![](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-76-1290x690-636.jpg)
До України з любов’ю: Малюнки японського солдата
![](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Masato-and-Nobuo-Kiuchi_200x200_acf_cropped-150x150.jpg)
Народився 1923 року в Токіо. У 1944-му був призваний в японську армію. Після капітуляції Японії потрапив у радянський полон та був відправлений в Україну. Повернувшись додому, створив серію акварелей про життя в полоні. Його роботи були включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Помер у 2021 році.
Після закінчення Другої світової війни близько 600 тисяч полонених японських солдатів і офіцерів були розподілені по робочих таборах на всій території СРСР. Одним із них став 23-річний десантник Нобуо Кіуті, якого у 1946-му разом з іншими полоненими відправили в Україну.
Він провів два з половиною роки на Донбасі — у таборах Слов’янська та Краматорська. Повернувшись додому у 1948-му, чоловік почав малювати сцени життя у полоні, аби вшанувати пам’ять полеглих побратимів. Загалом Нобуо створив понад вісімдесят робіт, кожну з яких описав кількома реченнями. У своїх малюнках він часто з гумором зображує прості людські почуття, притаманні як переможцям, так і переможеним.
Нобуо прожив 97 років і помер у 2021-му в Токіо. Творчість Кіуті популяризує син Масато, що присвятив йому спеціальний сайт. «Гадаю, мій батько був би дуже засмучений через нинішню війну в Україні. Бо він завжди казав, що на війні не буває переможців. Незалежно від кінцевого результату кожна сторона несе величезні втрати. Його єдиним бажанням був мир у світі зараз і в майбутньому. Це й моє бажання також», — каже Масато.
![Під крики «Давай, давай!» 40 людей завантажили у товарний вагон, двері зовні щільно зачинили. Вагони охороняли радянські солдати з кулеметами. Потяг із близько 1,5 тисячі японських полонених рушив у довгу подорож на захід.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-13.jpg)
Під крики «Давай, давай!» 40 людей завантажили у товарний вагон, двері зовні щільно зачинили. Вагони охороняли радянські солдати з кулеметами. Потяг із близько 1,5 тисячі японських полонених рушив у довгу подорож на захід.
![Наш потяг рухався Транссибірською магістраллю і, подолавши Урал, досяг Європи. Подорож тривала 30 довгих днів. Нарешті ми прибули до маленького українського містечка Слов’янськ. Соняшниковим полем йшла мила боса дівчинка і гнала перед собою козенят.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-16.jpg)
Наш потяг рухався Транссибірською магістраллю і, подолавши Урал, досяг Європи. Подорож тривала 30 довгих днів. Нарешті ми прибули до маленького українського містечка Слов’янськ. Соняшниковим полем йшла мила боса дівчинка і гнала перед собою козенят.
![Хто не працює, той не їсть. Одразу приступаємо до роботи з відколювання каміння. З ломом у руці стоїш перед кам’яною брилою і виконуєш денну норму — один кубічний метр на людину. Робота у бригаді з чотирьох осіб усе-таки жахлива, тому що навантаження збільшується вчетверо, включаючи роботу вантажником та носієм.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-17.jpg)
Хто не працює, той не їсть. Одразу приступаємо до роботи з відколювання каміння. З ломом у руці стоїш перед кам’яною брилою і виконуєш денну норму — один кубічний метр на людину. Робота у бригаді з чотирьох осіб усе-таки жахлива, тому що навантаження збільшується вчетверо, включаючи роботу вантажником та носієм.
![Який сенс говорити сержанту, що мені потрібно в туалет, якщо він усе одно не розуміє слів. Боячись, що я можу втекти, він завжди дивився, що я роблю, стоячи поряд. А в мене через це нічого не виходило.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-19.jpg)
Який сенс говорити сержанту, що мені потрібно в туалет, якщо він усе одно не розуміє слів. Боячись, що я можу втекти, він завжди дивився, що я роблю, стоячи поряд. А в мене через це нічого не виходило.
![Спробував я якось попрацювати слов’янською косою. У молоденької дівчини виходило легко, а з мене тільки піт тече. «А все тому, що не можна крутити спиною», — казала вона.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-20.jpg)
Спробував я якось попрацювати слов’янською косою. У молоденької дівчини виходило легко, а з мене тільки піт тече. «А все тому, що не можна крутити спиною», — казала вона.
