Від корсета до малинового піджака: Українська вулична мода ХХ століття в 10 знімках

Колекцію світлин вуличної моди України ХХ сторіччя «Родинний альбом» збирали з червня до жовтня 2021 року. Сьогодні вона продовжує поповнюватися з приватних сімейних архівів українців. Засновниця проєкту — журналістка й історикиня моди Зоя Звиняцьківська.

Фотографії з «Родинного альбому» показують, як одягалися жінки, чоловіки, люди різного віку та статусу. До архіву потрапили монохромні паперові знімки початку століття, слайди, плівки і кольорові фото. Переглянути їх можна на сайті Медіаархіву Центру міської історії Центрально-Східної Європи, який є партнером проєкту. Колекція світлин вуличної моди створена за підтримки Українського культурного фонду.

1900-ті

Кияни шеф-кухар Іван (Ян) Гнатович Войцеховський та його дружина Юлія Єфремівна. Умань, 1905 рік. Фото надав Сергій Гриненко

Це типовий одяг заможних містян і представників інтелігенції, які досить точно наслідували російську версію європейської буржуазної моди. Біла блузка і довга спідниця були популярні всі нульові (блузку носили саме з корсетом, як на фото, — під одягом). Чоловіче ж вбрання на початку XX сторіччя вже набуло сучасних рис.

У той час Україна входила до складу двох імперій — Російської та Австро-Угорської. Тож на Лівобережжі переважала мода Петербурга, провідником якої в Україні було російське чиновництво, на Заході панувало передчуття віденської сецесії. Крім того, існував стиль «українського романтизму» — це поєднання міського одягу з елементами традиційного народного, перш за все вишиванками.

1910-ті

Марія Терентіївна Кульчицька з католицької польської родини, в радянський час — дружина політичного в’язня, частково обмежена в правах, так звана лишенка. Київ, 1916 рік. Фото надала Алла Юрковська

У цей період почали змінюватися певні традиційні уявлення, зокрема про довжину жіночої спідниці. Тож на Марії цікавий зразок саме модної сукні. У 1914 році жінки навіть наважилися вийти на вулиці Києва у штанях (щоправда, тоді їх одягали під спідницю і називали «шароварниці»), чим дуже розлютили оточуючих. Своя мода була і в курсисток, які почали отримувати вищу освіту і будувати власне життя поза межами родини.

1920-ті

Абрам Сокол із подругами, що мешкали у єврейському поселенні-колонії (пізніше совхозі) Великий Нагартав у Миколаївській області. Кінець 1920-х років. Фото надала Ольга Островерх

На цьому знімку досить рідкісний зразок одягу емансипованих жінок буремних 1920-х. Як не дивно, одяг дівчат із поселення під Миколаєвом концептуально відповідає загальній європейській моді того часу — аж до тюрбана в якості капелюшка. Поєднання андрогінного і навіть чоловічого одягу з виразно жіночими аксесуарами є однією з помітних тенденцій тієї декади.

Але на цій єдиній світлині немає революційних «фурій» початку 1920-х в червоних хустинах на голові та у шкіряних куртках, підперезаних ремінем, на якому ще нещодавно висів маузер — найтрендовіший аксесуар часів Громадянської війни. Не можемо ми побачити і чоловічий варіант цього тренду — так само шкірянки і зброю. Узагалі, шкіряна куртка була дуже важливою і навіть доленосною річчю всю першу половину 1920-х: є свідчення, що людина могла отримати керівну посаду або певні привілеї просто тому, що прийшла у такому одязі до установи.

Ми також не бачимо елегантну моду 1920-х західних областей, зокрема Львова, який у той час став польським містом. А ще — непманське вбрання другої половини десятиліття, провінційну інтерпретацію західного стилю. Історію моди також пишуть переможці, тому подібних світлин у принципі майже немає: до кінця 1920-х більшість непманів виїхала з країни або була знищена — разом з їхніми родинними альбомами.

1930-ті

Олена Войцеховська, її чоловік меліоратор Помпій Лубенець та їхня донька Тамара. Київ, 1933 рік. Фото надав Сергій Гриненко

На членах родини досить демократичне і зручне вбрання: жінка в легкій світлій сукні та чоловік у сорочці з закоченими рукавами. Але це далеко не повний ансамбль новонародженої радянської «буржуазної» моди — з капелюшком, рукавичками і сумочкою. В Ужгороді буржуазний стиль давніх угорських родин також змішувався з демократичним одягом молодої Чеської Республіки. Ще один великий наскрізний тренд того часу, характерний для обох частин розділеної України, — молодіжний одяг у спортивному стилі.

