Головний геральдист України та історик — про те, що не так з нашим великим гербом

19 листопада оголосили переможця конкурсу ескізів великого герба України — обрали роботу київського художника Олексія Кохана. У 1996-му він уже подавав цей же проєкт на подібний конкурс (умови нинішнього не забороняли подавати малюнок повторно) і навіть отримав за нього приз, але тоді великий герб так і не затвердили. Крім того, Кохан є одним з авторів малого герба України — тризуба.

Перемога в нинішньому конкурсі знову ж таки не означає, що ескіз використовуватимуть: великий герб ще повинна затвердити Верховна Рада, і до грудня у Кохана є час внести в роботу правки. Bird in Flight розповідає про перипетії з вибором герба, пояснює його значення, а також причини критики.

Чому у нас увесь цей час не було великого герба

У 1991-му художники-геральдисти Андрій Гречило, голова журі цього року, та Іван Турецький, співавтор проєкту, що посів третє місце на цьогорічному конкурсі, створили ескізи малого і великого герба України. За основу малого взяли тризуб, який ще в 1918-му намалював графік Василь Кричевський для УНР. На їх же великому гербі щит із тризубом тримали воїн часів Київської Русі та козак з мушкетом. Цей проєкт і переміг у конкурсі, але офіційно його так і не завершили — художники навіть не отримали призи.

Цікаво, що в першому варіанті малого герба був ще оливковий вінок. Але його розкритикували — мовляв, в Україні олива не росте (хоча у Криму росте), — так що вінок прибрали. На фінальному етапі роботи над ескізом до Гречила і Турецького приєднався згаданий Олексій Кохан.

Комуністичну більшість Верховної Ради того скликання проєкт великого герба не влаштував би, але важливо було обрати хоч якийсь, щоб уже друкувати його на паспортах, грошах і офіційних документах молодої держави. Тому в 1992 році проголосували тільки за малий герб і відклали затвердження великого. До 1996-го, поки не почали приймати Конституцію, про нього більше не згадували.

Конкурс на великий герб у 1996—1997 роках теж не завершився затвердженням емблеми держави. Зате тоді записали до Конституції, що елементами великого герба повинні бути малий герб, тобто тризуб, а також герб Війська Запорізького, тобто зображення козака.

Великий герб обирали також у 2001-му і 2007—2009-му, але жоден проєкт Верховна Рада так і не затвердила. У різні роки на ескізах з’являлися все ті ж лев і козак з мушкетом, хоча були й відмінні варіанти. Наприклад, у 2009-му депутатки Ганна Герман, Оксана Білозір і Катерина Ващук запропонували ескіз герба, в центрі якого був тризуб з хрестом, а на синьо-жовтій стрічці написано «Бог».

У 2009-му запропонували ескіз герба, в центрі якого був тризуб з хрестом, а на синьо-жовтій стрічці написано «Бог».

Насправді багато держав обходяться тільки одним варіантом герба; серед них Німеччина, Польща, Фінляндія, Швейцарія. Але справа в тому, що саме наявність великого герба прописана в Конституції, рано чи пізно його доведеться затвердити. Або ж потрібно внести поправки до Конституції та зробити нинішній герб єдиним. Однак у 2020-му депутати вирішили обрати перший варіант, ініціювавши черговий конкурс.

Як обирали цього року

У художників був усього місяць, щоб представити свої роботи, причому ескізи не можна було відправити імейлом, а тільки листом Укрпоштою. Усього надіслали 125 проєктів, але 13 відправили з запізненням, тому журі розглядало 112. Із них відбір пройшли лише дві роботи, яким згодом присудили перше і третє місця (друге вирішили не присуджувати), а всі інші відсіяли з різних причин.

Наприклад, виявилося, що багато надісланих робіт — це буквально дитячі малюнки кольоровими олівцями, так що їх не оцінювали. Також деякі проєкти не відповідали нормам Конституції, тобто на них були відсутні обов’язкові тризуб або козак.

Багато робіт — це буквально дитячі малюнки кольоровими олівцями, їх не оцінювали.

