Світ

Коли ми перестанемо працювати? Bird in Flight поговорив з економісткою про сучасну трудову культуру

Чи допоможе зменшення робочих годин стати людству продуктивнішим і щасливішим? У скільки урядам може обійтися перехід на таку модель і чому запровадження чотириденного робочого тижня в Україні тільки підвищить рівень перепрацювання? Про все це Bird in Flight розпитав викладачку Київської школи економіки Ганну Вахітову.

Уперше про чотириденний робочий тиждень в Європі заговорили в середині 60-х. Тоді скорочений графік роботи був для компаній одним зі способів економії електроенергії. З настанням пандемії про «чотириденку» згадали знову. Сьогодні нову модель використовують великі корпорації, а Іспанія та Ісландія всерйоз розмірковують над тим, щоб закріпити її на законодавчому рівні. Ідея проста: чим більше людина відпочиває, тим краще вона працює. Ганна Вахітова розповіла Bird in Flight, чи приживеться така система в Україні.

Іспанія переходить на чотириденний робочий тиждень. Розмови про це вели у Великій Британії, Німеччині. У Ісландії перевірили ефективність чотириденного робочого тижня, і результати позитивні. До цього всі працювали 5 днів і було нормально. Що сталося?

Ці тенденції з’явилися не вчора. На початку минулого століття люди працювали по 10-12 годин, і революції тоді відбувалися в тому числі й через невдоволення існуючою системою. Європа зробила висновки, і в 30-х роках перейшла на восьмигодинний робочий день. Певною мірою — під тиском. Але і з економічної точки зору було зрозуміло, що це більш вигідно.

Тобто зменшення робочих годин за рахунок збільшення кількості вихідних, відпустки, святкових днів продовжується протягом усього століття.
Ефективність працівників зростає завдяки більш розвиненим технологіям, а також новим методам організації колективу. Так, останніми роками в Європі популярний аутсорсинг, що теж підвищує продуктивність.

Але водночас в Азії багато працювати вважають престижним. Як ці дві тенденції уживаються?

Порівняння країн лише заплутує. Загальна тенденція одна: люди працюють менше, навіть в Азії. І чим більше продуктивна країна, тим менше годин там працюють люди.
Але є виключення. Кілька років тому група «Рейтинг» проводила соціологічне опитування в Україні, яке показало, що перепрацьовують як багаті, так і бідні. До цих даних є багато зауважень, але закономірність реальна.

Чому так відбувається?

Бідні працюють більше, тому що у них низька зарплата; вони задіяні в тих секторах, де наймають людей замість того, щоб віддавати цю роботу машинам. Заможні частіше за все керують бізнесом, тобто змушені включатися в роботу постійно.

А є дослідження, які точно підтверджують, що чотириденний робочий тиждень більш ефективний?

Ні, зараз це ще досліджують.

На початку року Bloomberg опублікував статистику: кількість вакансій, в яких згаданий чотириденний робочий тиждень, потроїлася. Але там ішлося про 62 вакансії на 10 тисяч — менше відсотка. Мені здається, це дуже ілюстративна статистика: так, кількість потроїлася, але ми все ще говоримо про поодинокі випадки.

У Іспанії експеримент ще не закінчився. Його суть у тому, що держава доплачує компаніям, щоб вони переходили на чотиригодинний робочий тиждень. Ідея непогана — дати їм можливість спробувати, а потім, якщо виявиться, що компанії не треба дофінансовувати, вони самі будуть так працювати. Але ж там ідеться про €50 мільйонів доплати.

Тобто навіть якщо такий експеримент буде вдалим, ми не можемо точно сказати, що це лише результат зменшення тривалості робочого тижня?

Так. Держава доплачує компаніям для того, щоб вони не зменшували зарплатню. Ми не можемо гарантувати, що продуктивність зросте, тому що є чимало інших факторів.

В Україні буде чотириденний робочий тиждень?

Колись не вірилося, що з шестиденного тижня у школах ми перейдемо на п’ятиденний, тим не менше це відбулося. Зараз важко зрозуміти, як вчителі сприймуть чотириденний робочий тиждень, але все можливо: ми бачимо прорив у розумінні того, як люди навчаються та як працюють.

Але я не вірю, що в Україні у найближчі п’ять років пошириться така практика. Є побоювання, що якщо зробити чотириденний робочий тиждень, то люди будуть працювати на двох роботах: тут чотири дні, тут три — майже як повна друга робота. Тоді взагалі продуктивність впаде, тому що вони не відпочиватимуть як слід.

Було дослідження, що українці працюють більше за інших європейців, але їхня ефективність менша. Це правда?

Так. Ефективність залежить від того, на яку загальну суму ви можете виробити товарів, тобто ВВП, якщо ми беремо на рівні країни. Україна ‒ одна з найбідніших країн Європи. Тому, якщо ми поділимо цю суму на кількість годин, у нас продуктивність одразу сягне дна порівняно з іншими європейськими країнами.