![«На, японцю, тримай картоплю». У будь-якій країні дівчата дуже добрі. Кажуть, що в Україні — родюча земля і тому там дуже багато картоплі.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-21.jpg)
«На, японцю, тримай картоплю». У будь-якій країні дівчата дуже добрі. Кажуть, що в Україні — родюча земля і тому там дуже багато картоплі.
![Взимку нас іноді завантажували у машини та довго кудись везли. Наша з другом робота полягала у сколюванні льоду на річці. Варто було лише трохи позіхнути — і можна було посковзнутися та впасти. «Широка річка», — думав я. То був Дніпро.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-26.jpg)
Взимку нас іноді завантажували у машини та довго кудись везли. Наша з другом робота полягала у сколюванні льоду на річці. Варто було лише трохи позіхнути — і можна було посковзнутися та впасти. «Широка річка», — думав я. То був Дніпро.
![За наказом радянських лікарів нас повели до лазні. У лазню, за −25°С?! Це, скажу я вам, зовсім не жарт. Якби ми не були такими молодими та здоровими, то запросто могли б померти від переохолодження. Ми розтоплювали сніг у залізних бочках, і кожен мився на морозі однією чашкою води. І тут я знову відчув подих смерті.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-27.jpg)
За наказом радянських лікарів нас повели до лазні. У лазню, за −25°С?! Це, скажу я вам, зовсім не жарт. Якби ми не були такими молодими та здоровими, то запросто могли б померти від переохолодження. Ми розтоплювали сніг у залізних бочках, і кожен мився на морозі однією чашкою води. І тут я знову відчув подих смерті.
![Лікарями були переважно жінки. Красуня лікарка-лейтенант із пишними грудьми, усвідомлюючи свої переваги, проходить розправивши плечі... У цій багатонаціональній країні немає зневаги до інших національностей. І військовополонених японців оглядали кожного окремо, як і будь-яку іншу людину.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-29.jpg)
Лікарями були переважно жінки. Красуня лікарка-лейтенант із пишними грудьми, усвідомлюючи свої переваги, проходить розправивши плечі... У цій багатонаціональній країні немає зневаги до інших національностей. І військовополонених японців оглядали кожного окремо, як і будь-яку іншу людину.
![У країні рівності чоловіків та жінок великим подивом для всіх нас було бачити жінку-солдата. У японців, які все ще жили у старому доброму патріархаті, це явище викликало шок. Стійкі до холоду, вольові, позбавлені будь-якої м’якості, жінки в радянській армії були чудові.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-02.jpg)
У країні рівності чоловіків та жінок великим подивом для всіх нас було бачити жінку-солдата. У японців, які все ще жили у старому доброму патріархаті, це явище викликало шок. Стійкі до холоду, вольові, позбавлені будь-якої м’якості, жінки в радянській армії були чудові.
![«Чисто треба підмітати!» Була в нас така страшна тітка-офіцерша. Зате весело було. Відтерши бруд у коридорі, треба було потім все обережно прибрати. Але з несподіваними перевірками було зовсім не схалтурити.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-31.jpg)
«Чисто треба підмітати!» Була в нас така страшна тітка-офіцерша. Зате весело було. Відтерши бруд у коридорі, треба було потім все обережно прибрати. Але з несподіваними перевірками було зовсім не схалтурити.
![Одного разу довелося мені опинитися перед лікаркою у не зовсім пристойному вигляді. Особливо переживала вона за схудлих солдатів, наполегливо вкладаючи їх у ліжко: «Швидше спати!» Голос у неї був дуже добрий.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-32.jpg)
Одного разу довелося мені опинитися перед лікаркою у не зовсім пристойному вигляді. Особливо переживала вона за схудлих солдатів, наполегливо вкладаючи їх у ліжко: «Швидше спати!» Голос у неї був дуже добрий.
![Сльози не зупинити. Плакав безперервно цілий день. Просто жах, коли хтось помирає в тебе на очах. Обіцяв усе розповісти його матері, якщо тільки сам повернуся додому.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-33.jpg)
Сльози не зупинити. Плакав безперервно цілий день. Просто жах, коли хтось помирає в тебе на очах. Обіцяв усе розповісти його матері, якщо тільки сам повернуся додому.
