Лас-Вегас — місто архітектурних гріхів

Музична арена MSG Sphere стала найдорожчим розважальним центром в історії Лас-Вегаса — на нього витратили $2,3 мільярда. Це найбільша у світі сферична споруда, а її поверхня до того ж являє собою суцільний екран. Але загалом тут уже давно будують усе найбільше, найяскравіше та найдорожче. Звісно, така орієнтованість на туристів сильно ускладнює життя мешканців міста, що все більше нагадує карикатуру на самого себе.

MSG Sphere спроєктувала компанія Populous — архітектурне бюро, яке створює великі спортивні арени по всьому світу. Сферична будівля заввишки 111 метрів вміщує 20 тисяч глядачів. Екран складається з 57,6 мільйона світлодіодів розміром із хокейну шайбу. На що він здатен, усі побачили 4 липня, коли до Дня незалежності США показали візуальне шоу. Офіційно ж арену відкриють 29 вересня концертом U2:UV Achtung Baby Live at Sphere.

Зовні сферу планують підсвічувати вдень і вночі анімаційними зображеннями. До свят вони будуть тематичними: наприклад, на Геловін об’єкт перетвориться на гігантський гарбуз, а на Різдво — на снігову кулю. Екрани всередині працюватимуть під час шоу чи концертів — сферичність споруди створюватиме ефект повного занурення. Кресла у залі будуть тактильними і вібруватимуть відповідно до того, що показуватимуть на екрані. Також там встановлюють 4D-машини, вони створюватимуть ефект вітру, температури і навіть запаху.

Компанія Madison Square Garden, якій належить арена, хотіла представити дещо вражаюче, щось, що зможе перевершити основні візитівки міста — танцюючі фонтани готелю Bellagio, копію Ейфелевої вежі та 264-метрову вежу Stratosphere.

Другу таку арену Populous планувати звести у Стратфорді на сході Лондона. Проте міністр житлового будівництва Великої Британії Майкл Гоув призупинив дозвіл, коли спільнота Лондона виступила проти сфери. Такий гігантський об’єкт спотворив би панораму місцевості. Членкиня місцевого парламенту Лін Браун заявила, що «Стратфорд не хоче бути Лас-Вегасом». І, очевидно, на це є причини.

Бути Лас-Вегасом

У 1931 році в нижній течії річки Колорадо почали зводити греблю Гувера, і найближчим до неї містом був Лас-Вегас — залізничний вузол на 5 тисяч жителів. Саме сюди з різних штатів стікалися будівельники, які у вільний час хотіли повеселитися. Місцеві підприємці скористалися нагодою і почали відкривати розважальні заклади для дорослих: казино й театри з танцівницями. Так почалася історія того Лас-Вегаса, який ми знаємо з голлівудських фільмів.

Уже у першій половині 30-х туризм і розваги складали основу всього бюджету штату Невада. Тож представникам бізнесу дозволяли будувати, як їм заманеться, — аби заклади приносили ще більше коштів у вигляді податків.

У Лас-Вегасі не було історичної забудови — місто з’явилося у 1905 році. Тож і ніяких обмежень для забудовників не існувало. Непотрібними були й містобудівні плани: все складалося навколо розважального бізнесу, і йому підпорядковувалися інфраструктура, житлові об’єкти та громадські заклади.

Принцип невтручання в архітектуру виростив велике місто, яке ніби є суцільною рекламою. У Нью-Йорку, наприклад, нові споруди з’являються тоді, коли в них є необхідність, оскільки мегаполіс розширюється. У Лас-Вегасі ж, навпаки, будівлі зводять, аби привабити до міста більше людей. Споруди створюють одна яскравіша за іншу, щоб перевершити конкурентів.

Принцип невтручання в архітектуру виростив велике місто, яке ніби є суцільною рекламою.

До того ж забудовники 30-х вдалися до маневру, який досі дозволяє зводити і зносити об’єкти, обходячи механізми, що діють у штаті. Готелі та казино є у всьому місті, але найбільше їх сконцентровано на 7-кілометровій ділянці бульвару Лас-Вегас, яка зветься Лас-Вегас-Стріп. Там знаходяться арени, торговельні й розважальні центри, а також найвідоміші та найдорожчі готелі: Bellagio, Caesars Palace, Mirage, Luxor, Excalibur, Mandalay Bay, MGM Grand. У 30-х будувати казино можна було лише в центрі на Фремонт-стрит, де небагато місця. Підприємці, аби обійти це правило, виходили за офіційні межі міста на південь. Цю нову забудову на Лас-Вегас-Стріп об’єднали у громади Парадайз і Вінчестер, які не підпорядковувалися міській адміністрації. Відтак підприємці економили на податках.

