Сімейні цінності Бората: Як сатира на Трампа виявилася маніфестом батьківської любові

За півтора десятиліття світ змінився до невпізнання, а Борат Сагдієв, здається, зовсім ні. Так, після візиту до США журналіста, який оскандалився, відправили до місцевого аналогу ГУЛАГу, але навіть каторга не вплинула на його цінності, почуття стилю і ставлення до сім’ї. Чого не скажеш про Штати. Протягом останніх чотирьох років президент Макдональд Трамп відновлював усе, що зруйнували демократи, зробив Америку знову великою та подружився з крутими хлопцями по всьому світу — від Путіна до Кім Чен Ина. Ось тільки Казахстан увагою обділив. Прем’єр Назарбаєв хоче потрапити до клубу обраних за всяку ціну, тому, забувши про всі образи, відправляє до США свою єдину надію — тепер уже реабілітованого журналіста Бората Сагдієва. Але якщо облажається і цього разу — стратять.

Журналіста, який оскандалився, відправили до місцевого аналогу ГУЛАГу, але навіть каторга не вплинула на його цінності, почуття стилю і ставлення до сім’ї.

Саша Барон Коен не влаштовував гучних витівок майже десять років. Його ігри з перевдяганнями і обов’язковим тролінгом усіх, хто попадався під руку, закінчилися на «Бруно». У 2009-му австрійський фешн-оглядач-гей на шляху до бажаної слави образив усіх, кого трьома роками раніше не образив ніби журналіст з ніби Казахстану. Як і персонаж Бората Сагдієва, Бруно був концентрацією донезмоги абсурдних стереотипів і фобій, але цього разу пов’язаних із ЛГБТ-спільнотою. Як виходець із «гейропи», він, звичайно, виявився любителем витончених сексуальних практик, купив дитину за айпод і домагався американського конгресмена Рона Пола, помилково прийнявши його за дрег-зірку Ру Пола.

Кожен крок Бруно бентежив глядачів, поки Саша Барон Коен різко і зухвало критикував США за куди більш шокуючі, якщо вдуматися, речі: від безпринципних батьків, які роблять бізнес на своїх дітях, до конверсійної терапії для геїв. Але під заборону, звичайно, потрапив сам «Бруно». За надмірний епатаж.

Аж до 2018 року Саша Барон Коен знімався тільки в ігровому кіно і не планував повертатися до старих методів. Але в 2016-му президентом США став Дональд Трамп — і Барон Коен дуже сильно розлютився. «З мене так і перли гнів, розчарування, відраза. Я висловлював їх у листуванні з друзями, надсилав їм статті з теми, — розповідав він під час минулорічної дискусії з комедійними акторами. — Урешті-решт я став настільки злий, що вирішив вилити це в якихось персонажів і викрити окремих людей». Так з’явився серіал «Хто є Америка?» і шість нових іпостасей Барона Коена. Найбільше галасу наробив «колишній агент Моссада» Ерран Морад, який попросив Діка Чейні поставити автограф на його наборі для тортур водою (і той підписав!) і разом з Філіппом ван Клівом вчив дитсадківців стріляти з пістолета.

У 2020-му Саша Барон Коен, схоже, все ще злий.

«Моє життя прекрасне! Насправді ні», — говорить Борат на початку другого фільму, і зараз це звучить як гасло всього 2020 року. Борат знову опиняється в США ще до пандемії. В одному з епізодів стрічки віцепрезидент Майкл Пенс заспокоює гостей конференції американських консерваторів: мовляв, заражених у країні поки тільки п’ятнадцять, ризик для американців незначний, а Дональд Трамп каже, що влада готова до всього. Через вісім місяців і мільйон з гаком смертей по всьому світу знущанням здається вже не поява Бората, що послідувала за виступом Пенса, а як раз ці слова про готовність.

«Моє життя прекрасне! Насправді ні», — говорить Борат на початку другого фільму, і зараз це звучить як гасло всього 2020 року.

У цьому сенсі, звичайно, сиквел «Бората» виявляється досить потужним документом часу: як трампівської Америки, так і світу на початку пандемії. А ще — несподівано — великим кіно про батьківську любов і — що ще більш несподівано — про фемінізм.