![«Мікадо», «гейша», «Фудзіяма», «дзюдо», «харакірі». Слов’яни знають ці слова. Але коли дійшло до сумо, виявилося, що ніхто добре не розуміється на правилах. Навіть програвши, говорили «дякую».](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-38.jpg)
«Мікадо», «гейша», «Фудзіяма», «дзюдо», «харакірі». Слов’яни знають ці слова. Але коли дійшло до сумо, виявилося, що ніхто добре не розуміється на правилах. Навіть програвши, говорили «дякую».
![Такі безпосередні й наївні, радянські діти зовсім не звертали уваги на расові відмінності. Те, що мені довелося з ними пограти, можна назвати великим везінням. І нових слів із ними багато запам’ятав. Дуже люблю дітей!](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-41.jpg)
Такі безпосередні й наївні, радянські діти зовсім не звертали уваги на расові відмінності. Те, що мені довелося з ними пограти, можна назвати великим везінням. І нових слів із ними багато запам’ятав. Дуже люблю дітей!
![За планом відновлення міста було розраховане на п’ять років, тому в ньому брали участь і молоді дівчата, які повністю віддавалися роботі. І чоловіки, і жінки добре працювали.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-50.jpg)
За планом відновлення міста було розраховане на п’ять років, тому в ньому брали участь і молоді дівчата, які повністю віддавалися роботі. І чоловіки, і жінки добре працювали.
![Після роботи ми крали електричні лампочки, щоб зробити табір хоча б трохи світлішим. Нам хотілося їсти, і ми, проткнувши мішок із рисом бамбуковою палицею, насипали крупу, хоча багато забрати не вдавалося.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-51.jpg)
Після роботи ми крали електричні лампочки, щоб зробити табір хоча б трохи світлішим. Нам хотілося їсти, і ми, проткнувши мішок із рисом бамбуковою палицею, насипали крупу, хоча багато забрати не вдавалося.
![Це колесо потяга. Ми працювали пневматичним молотом, вирівнюючи поверхню колеса. Осколком мені порізало око, я перестав бачити, і лікар-німець прооперував мене.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-52.jpg)
Це колесо потяга. Ми працювали пневматичним молотом, вирівнюючи поверхню колеса. Осколком мені порізало око, я перестав бачити, і лікар-німець прооперував мене.
![Наступні два місяці я провів у лікарні у Дружковці. На два тижні я втратив зір. Там я подружився із бойовими товаришами та молодим німецьким солдатом. Коли я знову зміг бачити, вирішив узяти шефство над слабкими хворими — на знак подяки за допомогу, надану мені. Мене тішила думка, що я був корисним.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-75.jpg)
Наступні два місяці я провів у лікарні у Дружковці. На два тижні я втратив зір. Там я подружився із бойовими товаришами та молодим німецьким солдатом. Коли я знову зміг бачити, вирішив узяти шефство над слабкими хворими — на знак подяки за допомогу, надану мені. Мене тішила думка, що я був корисним.
![Раз-два на місяць ми ходили в лазню. Сидіти на лавках було боляче, через худорлявість кістки потрапляли прямо на тверду поверхню лави.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-56.jpg)
Раз-два на місяць ми ходили в лазню. Сидіти на лавках було боляче, через худорлявість кістки потрапляли прямо на тверду поверхню лави.
![Японські військовополонені влаштували з німцями турнір з настільного тенісу. Можливо, саме через дивну манеру тримати ракетку японці з легкістю перемогли.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-57.jpg)
Японські військовополонені влаштували з німцями турнір з настільного тенісу. Можливо, саме через дивну манеру тримати ракетку японці з легкістю перемогли.
![У відновленні міста після закінчення Другої світової війни брали участь і чоловіки, і жінки. Відважні жінки справлялися навіть із найнебезпечнішою роботою. На той час у Японії було важко уявити собі подібну картину. Були навіть випадки вияву любові радянських жінок до японських солдатів. То були чудові миті.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-76.jpg)
У відновленні міста після закінчення Другої світової війни брали участь і чоловіки, і жінки. Відважні жінки справлялися навіть із найнебезпечнішою роботою. На той час у Японії було важко уявити собі подібну картину. Були навіть випадки вияву любові радянських жінок до японських солдатів. То були чудові миті.