Деякі художники додали елементи, які, на думку журі, неприпустимо використовувати на державному гербі, оскільки вони асоціюються і з територіями інших країн (наприклад, герб Бессарабії — з територією і сучасної Молдови, а герб Війська Донського — Росії). У частині проєктів знайшли плагіат: роботи копіювали елементи ескізів, поданих на конкурси минулих років. Також, за словами голови журі Андрія Гречила, один проєкт навіть повторив елемент герба Грузії.

«Зауваження були до обох робіт, але ми зупинилися на варіанті з більш цікавим геральдичним сюжетом, — пояснює Bird in Flight голова журі. — Ми попросили переможця доопрацювати іконографію козака з мушкетом, а також зображення стрічки. Справа в тому, що вона в кольорах національного прапора, при цьому щитотримачі стоять на ній ногами. Подібний прийом використовується в геральдиці, як на гербі Латвії наприклад, але, на мою думку, так краще не робити у країні, де йде війна і були прецеденти з топтання державного прапора окупантами.

Другому проєкту не вистачило вдалого композиційного рішення, він вимагав більше доробок. Наприклад, фігури щитотримачів занадто дрібні».

У результаті в Кохана ще є час на доопрацювання до 1 грудня, і тоді проєкт передадуть на затвердження Верховній Раді. Хоча, з огляду на шквал критики, парламент може не проголосувати, і Україна знову залишиться з одним гербом. Примітно, що голова журі Андрій Гречило всі роки незалежності говорить про те, що якраз краще було б ним і обмежитися.

За що критикували проєкти

Конкурс критикували ще до оголошення результатів — роботи можна було побачити на виставці в «Софії Київській», але, звичайно, хвиля негативних коментарів у соцмережах почалася після оголошення переможців. Висловлювалися як на тему художнього виконання ескізу, так і з приводу значення елементів. Зокрема, Дмитро Дубілет написав, що вважає неправильним використання релігійних символів, таких як архангел, на емблемі світської держави.

Також багато хто підхопив за Ренатом Кузьміним зауваження, що дивно на державному символі малювати лева з геніталіями, хоча насправді це якраз традиційний у геральдиці спосіб зображення цієї тварини.

Крім того, герб звинувачували в шароварщині: калина, колосся, козак, власне, в червоних шароварах. Багато хто у принципі не міг зрозуміти, навіщо Україні потрібен великий герб, якщо стільки років обходилися одним.

Що символізує обраний герб і чи потрібен він узагалі

— Питання про те, навіщо нам великий герб, потрібно адресувати Верховній Раді — це там хтось вирішив, що він потрібен. Торік я входив до групи при Мін’юсті, яка займалася законопроєктом про державні символи. Я озвучував думку, що питання з великим гербом узагалі не варто зараз піднімати. Простіше було б поміняти статтю в Конституції та прийняти те, що у нас тільки один герб, не визначаючи, великий він чи малий. Через пандемію все затихло, але в цьому році Рада раптом оголосила конкурс.

Якщо проєкт усе ж затвердять, малий герб усе одно залишиться основним і буде використовуватися повсюдно. Великий же потрібен буде тільки найвищим органам влади.

Малий герб усе одно залишиться основним і буде використовуватися повсюдно.

Ми не могли подовжити конкурс, коли виявилося, що до нього допущені тільки дві роботи, через постанову Верховної Ради, яка окреслює чіткі терміни. Я пропонував провести засідання журі раніше, щоб ми встигли в разі чого організувати ще один тур, але роботи довго йшли поштою, тому довелося відтягнути збори.

Але схоже, Верховну Раду так налякали критикою, що за ескіз можуть і не проголосувати. При цьому я одразу казав, що який би варіант ми не обрали, його будуть сильно критикувати — так уже повелося в нашому суспільстві.

Багато критики пишуть про архангела, але він у цьому випадку не є релігійним символом, а уособлює Наддніпрянську Україну. Подібний символ використовували ще за часів Київської Русі, пізніше він був територіальним символом Київського князівства, Київського воєводства та Київської губернії. У 1990-му прийняли герб Києва з архангелом Михаїлом, і, здається, за тридцять років нікому не заважало, що це релігійний символ. На гербах і прапорах багатьох країн є релігійні знаки — наприклад, хрести у Швейцарії, Фінляндії, Норвегії, — але вони в першу чергу мають історичне значення.

