Репортаж

Війна не буде такою, як раніше

Жителі Донбасу готуються до війни, але якою вона буде — ніхто не знає. Четверо документальних фотографів, які зараз знімають на сході України, розповіли Bird in Flight, як за тиждень змінилося життя місцевих.
Євген Малолєтка

Український фотограф-фрилансер, живе та працює у Києві.

— На Сході я вже тиждень, до цього бував тут наїздами. Останні кілька днів звуки артилерії не вщухають. Снаряди потрапляють у житлові будинки.

Люди їдуть — на мою думку, близько третини будинків стоять порожні. Багато хто каже, що у них не вистачить сил пережити це знову.

У Гнатівці я зустрів жінку з двома дітьми, одна дитина грудна. Жінка не чула звуків артилерії з 2014 року, тепер боїться, що від стресу у неї зникне молоко. Вона б поїхала, але не може: нікуди, та й родичка, з якою вона живе, не хоче кидати будинок. Залишається одне — ховатися по підвалах. Її побоювання виправдані. Під час обстрілу біля їхнього будинку впало кілька снарядів.

Зараз тут багато іноземних журналістів, вони всі готуються до війни, але якою вона буде — ніхто не знає.

Інші місцеві не бояться: кажуть, що після 2014 року їх уже нічого не злякає. Але гадаю, це тому, що вони не знають, що зараз відбувається і як ситуація розгортатиметься далі.

Ми бачимо пересування української техніки, але особливих зрушень я не спостерігаю. Усе виглядає так, ніби військові діють у штатному режимі. Щоправда, виростають нові блокпости, старі підсилюють людьми. Військові мотивовані, кажуть, готові виконувати накази.

У містах, де я був, усе працює в штатному режимі — магазини, маршрутки. Тільки у Попасній, Світлодарську, біля Авдіївки поблизу аеропорту тепер чути звуки мінометів та артилерії.

Максим Левін

Український документальний фотограф, співпрацював з агенціями Reuters та Associated Press.

— Ці знімки я зробив у селі Тарамчук. Його почали обстрілювати 17 лютого. У селі залишилося близько десятка мешканців, військових там також немає.

Власник будинку, який ми бачимо на знімку, помер минулого року, тепер за його господарством наглядає сусід — на фотографії якраз він. Чоловік, який стоїть у вирві, м’яко кажучи, здивований: він не розуміє, навіщо обстрілювати порожній населений пункт.

Другий знімок я зробив у кафе, де слухав промову Путіна про визнання «ЛНР» та «ДНР». На тлі компанія, яка святкує у закладі чийсь день народження, танцює. Звичайно, місцеві стежать за новинами, але, як на мене, не всі сприймають те, що відбувається, серйозно. Вони настільки втомилися від війни, що намагаються її не помічати.

Анатолій Степанов

Військовий фотограф, співпрацював з агенцією Reuters.

— Останні кілька днів біля лінії зіткнення було дуже спекотно. Новогродівку обстріляли дванадцять разів, туди прилетіло близько 200 снарядів. Люди виїхали, тож обійшлося мінімальними жертвами — одного місцевого мешканця контузило. Українські військові стоять за населеним пунктом, але місцевість горбиста, тож снаряди прилітають у житлові двори.

Тривога відчувається у всіх: артилерія з того боку постійно обстрілює територію. Звичайно, обстріли відбувалися майже завжди, але таких інтенсивних давно не було. На передовій ще спекотніше — там працюють міномети.

На одному з моїх знімків солдат, який риє окоп. Йому важко, бо всю ніч працювала артилерія і він не спав. На другому знімку інструктор відпрацьовує із солдатом стрільбу з протитанкового гранатомета NLAW. Вони кажуть, що після застосування такої зброї у супротивника зникне бажання пересуватися на техніці.

Удень 22 лютого тут знову триває млява стрілянина, працює артилерія. Снаряди влучили у ТЕС, яка розташована у Щасті. І по місту теж стріляють. Навіщо вони це роблять, незрозуміло — адже ТЕС забезпечує електроенергією Луганськ. Напевне, звинуватять Україну.

Сергій Коровайний

Український фотограф, знімав для Financial Times, «Радіо Свобода», ООН, ОБСЄ, DRC-DDG.

— Наразі я працюю фіксером з одним великим американським виданням. Декілька днів ми були на Донбасі, але після заяви Путіна про визнання незалежності «ДНР» та «ЛНР» журналісти вирішили перебратися до Харкова. Вони бояться повномасштабної війни.

Останні кілька днів на передовій було дуже спекотно: тривали обстріли. Проте військові, з якими я спілкувався, казали, що все під контролем.

21 лютого о п’ятій вечора, судячи зі зведень, усе припинилося. Потім була заява Путіна. Незважаючи на те що він наговорив, ситуація залишається дуже незрозумілою — схоже, ніхто не знає, що буде далі.

Те, що відбувається тут, нагадує 2014—2015 роки. Обстріли стали інтенсивнішими і тепер зачіпають будинки мирних жителів, які вже відвикли від війни. Один чоловік зі Станиці Луганської розповів, що сьогодні її обстрілюють навіть удень. Звичайно, він такого не чекав. Нещодавно він поставив у будинку пластикові вікна, тепер шкодує. Навіть ті, хто кажуть, що звикли до обстрілів, учора зібрали речі та збираються поїхати.

Очевидне одне: такою, як раніше, війна на Донбасі вже не буде. Але якої форми і масштабу вона набуде, поки незрозуміло.


Автор портрета Макса Левіна — Євген Даценко.

457

226

168
397

Більше матеріалів