![Усе-таки заздрість до чужої тарілки скрізь однакова. Через те що японські страви виглядають більшими, німці кидають на них злісні погляди. У них — хліб і юшка, у нас — рисова каша, місо-суп та інше.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-78.jpg)
Усе-таки заздрість до чужої тарілки скрізь однакова. Через те що японські страви виглядають більшими, німці кидають на них злісні погляди. У них — хліб і юшка, у нас — рисова каша, місо-суп та інше.
![Усю ніч до ранку з другом, який закінчив музичне училище, ми пишемо по пам’яті ноти. Вранці роздаємо їх німецькому оркестру, а він потім грає для нас японські твори. Ми не знаємо їхньої мови і не можемо говорити мовою слів, але можемо говорити мовою музики. Радість від передчуття повернення додому наростає.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-59.jpg)
Усю ніч до ранку з другом, який закінчив музичне училище, ми пишемо по пам’яті ноти. Вранці роздаємо їх німецькому оркестру, а він потім грає для нас японські твори. Ми не знаємо їхньої мови і не можемо говорити мовою слів, але можемо говорити мовою музики. Радість від передчуття повернення додому наростає.
![За всякою зустріччю неминуче слідує розставання. Була одна дівчина, для якої воно було особливо болісним. І ти, Наталко, що так гірко шепочеш слова прощання, що ти зараз робиш, що з тобою, бідною, стало?](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-81.jpg)
За всякою зустріччю неминуче слідує розставання. Була одна дівчина, для якої воно було особливо болісним. І ти, Наталко, що так гірко шепочеш слова прощання, що ти зараз робиш, що з тобою, бідною, стало?
![На відміну від потяга, яким ми в’їжджали до СРСР, у цьому потязі двері були навстіж. У цій точці світу, у Сибіру, сонце не встигає повністю сісти, і навіть глибокої ночі тут ясно. Це так звані білі ночі. Довгою сибірською залізницею ми їдемо на схід…](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-73.jpg)
На відміну від потяга, яким ми в’їжджали до СРСР, у цьому потязі двері були навстіж. У цій точці світу, у Сибіру, сонце не встигає повністю сісти, і навіть глибокої ночі тут ясно. Це так звані білі ночі. Довгою сибірською залізницею ми їдемо на схід…
![Важко змусити себе справляти потребу в коробці-туалеті в потязі. Тому при кожній зупинці ми вилазимо з нього, сідаємо, як пташки, на рейки і залишаємо після себе на шляхах «подарунки».](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-77.jpg)
Важко змусити себе справляти потребу в коробці-туалеті в потязі. Тому при кожній зупинці ми вилазимо з нього, сідаємо, як пташки, на рейки і залишаємо після себе на шляхах «подарунки».
![І в переможеної країни є річки та гори. Ось вони — японські острови, що потопають у зелені. Вид порту Майдзуру викликає сльози. Деякі солдати не були вдома вже 10 років.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-67.jpg)
І в переможеної країни є річки та гори. Ось вони — японські острови, що потопають у зелені. Вид порту Майдзуру викликає сльози. Деякі солдати не були вдома вже 10 років.
![Ступив на рідну землю і почув, як заскрипіли дошки причалу, почув звук своїх кроків. Люди на березі всі як один кричали «ура», дякували, тиснули нам руки. У натовпі виблискували білим одягом медсестри японського Червоного Хреста.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-68.jpg)
Ступив на рідну землю і почув, як заскрипіли дошки причалу, почув звук своїх кроків. Люди на березі всі як один кричали «ура», дякували, тиснули нам руки. У натовпі виблискували білим одягом медсестри японського Червоного Хреста.
![«Татамі! Татамі!» Ми перекидалися на них, стояли на голові, притискалися до них щоками — такі рідні татамі! Зовсім як мати. Який же я радий! Саме тоді я гостро відчув, що нарешті повернувся додому.](https://birdinflight.com/wp-content/uploads/2022/11/Nobuo-Kiuchi-70.jpg)
«Татамі! Татамі!» Ми перекидалися на них, стояли на голові, притискалися до них щоками — такі рідні татамі! Зовсім як мати. Який же я радий! Саме тоді я гостро відчув, що нарешті повернувся додому.
Роботи надані Масато Кіуті. Власність Меморіального музею репатріації Майдзуру (Maizuru Repatriation Memorial Museum)