Архангел у цьому випадку не є релігійним символом, а уособлює Наддніпрянську Україну.

Сто років тому в Україні вже обирали символи, і тоді теж основними «претендентами» були архангел Михаїл, золотий лев і козак з мушкетом. Козак уособлює державність XVII—XVIII століть, а також представляє Південну і Південно-Східну Україну, лев — це Західна Україна, архангел — Центральна і Північно-Східна. Усі разом — соборність.

— Геральдика є не просто наукою, а, на відміну від інших гуманітарних дисциплін, ще й точною наукою. Історія може допускати різні інтерпретації, але в геральдиці кожна дрібниця вивірена до міліметра, кожен елемент передається певним чином, тому що навіть найменша зміна в малюнку несе важливу інформацію.

Так що з точки зору геральдики герб-переможець виглядає дуже архаїчно, там неправильно передані елементи одягу козака, дивно намальований архангел, маса якихось речей, які видають, що автор цього малюнка є професійним карикатуристом, а не художником-геральдистом.

Так звана «шароварна» дискусія ведеться вже давно, адже насправді цей елемент одягу зробили символом України, при цьому України саме етнографічної, тільки в кінці XIX століття. А тепер його ще й хочуть закріпити на національному гербі. Так, у нас у Конституції написано, що на гербі повинен бути козак, але ж козацтво — це головний деструктивний, або анархістський, символ України, оскільки козаки завжди протистояли гетьманській владі. При цьому лев — це символ сильної монархії. Тобто такі суперечливі символи на одному гербі, по суті, показують розкол України. Але справа в тому, що це вже не рівень геральдики, це проблема національної ідеології.

І я вважаю, якщо вже додали туди регіональні символи — галицького лева, Військо Запорізьке, архангела, який у першу чергу з Києвом асоціюється, — то додайте й інші, Україна ж набагато більша.

У Конституції закріплено, що на гербі повинен бути козак, але ж козацтво — це головний деструктивний, або анархістський, символ України.

При цьому багато претензій, які висувають до герба-переможця, абсолютно безпідставні. Наприклад, з приводу елементів лева. Краще запитати в інших авторів, навіщо вони малювали корони вгорі, якщо Україна не є монархією. В Угорщини, наприклад, на гербі є корона, але там вона використовується як національний символ, корона святого Стефана реально існує та зберігається в музеї. Корона ж короля Данила, на яку багато хто вказує, фізично відсутня і тому як національна реліквія України використовуватися не може.

Після того як я ознайомився з іншими роботами конкурсу, я вважаю, що варіант, який переміг, усе ж у десятці найкращих. А те, що намалювала команда Дубілета, швидше нагадує трафарет на шпалери і тягне хіба що на екслібрис. Його аргумент на захист проєкту з бінарним кодом полягає в тому, що про це написала б світова преса. Так, вона б про це написала один раз, але нам потім жити з цим гербом.

Те, що намалювала команда Дубілета, швидше нагадує трафарет на шпалери і тягне хіба що на екслібрис.

У нас є малий герб, і цього цілком достатньо. Розробити великий герб, який би влаштовував усіх, неможливо — завжди будуть незадоволені. У суспільстві немає консенсусу, що воно хотіло б бачити в якості великого герба, а політики не розуміють, що він собою повинен являти. Людей, які розбираються в геральдиці, у нас одиниці, і серед них Андрій Гречило, але його політичної ваги недостатньо, щоб проєкт був грамотним.

У нас сама національна ідея перебуває у стадії формування, і я гадаю, варто було б почекати того моменту, коли закінчиться війна, коли утрясуться зміни до Конституції, — президентська у нас або парламентська республіка. Коли у нас не буде гострих питань, тоді, можливо, варто повернутися до питання герба. Мені здається, зараз це спосіб перенаправити енергію суспільства.

Варто було б почекати, коли закінчиться війна, утрясуться зміни до Конституції, не буде гострих питань, і тоді повернутися до питання герба.

Ще мені болить, наприклад, наша одногривнева монета. Адже вона є в кишені у кожного українця, це те, що пов’язує нас усіх. І сама гривня, і Володимир Великий — це дуже важливі для нас символи, які впихнули на таку маленьку і непомітну монету, яку й від інших складно відрізнити.