1940-ві

Фельдшерка, акушерка, завідувачка Маціївського ФАП Анастасія Соловйова. Прилуки, Чернігівська область, 20 листопада 1942 року. Фото надала Лариса Горчинська

На цей жіночий ансамбль вплинув воєнний час: пальто і капелюшок 1930-х перетворилися на кожух та чоловічий капелюх. Жінкам, що служили в радянській армії до 1944 року, навіть видавали чоловічу білизну. В окупованих містах і тих, яких війна майже не торкнулася, мода, звісно, відрізнялася. Так, в Ужгороді можна було побачити стильні новинки з Будапешта.

1950-ті

Олена Станіславівна Компан, співробітниця Інституту історії АН України, докторка історичних наук. Київ, 1953 рік. Фото надала Надія Ложкіна

Ця елегантна і зі смаком одягнена жінка демонструє стиль української радянської еліти. Образ поєднує буржуазні й демократичні елементи: піджак і сувора блузка на кшталт чоловічої сорочки разом із жіночним капелюшком.

Ще через п’ять років стиляги почнуть танцювати рок-н-рол у вузьких штанях і виступати з бендами у Клубі трамвайників (нині Мала опера), а дівчата шитимуть спідниці з п’яти шарів крохмальної марлі.

1960-ті

Світлана Дорошенко (в дівоцтві Авраменко) в жакеті й капелюшку, створених її сестрою Майєю Смірновою, художницею-модельєркою Київського будинку моделей одягу. Київ, 1964 рік. Фото надав Костянтин Дорошенко

Ми бачимо дівчину у трендовому вбранні, нарешті створеному місцевими професійними модельєрами, а не безіменними приватними кравцями. Українська радянська професійна мода народилася в 1944 році, коли в Києві відкрився перший Будинок моделей, але її вплив на одяг звичайних людей дійсно став відчутним лише з 1960-х.

У цей же період з’явилися перші мініспідниці, джинси, бабети і платформи. Також був сплеск моди на вишиті сорочки: для одних вони стали символом національного відродження, для інших — доступним варіантом фолк-моди, народженої світовим рухом хіпі.

1970-ті

Студентка інституту іноземних мов Світлана Мартиненко. Київ, 1974 або 1975 рік. Фото надав Петро Сазонов

Це представниця київської золотої молоді, що мала доступ до іноземних модних журналів, спілкувалася зі столичною богемою та одягалася у фарцовщиків. Тому стиль дівчини має відбиток «іноземного», тобто такого, що тоді вважали найкращим.

У той період працювала велика мережа комісійних крамниць, люди прагнули одягатися у «фірму». Важливі прикмети цього пізньорадянського міського стилю — дублянки й норкові шапки, замшеві куртки і плащі зі штучної блискучої тканини. У Львові тоді ж існували хіпі та інші субкультури.

1980-ті

Хореографка і танцюристка Тетяна Вакуленко в сукні, яку вона одягала для кастингу конкурсу краси. Київ, 1988 рік. Фото надала Тетяна Вакуленко

На жінці польський светр, який вона носить як сукню, гостромодні чорні колготки з малюнком та чорні туфельки. Такий сексуалізований образ різко контрастує з пуританською радянською етикою і наочно демонструє, що СРСР доживає останні дні.

Мода вже залежить від «челноків» та госпрозрахункових підприємств. Прикметами десятиліття стають «чубчик-карлсон» і польська туш, білі блузки з пишним коміром і мініспідниці, золота біжутерія і паски з велетенською пряжкою. Місцеві модники намагаються відтворити стиль серіалу «Династія», використовуючи наявні засоби.

1990-ті

Студентки другого курсу факультету «Міжнародна економіка та право» КНЕУ Ганна Зикова і Ганна Скорик. Київ, 2 листопада 1995 року. Фото надала Ганна Малюжонок

Фото є уособленням того, як весела молодь радіє життю посеред «шалених 90-х», ще не знаючи, що вона проживає ці «шалені 90-ті». На дівчатах досить випадковий одяг, який вдалося дістати, — зазвичай його носили роками. Нарешті ми бачимо, як на очах змінюється звичний міський костюм, стиль стає більш розкутим і вільним.

Важливі прикмети 90-х — це малинові піджаки, «нові руські» з їхніми шкіряними «танкерами», кашеміровими пальтами, кумедними борсетками, гостроносими черевиками, краватками Versace та золотими ланцюгами. Усе це було схоже на такий собі стиль італійських жиголо. Супутниці «володарів життя» виглядали не менш феєрично, реалізовуючи сміливу сексуальність за допомогою дешевого базарного мотлоху. Утім, це також період неймовірної української авангардної моди. Навіть знаходилися відчайдухи, які носили подібний одяг на вулиці.