Але за статистикою у нас значна кількість тих, хто працює в середньому 50 годин на тиждень. Дванадцять-тринадцять відсотків людей — це кожний восьмий. У Нідерландах та Німеччині, наприклад, ідеться в середньому про 30-32 години — навіть зараз, до того як масово запровадили неповний тиждень. Причиною того, що українці так багато працюють, є відсутність технологій.

Існує таке поняття — безглузда робота, коли досвідчені працівники виконують роботу, без якої можна легко обійтися. Кажуть, що для України це проблема. Це правда?

Так. Десь від чверті до третини українців працюють не за спеціальністю. Виникає розрив між навичками, кваліфікацією та вимогами на роботі. Людина інвестує в освіту, але її якість не відповідає потребам ринку. Так диплом про вищу освіту знецінюється, і це, відповідно, демотивує людей вчитися.

Скільки дітей в Україні йдуть після школи до університету? Вісімдесят відсотків. Ринок не потребує такої кількості менеджерів, економістів, юристів. HR скаржаться: економістів багато, а знайти кваліфікованого спеціаліста складно.

І це питання дуже активно обговорюють. Зараз у Міністерстві освіти і науки України кажуть про те, щоб до старших класів йшли тільки ті учні, які планують навчатися далі. Інші мають йти на профтехнавчання — це актуальна освіта, до речі, але вона потребує зміни іміджу.

В бідних країнах люди не ледачі, просто рівень капіталу низький.

Поговорімо про продуктивність праці. Як її виміряти на заводі — зрозуміло. А як бути з інтелектуальною сферою?

Дуже просто. Беремо вартість продукту, який компанія створила, і ділимо на кількість робочих годин. Розумова праця чи фізична — не має значення.

Ті, хто задіяний у розумовій сфері, також можуть сказати, скільки вони працюють, хоча це і не фіксують у журналі, як на заводі. Але якщо ви візьмете вартість послуг, які ця людина створила, поділите на кількість годин, ви отримаєте продуктивність, виміряну у грошах. Та статистика дуже рідко вимірює щось для окремої людини, її цікавлять загальні тенденції.

Дослідження показують, що інноваційність і обсяги капіталу країни — важливі фактори для визначення продуктивності. Насправді, в бідних країнах не те щоб люди були ледачі, просто рівень капіталу низький. Також на продуктивність впливає капітал працівників — те, які в них є знання та навички і наскільки ефективно вони їх застосовують. Мають значення і знання мов, досвід робітників, а також складність технологій на виробництві. Тобто якщо люди, умовно кажучи, не навчаються, їхня продуктивність буде низькою.

Соціологічні опитування показують, що працівники в Україні багато часу витрачають на чай, розмови з колегами, перекури і таке інше.

Поставлю питання, яке хвилює всіх: у майбутньому ми будемо працювати ще менше?

Так. У цьому сходяться майже всі науковці.

Але як при цьому компанії зможуть збільшувати виробництво?

Є гіпотеза, що після скорочення робочого часу працівники будуть більше відпочивати, а отже, стануть більш продуктивними.

Але головним фактором зростання бізнесу в майбутньому буде роботизація професій. Уже зараз у банках ми спочатку спілкуємося з роботом, який направляє нас до конкретного спеціаліста. Це прекрасний приклад інвестицій у технології.

Виходить, ми будемо конкурувати з роботами. Уряд слідкуватиме за тим, щоб із компаній не повиганяли всіх людей?

Держава не найкращий приклад ефективного менеджменту і регулювання. Тобто вона має гарантувати певний соціальний захист. Але я за те, щоб вона якнайменше вказувала бізнесу, кого і скільки наймати.

Чи можливо робочий тиждень узагалі колись стиснути до мінімуму, наприклад до двох днів?

Це ми вже фантазуємо. Хоча в розвинених країнах ведуть дискусію про безумовний дохід: давайте будемо просто виплачувати частину нашого доходу як країни людям, щоб вони не робили марну роботу, не працювали за гроші там, де все можна автоматизувати.

Продуктивність країни можна виміряти, поділивши ВВП на душу населення на кількість робочих годин однієї людини. Продуктивність — важливий фактор економічного розвитку країни загалом.

Опитування проводили у 2017 році. Згідно з ним, малозабезпечені та бідні люди підтримують короткий робочий день більше порівняно з тими, в кого доходи вищі. Чим вищий рівень доходу респондентів, тим більша серед них готовність працювати понаднормово задля отримання додаткового заробітку.


Зображення на обкладинці: Трейдер Вінсент Наполітано працює в залі Нью-Йоркської фондової біржи. Фото: AP/Associated Press/East News

1 996

120

104
13

Більше матеріалів