з прибульцями

Батька Джон Шеперд ніколи не бачив, мати особливої ​​прихильності до дитини також не відчувала, тому хлопчика всиновили дідусь з бабусею. У їхньому будинку, в Мічигані, вже дорослий Джон і зібрав свій перший прилад для передачі радіосигналу в космос. Згодом обладнання зайняло вже всю спальню, тому через рік, у 1972-му, довелося переміститися в простору вітальню.

«Я подумав, що найкращий спосіб встановити контакт — передати сигнал у відкритий космос. А найкращий сигнал — це музика. Музика універсальна. Але я говорю про некомерційну музику — про джаз і такі групи, як Kraftwerk, Tangerine Dream, Harmonia», — пояснював він. Схоже, Шеперд надавав перевагу німецьким краут-роковим колективам, які робили перші кроки в електроніці, тож звучали максимально футуристично на той час. Також він цікавився африканською й східною музикою, реггі та афробітом.

«Я подумав, що найкращий спосіб встановити контакт — передати сигнал у відкритий космос. А найкращий сигнал — це музика. Музика універсальна».

Любов до музики Шеперду прищепив друг, у якого була значна колекція десь на 4 тисячі платівок; й у самого Джона незабаром зібралася серйозна аудіобібліотека.

Щовечора він вів радіопрограму для прибульців, ставив платівки, які вважав класними, і завершував ефір словами: «Це проєкт „Старт“, земна станція 1, кінець ще одного дня мовлення. Якщо ви, інопланетяни, існуєте, слухайте нас завтра о 21:00. На вас чекає нова культурна музика. Я — Джон Шеперд».

Спочатку сигнал йшов на відстань, що дорівнювала приблизно двом відстаням до Місяця, — зовсім недалеко. Коли обладнання зайняло майже весь будинок, Джон із бабусею зібрали гроші та стали розширюватися. Шеперд побудував новий «штаб» і зібрав двох’ярусний передавач — так він зміг транслювати сигнал далі.

«Це проєкт „Старт“, земна станція 1, кінець ще одного дня мовлення. Якщо ви, інопланетяни, існуєте, слухайте нас завтра о 21:00. На вас чекає нова культурна музика. Я — Джон Шеперд».

Усе це тривало до 1998 року, поки у нього не закінчилися гроші й, можливо, ентузіазм. Джон став локальною знаменитістю, свого роду місцевим фріком — і на цьому все. З космосу так ніхто і не відповів. Але у цій історії є хепі-енд: у 1993-му Шеперд зустрів ідеального чоловіка і живе з ним до цього дня. Бути геєм у невеликому американському селі майже півстоліття тому, за словами Джона, було непросто. І, здається, як би самозабутньо він не шукав контакту з позаземними цивілізаціями, ще відчайдушніше він прагнув знайти когось, хто зможе почути і зрозуміти його на цій планеті.

У серпні на Netflix вийшла документалка «Джон намагався зв’язатися з прибульцями»: у ній Шеперд виглядає цілком щасливим і зовсім не схожий на божевільного — хіба що зовсім трохи.

З огляду на те, що радіопрограма тривала майже 30 років, Джон встиг переграти прибульцям цілу аудіобібліотеку. Серед інших він називає гурти Cluster і Neu !, з джазу — Орнетта Коулмана, Чарлі Паркера, Кіта Джарретта і Лі Моргана. Також каже, що передавав у космос музику Балі, Індії, ранній прогресив, усілякі акустичні колективи, ставив піонера афробіту Фелана Куті, ще одну класику краут-року у виконанні Can. Пояснює, що намагався підбирати пісні, в яких більше сенсу й емоцій, щоб передати інопланетянам саму суть людяності.

NASA відправило золоті платівки

У 1977 році, поки Джон вів трансляції з вітальні, NASA вирішило запустити в космос два кораблі Voyager — вони повинні були вивчити декілька планет Сонячної системи, а потім нескінченно дрейфувати в міжзоряному просторі. На випадок, якщо б кораблям зустрілися розумні істоти, на борт помістили програвачі з алмазними голками, інструкцію до них (написану бінарним кодом) і позолочені мідні платівки з нарізаними звуковими доріжками.

