Дещо ще про Гантера Томпсона
Томпсон наклав на себе руки у шістдесят сім. Незадовго до смерті він казав, що це рівно на 17 років більше за той термін, який він збирався прожити. Якось Гантер вкрав у Ернеста Гемінґвея оленячі роги (їх повернули тільки після смерті Томпсона), а заразом і спосіб самогубства — він вистрілив собі у голову.
Хлоя Селлс стала помічницею письменника, коли їй було 20 років. У 2003-му в барі до неї підійшла жінка і запропонувала роботу по ночах. Це була дружина Томпсона, Аніта. Селлс пропрацювала у Гантера понад рік, увесь цей час фотографуючи його житло. Вона розповіла Bird in Flight, яким запам’ятала Томпсона та його маєток у Вуді-Крік.
Фотографка зі США, живе у Великій Британії та Ботсвані. Закінчила Род-Айлендську школу дизайну у Провіденсі й Центральний коледж мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна у Лондоні. Учасниця персональних і групових фотовиставок, авторка книг SWAMP (2016) і «Фламінго» (2017).
— Якось уночі Гантер покликав мене до себе на кухню і запитав, чи я справді фотографка. Я відповіла, що мою фотокнигу видає Taschen. Він засміявся, а я не стала сперечатися. Гантер був Гантером. За мить він пошкодував про свій сміх. Одразу ж сказав, що все його життя вже задокументоване — за винятком будинку. А цей старий маєток у Вуді-Крік, «Совину ферму», обов’язково треба зняти. І відтепер я можу фотографувати будинок стільки, скільки захочу.
Іноді я підтримую зв’язок із дружиною Гантера, але переважно з його приятелями. Я не публікувала ці знімки раніше — не було відповідної миті. Мені хотілося додати до історії його життя щось більше, ніж те, що вже було сказано. Тільки після деяких подій у власному житті та після багатьох років від дня його смерті я нарешті наважилася.
В основному Гантер був диким персонажем, проте з добрими манерами. За рік я перепробувала все, але нічого не могло підняти йому настрій. Моєї останньої ночі поруч я зрозуміла, що вже ніщо не зробить його щасливим. З того дня він прожив лише місяць або близько того.
Кажуть, алкоголіка можна упізнати за тим, що він перестав їсти. Мисливський обід подавали Гантеру у тиху мить ночі після того, як павичі заснули, а часто й після того, як пішли гості. Це була какофонія смаків: швидкорозчинний суп, чатні, арахісове масло, сальса, гірчиця, цикорний салат, селера, часникова сіль, індичка з мікрохвильової печі, заправка для салату Пола Ньюмана, віскі, кава, пиво, сигарета
Флойд Воткінс був мультимільйонером, який переїхав на сусіднє ранчо Beaver Run зі своїми бенгальськими тиграми та ідеями щодо перетворення району. Флойд вирішив направити води Вуді-Крік до своєї форелевої ферми, що сприйняли без захвату. Усе це посилювалося суворою вдачею його сусіда з «Совиної ферми». Коротше кажучи, Гантера звинуватили в отруєнні риби. Він був розлючений, підійшов до будинку Флойда і кілька разів вистрілив. Гантеру пред’явили звинувачення, хоча він стверджував, що захищався від нападу дикобраза. Пізніше з’ясувалося, що форель випадково отруїв син Флойда
Гантер любив опудала. У нього був друг, таксидерміст із Даун-Веллі. У цього хлопця були підноси з очними яблуками тварин на вибір
Гантер одного разу зустрів Білла Клінтона у кафе D-Lux у Літл-Рок, коли той брав участь у своїй першій передвиборчій кампанії. Гантер захотів дати Клінтону мундштук від саксофона, і коли поліз за ним у кишеню, всі співробітники секретної служби в кімнаті негайно потяглися за пушками
«Великий, як увесь Техас» — одна з моїх улюблених фотографій. Вона втілює дух ночі на «Совиній фермі». На знімку — вечеря Гантера, чашка кави, мундштук, друкарська машинка та денна газета. На цю сцену я наклала першу сторінку «Страху і відрази в Лас-Вегасі» з її легендарним першим реченням: «Ми були десь на краю пустелі, неподалік Барстоу, коли наркотики почали діяти». Сторінка вкрита психоделічним візерунком, що виконаний у японській техніці фарбування — сумінагасі.
Гантер Томпсон вірив у символічну природу речей та їхню здатність розповідати історії.
Речі для Гантера були надзвичайно важливими. Я гадаю, він вірив у їхню символічну природу і здатність розповідати історії. Як справжній домосід, він збирав світ навколо себе і наповнював «Совину ферму» предметами, з яких складалися історії, старі та нові. Життєвий досвід Томпсона вплинув на його пророчі нахили і додав глибини його роботі. Він написав про «Совину ферму» у «Страху і відразі в Лас-Вегасі»: «Моєю головною розкішшю в ті роки — фактично необхідною розкішшю — була можливість працювати в моїй домашній фортеці у Вуді-Крік. Це був дуже важливий психічний якір для мене, вирішальна точка заземлення, де я завжди знав, що в мене є любов, друзі та добрі сусіди. Це було схоже на мій особистий маяк, який я міг бачити з будь-якої точки світу — незалежно від того, де я був чи наскільки дивним, божевільним і небезпечним він ставав».
У нас був запас друкарських машинок на випадок надзвичайної ситуації, яка на «Совиній фермі» могла статися будь-якої миті. Кожна була вкрита харчовою плівкою, а зверху скотчем приклеєний номер телефону майстра з ремонту друкарських машинок. Це було слабкою втіхою, оскільки він жив у 45 хвилинах ходьби і не обходився без сну 24 години на добу
«Борися, борися проти приходу світла» — так Гантер переінакшив знаменитий вірш Томаса Ділана. Усю ніч з будь-якої точки кухні можна було прочитати цю сторінку — загроза денного світла витала, як погана ознака
Капелюхи були незамінним аксесуаром. Вони дозволяли перетворитися на будь-яку людину, якою хочеться стати цієї миті. Було два набори бейсболок Vegas, оригінали та підробки. Оригінали — з часів «Страху і відрази». Підробки були виготовлені у Голлівуді для фільму з Джонні Деппом у головній ролі. Один із найкращих друзів Гантера, шериф, пам’ятає, як він міг закинути капелюха з великої відстані: один кидок — і капелюх приземлявся точно на гачок
Кіт Джек звик до кокаїну. Щоразу, коли йому ставало важко через наркотики, він видавав несамовиті крики. Тоді Гантер зачерпував трохи кокаїну і вдував йому в рота
Фотографії Хлої Селлс із книги HOT DAMN! надані видавництвом GOST Books
