П’ять документалок про аферистів для тих, кому замало Tinder Swindler

«Міша та вовки»

Режисер Сем Гобкінсон, 2021 рік

Бельгійка Міша Дефонсека, яка після Другої світової війни емігрувала до США, якось за чаєм відверто розговорилася зі своїми сусідами. Вона розповіла, як у дитинстві шукала батьків-євреїв, яких, на її думку, німці відправили до концтабору. Щоб не натрапити на патруль, Міша пішла через зимовий ліс, де її прийняли у зграю вовки. Історія зацікавила одного заповзятливого видавця, який швидко зрозумів, як перетворити її на бестселер. Видавець не помилився. Опубліковану у 1997-му книгу «Міша: Спогади про роки Голокосту» переклали десятками мов і екранізували, зробивши Дефонсеку завсідницею ток-шоу. Щоправда, незабаром з’ясувалося, що жінка не тільки не була єврейкою, а й узагалі не застала геноцид.

Документальний фільм Сема Гобкінсона порушує цілу низку тем і ставить важливе питання: чи маємо ми право сумніватися в історіях людей, які пережили найстрашнішу у XX столітті бійню? Адже Голокост — машина зі знищення пам’яті, процес, який історики назвуть меморицидом, — призвів до загублення документів, а отже, втрати свідчень про життя мільйонів людей. Цим користуються різного роду шахраї, які воліють видати себе за когось іншого.

«Самозванці: У пошуках неперевершеного шахрая»

Режисери Сем Бенстід та Гарет Джонсон, 2022 рік

У переказі «Самозванці» звучать шизофренічно, але в цьому їхня привабливість. У фільмі показано, як сюжет, що не піддається раціональному осмисленню, може стати реальністю.

Шахрай Роберт Фрігард видає себе за агента служби розвідки MI5. Під час повстання Ірландської республіканської армії він переконує англійських студентів у тому, що їм загрожує небезпека і єдиний спосіб врятуватися — тікати під прикриттям британської розвідки. Жертви вірять, продаючи свою нерухомість і ховаючись по готелях та орендованих квартирах роками. Гроші за продані будинки Фрігард, звичайно, забирає собі.

Сумарно афера Фрігарда коштувала його жертвам близько 50 років життя. Але це ще не все. Він настільки віртуозно промивав студентам мізки, що ті, кого він обдурив, ніби почали говорити його словами (до речі, оригінальна назва фільму — «Черевомовець»).

Як часто буває з аферистами, Роберт Фрігард досі на волі. Суд вирішив, що він не утримував своїх жертв силою та не застосовував щодо них фізичного насильства.

«Повелися! Справжня історія про підроблені витвори мистецтва»

Режисер Баррі Авріч, 2020 рік

Арттусовка ставиться до дилерки Енн Фрідман амбівалентно: одні називають її «найтупішою людиною індустрії», інші — «найхитрішим ділком Нью-Йорка». Усе тому, що наприкінці 1990-х до неї звернулася жінка, яка нібито представляла інтереси такого собі містера Ікс. За словами незнайомки, у 1950-х батьки її клієнта купили задешево раніше невідомі роботи Марка Ротко, Роберта Мазервелла, Віллема де Кунінга та Джексона Поллока. І оскільки для містера Ікс не становлять цінності ні гроші, ні мистецтво, він віддає полотна майже задарма — за $700-800 тисяч (у той час як картини одного Поллока коштують у п’ятнадцять разів дорожче). Зрозуміло, роботи, які належали містеру Ікс, виявилися підробками. Тим не менш Фрідман примудрилася продати їх найбагатшим колекціонерам, пізніше стверджуючи, що сама стала жертвою шахрайства.

У «Повелися!» режисер наочно показує, як легко обдурити галеристів, фахівців із живопису та навіть близьких родичів художників (син Ротко — і той не побачив у картині підробку).

«Самозванець»

Режисер Барт Лейтон, 2012 рік

Більшість документалок про аферистів фокусуються на особистості ошуканців та хитрих схемах, які вони використовують, щоб дурити народ. Творці «Самозванця» пішли іншим шляхом, вирішивши розповісти про те, наскільки люди самі готові не помічати очевидних ознак афери, в яку їх втягують.

Сюжет фільму будується навколо сироти Фредеріка Бурдена, який задумав переконати одну сім’ю в тому, що він їхній зниклий син Ніколас. Але Бурден не схожий на Ніколаса: він помітно старший, говорить з акцентом, його очі зовсім іншого кольору. Проте родина приймає ошуканця.

«FYRE: Найбільша вечірка, яка не відбулася»

Режисер Кріс Сміт, 2019 рік

Уявіть фестиваль, що за масштабом задуму перевершує Burning Man вдесятеро. FYRE повинен був стати саме таким заходом. Організований репером Ja Rule та підприємцем Біллі Макфарлендом, він мав пройти на острові, який належав Пабло Ескобару. Промокампанія FYRE була настільки потужна, що квитки на нього розкупили за два дні. Про майбутній фестиваль розкоші говорили усі.

Іміджу масштабної події настав кінець, коли гості, які прибули на острів, стали постити зроблені там знімки. Виявилося, що відвідувачам не надали гідного житла, а на сніданок запропонували скромні бутерброди. Далі — гірше. З’ясувалося, що багато хто із заявлених музикантів не приїхав, а острів не здатний вмістити всіх гостей фестивалю, хоч би як намагалися організатори. Позбавлені комфорту люди почали бунтувати та мародерствувати.

Фільм Кріса Сміта показує, що для обману тисяч осіб не потрібно вигадувати складні схеми — достатньо вміти користуватися соцмережами.