Компіляція називалася «Звуки Землі», і в ній дійсно були звуки та шуми: виверження вулканів і гуркіт грому, шум дощу, биття серця і сміх, гавкіт собак, а ще вітання на 58 мовах і промова президента США Джиммі Картера. Але все ж більшу частину зайняла музика.

voyager-golden-record-gold-plating-8-23-77_30217620534_o
Процесс создания тех самых пластинок. Фото NASA

Головні хіти людства вибирали вчені і музиканти. З класики вони записали Бетховена, Баха, Моцарта і Стравінського, з більш сучасного на той момент — Чака Беррі, Луї Армстронга і Віллі Джонсона. З народного — грузинський хор й азербайджанський мугам, індонезійський гамелан, ритуальні співи індіанців племені навахо, болгарські народні пісні, гру на сопілці з Соломонових островів, весільну композицію з Перу, а також мексиканських музикантів маріачі. Фольклору було найбільше — він усе ж є свідченням багатовікової культури. Взяли ще музику Індії, Яви та Японії, Австралії, Африки, китайський твір для семиструнного інструменту цисяньцинь, написаний приблизно 2,5 тисячі років тому.

До процесу вибору підключили авторитетного етномузиколога Алана Ломакса, завдяки якому на платівку втиснули Melancholy Blues у виконанні Луї Армстронга і пісню Dark Was the Night сліпого блюзмена Віллі Джонсона — вона звучить як жалібний стогін. Також експерт порадив взяти композицію «Будинок чоловіків», записану в Новій Гвінеї Робертом Макленонном. Ломакс вважав, що вона відноситься до найстарішої традиції «примітивної» музики, не порушеної цивілізацією.

На платівку втиснули Melancholy Blues Луї Армстронга і пісню Dark Was the Night сліпого блюзмена Віллі Джонсона — вона звучить як жалібний стогін.

У пресі тоді писали, що бітлівська пісня Here Comes the Sun, яка привернула увагу укладачів збірки своїми космічними алюзіями, не увійшла до остаточного плейлиста через проблеми з правообладанням. Але потім це спростували, пояснивши, що космічні алюзії для інопланетних слухачів були б абсолютно незрозумілими.

Також продюсер проєкту Тімоті Ферріс розповідав, що СРСР наполягав на включенні «Підмосковних вечорів», які співав хор Червонопрапорного ансамблю імені Александрова. Але якість цієї музики Ферріса не влаштувала, так що пісню завернули. Відкинув продюсер і Sex Pistols і Led Zeppelin: «Навіщо включати погану копію блюзу у виконанні Led Zeppelin, якщо у нас є справжні майстри?»

Навколо пісні Чака Беррі також точилися суперечки, багато хто вважав, що рок-н-ролу взагалі не місце в такій компіляції. У підсумку рада вирішила, що рок-н-рол є прикладом злиття двох культур — Африки та Європи, які зустрілися в Америці, і пісню Johnny B. Goode залишили.

Добірку завершував запис струнного квартету, що виконував 5-ту симфонію Бетховена. Її вибрали тому, що це спокійна й мелодійна розповідь про людські страждання, прагнення і сподівання, сповнена незрозумілостей, як і наше майбутнє.

Тоді виготовили всього 12 екземплярів платівки: два вирушили в космос, а десять розподілили по різних центрах NASA. І лише три роки тому з нагоди 40-річчя місії ці альбоми нарешті випустили, так що компіляцію змогли почути хоча б земляни. Видання з трьома вінілами, двома компакт-дисками і 98-сторінковою книгою навіть отримало «Греммі» за кращий дизайн.

Послухати всі записи можна у плейлисті на ютубі.

Хто почує

Чи не щотижня вчені відкривають нові землеподібні планети. Три роки тому одну таку, Проксима Центавра b, виявили на відстані всього в 4,2 світлового року від нас, ще три трохи далі — за 39 світлових років, і на них потенційно може бути вода. За дуже приблизними підрахунками, землеподобних планет близько 2 мільярдів трильйонів у Всесвіті і десь 20 мільярдів у нашій Галактиці. Поки нічого не доводить, що хоч на якійсь є розумне життя, але це і не виключено.