Чотирнадцять років тому перший «Борат» був перш за все деконструкцією американських «скрепів»: священної війни в Іраку, вільного доступу до зброї, спадщини Конфедерації, студентських братств. Про фемінізм там теж було. Барон Коен у лоб дратував активісток фем-руху твердженнями про те, що жіночий мозок менше за чоловічий, а паралельно тонко транслював нестаріючі традиції жіночого гноблення. У рідному місті Бората, вигаданому Кушкеку, місцевою знаменитістю був Уркін — у буквальному сенсі ґвалтівник. Сам же Борат любив підглядати за жінками в туалеті, а зустрівши жінку-мрію Памелу Андерсон, просто вирішив її викрасти з мішком на голові. Адже «згода не потрібна».

Другий «Борат» говорить на ці теми вже на повну силу. Поруч із казахським журналістом з’являється «син нечоловічої статі» — 15-річна Тутар Сагдієва, найстаріша незаміжня жінка у країні (сміливість болгарської актриси Марії Бакалової заворожує). І в першій сцені вона натурально сидить у хліві з петлею на шиї, мріючи повторити долю Меланії Трамп. Тобто вийти заміж за «багатого старого мужика» і жити в золотій клітці.

Поруч із казахським журналістом з’являється «син нечоловічої статі» — 15-річна Тутар Сагдієва, найстаріша незаміжня жінка у країні.

У Саші Барона Коена в парі з актрисою Айлой Фішер троє дітей, двоє з яких дівчата — дванадцяти та дев’яти років. Їх дорослішання припадає на четверту хвилю фемінізму, час, який для одних є епохою найважливіших змін, а для інших — періодом репресій фем-обкому.

Продовження «Бората» фіксує момент, коли великі феміністичні зрушення існують одночасно з абсурдними та сумними практиками: збільшення грудей для тінейджерок, бали дебютанток, пролайф-клініки, готові захищати навіть наслідки інцесту. Барон Коен висміює всіх, але цей сміх — лише вдала спроба підсолодити пілюлю.

У багатьох епізодах сиквел «Бората» зовсім не церемониться з реальністю. Він не намагається акуратно завуалювати в сюжеті актуальну проблематику, що багатьом набила оскому, а буквально тицяє нею глядачеві в обличчя. Хочете відверту розмову про жіночу тілесність? Ось вам танець фертильності з розмазаною по тілу менструальною кров’ю. Домагання на вищих рівнях влади? Будь ласка! Дивіться, як радник Трампа Руді Джуліані усамітнюється з молодою журналісткою в номері готелю. Останній епізод уже очолює топи найризикованіших пранків Саші Барона Коена. Стрічка вийшла одночасно з проведенням фінального туру президентських дебатів у США і тут же отримала клеймо антітрампівської пропаганди від прихильників чинного президента. Джуліані назвав Барона Коена брехуном, Трамп — виродком.

Але вибори президента США пройдуть, Саша Барон Коен зрадіє або знову розсердиться, а для фільму про нові пригоди казахського журналіста за океаном напевно буде зовсім не важливо, хто з кандидатів стане переможцем. Перша картина про Бората чотирнадцять років по тому вже не сприймається як документ Америки при Буші-молодшому. Це все ще дико смішна історія про зіткнення культур, добросусідство, безглузді пошуки ідеалу та щастя в малих речах.

І якщо з продовження «Бората» зняти верхній шар, співзвучний новинним заголовкам, то залишиться злегка похмура, але така, що дає надію, драмеді про стосунки батька і доньки. А скандал з Руді Джуліані в ній буде кульмінацією, з якої стане зрозуміло, що заради блага своєї дитини недолугий батько готовий ризикувати навіть життям.

Якщо з продовження «Бората» зняти верхній шар, співзвучний новинним заголовкам, то залишиться злегка похмура, але така, що дає надію, драмеді про стосунки батька і доньки.

Сиквел «Бората» схожий на стереозображення: під одним кутом видно нещадну політичну сатиру, а під іншим — зворушливу історію про батьківство і прийняття власної дитини. І якщо перше робить стрічку сьогочасною сенсацією, яку ще довго будуть обговорювати, то друге, хочеться вірити, дозволить фільму залишатися культовим десятиліття по тому — так само, як це зробив свого часу перший «Борат».

Фото: Amazon / Courtesy Everett Collection