Розшукується володар дерев’яного трону: Навіщо британському острову Піл свій король

Коріння традиції

Піл, площа якого становить лише 20 гектарів, розташований на північному заході Великої Британії. Хоча люди заселили його понад 3 тисячі років тому, на острові збереглися лише дві історичні будівлі — напівзруйнований замок XIV століття і трьохсотрічний паб Ship Inn, де, за переказами, раніше розташовувалася корабельна майстерня. У XI столітті Піл використовували як стоянку вікінги, які робили набіги в Ірландському морі, а на початку 1300-х років тут оселилися ченці абатства Фернесс — вони і звели замок з метою захисту від шотландських грабіжників і піратів. Для будівництва використали каміння, яке вдалося знайти на березі, й червоний піщаник, спеціально доставлений на Піл. У 1537-му абатство Фернесс було розпущене, і замок перейшов у власність короля Генріха VIII.

На острові збереглися лише дві історичні будівлі — напівзруйнований замок XIV століття і трьохсотрічний паб Ship Inn.

Острів відомий тим, що тут сталася важлива для британців історична подія. У червні 1487-го на Піл висадилися 8 тисяч ірландських і німецьких найманців під проводом десятирічного Ламберта Сімнела, який претендував на британську корону. Стверджувалося, що Сімнел, який був сином торговця з Оксфорда, насправді є графом Воріком та законним спадкоємцем престолу. Скинути короля Генріха VII так і не вдалося — військо розбили в битві при Ноттінгемширі через дванадцять днів.

У раді округу Барроу-ін-Фернесс уточнюють, що понад двісті років тому на острові жив шотландець, який доглядав місцевий паб і зумів зберегти його, — згадка про цю людину зустрічається в тексті 1813 року. Хоча чоловікові виплачували компенсацію за перебування на ізольованому острові, він почувався вкрай самотньо і «шукав розради в пивній бочці». Незважаючи на те що існують свідчення про обрання короля Пілу і незвичайний обряд його посвяти, які відносяться до XIX століття, місцеві жителі впевнені: традиція набагато старша і сходить ще до XV століття, коли Генріх VII відстоював свою владу.

Король-бармен

Правитель Пілу повинен стежити за порядком на острові та станом замку, а також подавати напої в пабі Ship Inn і проводити екскурсії для туристів, яких тут приймають із квітня до вересня. Решту місяців у доглядача вільний графік. Здобувач отримує статус короля острова і підписує десятирічний договір із радою округу Барроу-ін-Фернесс.

Жодних специфічних умінь «монарху» не потрібно — на початку XX століття було достатньо, щоб обраний на посаду чоловік «любив алкоголь та жіноче товариство». Зараз керуючим може стати людина будь-якої статі й сексуальної орієнтації. У рамках церемонії посвячення короля саджають на дерев’яний трон, вручають старовинний шолом та іржавий меч і виливають на голову кілька відер пива. Витоки традиції невідомі. У XIX столітті до церемонії почали ставитися настільки серйозно, що до списку обов’язків короля додали догляд за мечем та шоломом.

На початку XX століття було достатньо, щоб король «любив алкоголь та жіноче товариство». Зараз керуючим може стати людина будь-якої статі й орієнтації.

Особливістю острова є його ізольованість. Він розташований за 800 метрів від британського узбережжя, але сірих тюленів тут значно більше, ніж людей, — чисельність населення Пілу не перевищує десятка осіб. Незважаючи на те що в сезон сюди прибуває близько 10 тисяч туристів, король може почуватися самотнім, особливо в зимові місяці, коли припиняється поромне сполучення. «Ви не можете просто зазирнути до супермаркету Tesco за буханцем хліба, коли знаходитеся на острові. Вам знадобиться самовідданість і сильне прагнення до ізоляції, тиші та спокою. Це підходить не всім», — наголошує Джон Мерфі, який водить екскурсії Пілом останні сорок років. Чоловік зізнається, що й сам би хотів стати місцевим королем, але через вік — йому сімдесят три — навіть роботу екскурсовода він уже поступово передає молодим колегам.

Серед недоліків посади доглядача острова також ненормований робочий графік у туристичний сезон та мінлива погода. У той же час здобувачеві обіцяють незвичайний досвід, можливість спостерігати за тюленями і птахами, насолоджуватися морськими заходами сонця й підвищити свою самооцінку за рахунок королівського статусу. Той, хто не готовий бути керуючим, може спробувати стати лицарем Пілу — щороку список поповнюється новим учасником. Для цього теж доведеться пройти церемонію посвяти на дубовому троні та почастувати мешканців острова випивкою.

Здобувачеві обіцяють незвичайний досвід, можливість спостерігати за тюленями і птахами, насолоджуватися морськими заходами сонця й підвищити свою самооцінку за рахунок королівського статусу.

Попереднім королем Пілу у 2007-му був обраний британець Стів Чаттауей. Протягом тринадцяти років чоловік стежив за островом разом із дружиною Шейлою, але тепер готовий піти на пенсію. У раді округу Барроу-ін-Фернесс сподіваються, що новий король, який обійме посаду у квітні, зможе знову залучити сюди туристів — через пандемію кількість відвідувачів Пілу сильно знизилася. Влада розраховує, що інтерес до острова та його незвичайних традицій сприятиме розвитку туризму у всьому регіоні.

Фото: Dae Sasitorn / ardea.com / East News