У 1975 році штат Невада усе ж приєднав цю територію до Лас-Вегаса, але вона досі має особливий статус. Там діють сильні механізми місцевого самоврядування, які спрощують і скорочують отримання дозволів на знесення й забудову.

Ярмарок архітектури

Найбiльш хаотична забудова в місті досі сконцентрована на Лас-Вегас-Стріп. Таку суміш стилів, скоріше навіть псевдостилів, не створили ще ніде у світі. Тут досить багато хайтекових споруд, наприклад готелі Rio та The STRAT, комплекси Resorts World і CityCenter, торговельний центр The Fashion Show, спортивні арени T-Mobile й Allegiant. Скоро до них доєднається готель Hard Rock у вигляді гігантської скляної гітари. Та ці будівлі погано вписані в існуючу забудову і нагадують великі прилади, які хтось випадково залишив серед пустелі.

Поруч зі скляними багатоповерховими центрами розмістили умовну серію готелів, що копіюють відомі пам’ятки. Це Рим у Caesars Palace із Колізеєм, Париж у Paris Las Vegas із Ейфелевою вежею, Мангеттен у New York-New York із копіями головних хмарочосів, Венеція у The Venetian зі штучною річкою та дзвіницею Святого Марка і Гіза в Luxor із пірамідою і сфінксом.

Автори цих будівель намагалися показати розкіш та дорожнечу, тому зробили їх дуже великими й рясно використали класичні елементи. Але у класичних деталей є одна особливість — вони працюють у будівлях не вище 5-6 поверхів, якими зазвичай і є справжні історичні споруди. Тоді декоративні елементи можна легко розгледіти, проходячи повз та піднявши голову, а самі будівлі виглядають пропорційно. Коли ж карнизи з оздобленням, аркади й вежі роблять на 36 поверхів, як у п’ятизірковому Bellagio, будівля стає надто громіздкою. Готель Excalibur, стилізований під палац Камелот, узагалі більше нагадує не історичну споруду, а цілий Діснейленд.

До всього ці різноманітні об’єкти хаотично розкидані серед пустелі — ніхто навіть не намагався створювати стилістичні зони. Забудовники діяли за такою логікою: мовляв, сусідній готель — це єгипетська піраміда, тому мій, щоб переключити увагу туристів, буде протилежністю — казковим палацом. У результаті місто виглядає як своєрідний ярмарок, де кожен пропонує щось своє, унікальне.

Лас-Вегас-Стріп є тією частиною міста, яка відома нам з фільмів, кліпів та реклами. Усе, що собою являє сам Лас-Вегас, де живе більшість містян, — будиночки посеред пустельних вулиць із мінімумом озеленення. Ці райони позбавлені гламуру, але і зручних громадських просторів також — навіть вони знаходяться лише там, де є туристи. Зараз у Лас-Вегасі в середньому перебуває 2,2 мільйона людей, та місцевих жителів із них усього 650 тисяч, решта — туристи.

Усе, що собою являє сам Лас-Вегас, де живе більшість містян, — будиночки посеред пустельних вулиць із мінімумом озеленення.

Лас-Вегас досі лишається автомобілецентричним. Так склалося історично, бо місто розвивалося в епоху автомобільного буму. Проєктувальники орієнтували будівлі на дорогу, тому іноді вони мають прості й непримітні задні фасади та яскраві, декоровані лицьові. У районах, що лежать поза Лас-Вегас-Стріп, наприклад у Даунтауні, можна побачити чимало закинутих мотелів у стилі 1950-х, які зачинилися ще на початку 2000-х. Вони так і залишаються стояти, оскільки все нове зводять на Лас-Вегас-Стріп.

Житлові споруди у місті невисокі, приватні будинки часто знаходяться прямо у центрі. Причому будинки дорогі: на червень 2023 року середня вартість складала $410 тисяч. Доступного житла не вистачає.

Нарешті, Лас-Вегас є найбільш спекотним мегаполісом у США, середня температура влітку — 40°С. Він розташований серед пустелі, весь вкритий асфальтом, не має звичних для нас зелених насаджень уздовж доріг і тротуарів. Комфортно там почувається тільки людина, що їде у своєму авто з увімкненим кондиціонером.

Зате тепер, рухаючись розпеченими дорогами, люди бачитимуть на горизонті великий місяць чи гарбуз — MSG Sphere. А якщо постійно транслювати картинки на сферу буде надто дорого, то місто просто прикрашатиме вимкнена чорна куля.

Фото на обкладинці: Patrick T. Fallon / AFP