Sonar кличе

У 2017 році, коли людство нарешті почуло «золоті» альбоми NASA, іспанський Sonar Music Festival також вирішив записати музичну підбірку для позаземного розуму.

З нагоди свого 25-річчя фестиваль відправив у космос капсулу з 35 треками електронних артистів (тривалість кожної композиції — 10 секунд). У цьому допомогли Інститут космічних досліджень Каталонії та організація, що займається пошуком позаземних цивілізацій, METI International.

Пункт призначення — одна з планет зірки GJ 237, що потенційно має всі умови для існування життя.

Композиції зашифровані у двійковий код, тому капсулу забезпечили інформацією про основи математики і науки в цілому. Як би романтично не звучало твердження, що музика — універсальна мова, у випадку з прибульцями це може спрацювати лише тому, що саме математика і являє собою універсальну мову музичного твору. У прибульців, можливо, немає вух, або інопланетянам не властива емпатія, зате в мелодіях є повтори, інверсії та інші математичні концепції. Власне, цим керувалося і NASA майже півстоліття тому: щоб встановити контакт, потрібно довести потенційному співрозмовникові нашу здатність структурувати інформацію, тобто вести діалог.

Послання від Sonar ще в дорозі і досягне мети приблизно до 2030 року, а на відповідь, якщо така буде, доведеться чекати ще більше десятиліття. Стежити за місцем розташування капсули і послухати всі треки можна на сайті проєкту Sonar Calling GJ 237.

Композиції там досить різнопланові: дует Modeselektor записав прибульцям звук двигуна своєї машини, Ніна Кравіц використала рефрен зі словами «Я за мир у всьому світі» російською, а у Павла Анісова фраза «Земля говорить „привіт“» звучить вісьмома мовами одночасно. Ріодзі Ікеда буквально озвучив рядки двійкового коду найвідомішої математичної константи — числа пі, Хуана Моліна використовувала семпли з мелодії 1940 року. The Blessed Madonna (тоді ще The Black Madonna) записала триб’ют до твору групи KLF, а Соїті Терада узяв частину саундтреку, який він створив для комп’ютерної гри в 1999-му. Загалом, із цього всього вийшов би дуже дивний сет.

Дует Modeselektor записав прибульцям звук двигуна своєї машини, Ніна Кравіц використала рефрен «Я за мир у всьому світі».

У коротких інтерв’ю всі учасники розповідають докладніше, чому записали саме такі треки і що взагалі думають про проєкт.

До Місяця і назад

Це, звичайно, не всі спроби людства влаштувати космічну дискотеку. Так, в 2003-му на Марс відправили модуль Beagle 2, а з ним і музику групи Blur. Передбачалося, що Beagle 2 транслюватиме її назад на Землю, але при посадці щось пішло не так, і трансляція не відбулася. Зате у Curiosity в 2012-му все вийшло: марсохід передав на Землю пісню Will.i.am — Reach for the Stars.

Але якщо попередні музичні привіти все ж призначалися землянам, то в 2008-му NASA відправило Across the Universe, пісню гурту The Beatles, до Полярної зірки, яка знаходиться на відстані 431 світлового року від нас.

Невідомо, скільки ще Джонів Шепердів сидять у своїх спальнях і крутять улюблені платівки в надії вийти на контакт із прибульцями. І хоч у відповідь — тиша (принаймні, наскільки нам відомо), ідея відправляти до зірок не тільки промови сильних світу цього (що так безглуздо в масштабах Всесвіту), а й музику здається красивою.

Навіть NASA періодично видає нам чергову порцію мелодій космосу і планет, переводячи в звуки електромагнітні вібрації, адже якщо музика — це математика, то і математика — це музика. Надто вже людству хочеться романтизувати все пов’язане з космосом і почути хоч щось у відповідь.


На обкладинці — Джон Шеперд. Фото: Netflix / Everett Collection

525

17

135
37

Більше матеріалів