Йдемо на дно: Фотопроєкт про вплив гідроелектростанцій на екосистему
На початку XX століття на території СРСР почалося масштабне будівництво гідроелектростанцій. Ленін проголосив, що «комунізм — це є радянська влада плюс електрифікація всієї країни», на картах з’явилися десятки водосховищ, а тисячі квадратних кілометрів землі — зникли. Історія одного такого села лягла в основу повісті «Прощання з Матьорою» Валентина Распутінa. Герої твору, старше покоління місцевих жителів, ніяк не бажають миритися з тим, що їхнє рідне село скоро затопить.
Фотохудожниця, живе і працює в Москві. Випускниця освітнього проєкту «Фотодепартамент. Інститут» і Школи сучасної фотографії «Докдокдок».
— Історія моєї родини пов’язана з поселенням на Волзі, Хвалинськом, для якого величезну роль відігравав острів Сосновий. Він був затоплений при будівництві Саратовської ГЕС у 1960—1970-х роках. Кожен житель міста зіткнувся зі зворотним боком грандіозного будівництва і непередбачуваними наслідками втручання людини у природу.
Усі жителі називали створення водосховища «смертю» Волги. Змінилася екосистема, зникли породи риб, які годували містечко. На дні став з’являтися мул, через відсутність течії влітку почала цвісти вода. Місцеві казали, що на острові Сосновому при перельоті зупинялися навіть фламінго. У краєзнавчому музеї можна було побачити опудало цього птаха, щоправда з часом його прибрали.
«У своєму проекті я використовувала фотографії острова, знайдені в інтернеті світлини з відкритих архівів, а також робила цифрові колажі. Серія виконана з елементами мокьюментарі, тому я б не хотіла розкривати всю історію відбору фотографій. Нехай глядач вигадає власну».
Прийнято вважати, що гідроелектростанції є екологічно чистим, поновлюваним джерелом енергії. Але це не так: їхнє будівництво супроводжується затопленням величезних територій і масовим переселенням людей, вирубкою лісів і загибеллю природних організмів. У такому регіоні змінюється температура повітря, погодні умови і кількість опадів, а через підвищення рівня ґрунтових вод відбувається заболочування територій. Родючі властивості ґрунту погіршуються, водні та прибережні екосистеми змінюються.
Прийнято вважати, що ГЕС є екологічно чистим джерелом енергії, але це не так.
Прихильники інвестицій у споруждення ГЕС насамперед звертають увагу на економічні показники його ефективності, а не на екологічні наслідки. Будівництво ГЕС у Росії триває досі. До 2035 року на території країни можуть ввести в експлуатацію дві нові електростанції. Крім того, планують завершити будівництво Крапівінського гідровузла, яке було заморожене у 1993 році на підставі акту Державної екологічної експертизи, протестів місцевого населення і екологічних правозахисних організацій. При цьому спорудження гідроелектростанції направлено в першу чергу на експорт електроенергії до Південно-Східної Азії та Північної Америки, а не на задоволення регіональних потреб.
Схожі матеріали
