Фотопроєкт
Осколкове поранення: Вісім років війни у фотографіях Дмитра Купріяна
Український фотограф Дмитро Купріян зараз служить у ЗСУ. До цього він вісім років знімав бійців та збирав уламки боєприпасів, які знаходив на місцях обстрілів. Їхні фото, а також світлини з українських міст на лінії фронту Купріян об’єднав у серію «Фрагменти війни».
Дмитро Купріян
Український фотограф-документаліст. Працював в УНІАН та українських ЗМІ, зараз займається персональними проєктами. Виставлявся в Україні, Грузії, Італії, Угорщині.
— Я пішов у воєнкомат о сьомій ранку 24 лютого і зараз служу в армії — це і є моя основна діяльність. Але я не полишаю роботу над одним зі своїх найбільш тривалих проєктів «Фрагменти війни».
За час війни в мене назбиралося багацько світлин. Бракувало однієї об’єднуючої риси, поки я не згадав про уламки, які привозив з фронту. Їх я збираю з 2014 року. Я знаходив уламки боєприпасів у Пісках, Станиці Луганській, Дебальцевому, Щасті та інших населених пунктах Донбасу, які ми добре знаємо з новин. Ці частини нагадували мені астероїди, чиї гострі краї могли вбити на своєму шляху.
Кожен уламок — у моїй колекції їх одинадцять — має свою історію та обставини, за котрих я його знайшов. Але ми вже ніколи не дізнаємося напевно, чиїй армії він належав. Завжди додаю, що це саме, ймовірно, певний вид боєприпасів, бо іноді це встановити складно.
Усі вони збираються в одну історію про події війни та долі бійців, волонтерів, простих громадян. Мені здається, що багато хто через напад Росії теж став таким уламком, який залишив своє місце у житті та був закинутий на поле бою.
Багато хто через напад Росії теж став таким уламком, який залишив своє місце у житті та був закинутий на поле бою.
Найбільше запам’яталася поїздка до Слов’янська у 2017-му. Хоча люди там уже жили нормальним життям, усе одно було дивно, що місцеві взагалі не говорять про війну. Адже ще три роки тому місто було в окупації. Усі вдавали, що нічого не відбувається і не відбувалося.
Кулі, знайдені на базі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», Донецька область. Калібр — 5,45 міліметра, діаметр — 5,60 міліметра, довжина — 25,5 міліметра, вага — 3,5 грама, початкова швидкість — 915 метрів на секунду, прицільна дальність пострілу з АК-74 — 600 метрів
Осколок, знайдений у місті Щастя Луганської області. ВОГ-17 (автоматичний станковий гранатомет), вага — 1,9 грама, кількість осколків — приблизно 100 штук, площа ураження — 70 квадратних метрів, калібр — 30 міліметрів, дальність стрільби — 1 700 метрів
Місто Щастя у Луганській області стало прифронтовим. Люди пристосувалися до нових умов, намагалися жити звичним життям, не звертаючи уваги на обстріли. На другий день нашого там перебування ми брали інтерв’ю у міського голови, він розповідав про зміни, що настали. Йому зателефонували: поруч обстріл, поранено цивільного. Граната влетіла у відчинені двері магазину, хлопця поранило у живіт. Його мати кляла війну. Але сепаратистів боялися назвати ворогами, так само, як і українських військових — захисниками
Уламок корпусу реактивного снаряда «Град» (БМ-21), знайдений у селищі Станиця Луганська Луганської області. Вага — 135 грамів, кількість осколків — 3 920 штук, площа ураження — 1 000 квадратних метрів, калібр — 122 міліметри, дальність стрільби — 20 кілометрів
Напередодні був обстріл. З "граду" обстріляли блокпост, багато загиблих та поранених. Знімати на блокпосту не дали. Походили та роздивились, що трапляється коли влучає реактивний снаряд прямісенько у будівлю: дах зриває, перекриття проламуються або провалюються усередину, двері вилітають або їх роздуває як бляшанку, шибки з вікон вилітають назовні, тонкі стіни навильот пробиває шрапнель. Цей осколок я знайшов під ногами на дорозі. Через півроку обстріл з граду я побачив зовсім зблизька, з сусідньої позиції
Осколок, знайдений у селищі Піски Донецької області. Міна 120 міліметрів, вага — 71,6 грама, кількість осколків — 3 500 штук, площа ураження — 1 290 квадратних метрів, калібр — 120 міліметри, дальність стрільби — 7,1 кілометра
Над нами засвистіло. Міна! На прийняття рішення менше секунди. Рішення тільки одне — впасти, потім відповзти. Розрив! По деревах та по дахах поруч зашелестіли осколки, цокнули у стіни, впали у сніг. Я переповз у яму під «п’ятою» гармати, де вже сидів боєць. Я знімав хлопця переді мною. «Вишлеш фоткі?» — «Льохко!» Цього разу нікого не вбило та не поранило. Мінометні дуелі відбуваються щодня, через що у селі не лишилося жодної вцілілої хати, вулицями вештається кілька поранених собак, практично всі місцеві мешканці виїхали. Журналісти доїжджають до селища Піски нечасто; далі, у Донецький аеропорт, потрапляли одиниці. Через півтора місяця, 28 лютого 2015 року, від осколка міни тут загинув фотограф Сергій Ніколаєв
Уламок, знайдений у селищі Піски Донецької області. Міна 82 міліметри, вага — 46 грамів, кількість осколків — 400-600 штук, площа ураження — 715 квадратних метрів, калібр — 82 міліметри, дальність стрільби — 4 кілометри
Наряд заступає на позицію на 24 години. Спочатку готується позиція, перевіряють та чистять міни від снігу і бруду. Мін не вистачає, їх економлять, стріляють тільки напевно. Уночі бійці по тривозі скакували та буденно, ніби йшли на роботу, хапали міни й бігли до міномета. Декілька разів із того боку стріляли у відповідь, але не влучали навіть близько. Так минули день і ніч, на ранок прийшла нова зміна, ми передали справи і попленталися через село до підвалу відсипатися
Уламок, знайдений у місті Дебальцевому Донецької області. Артилерійський снаряд, ймовірно, 152 міліметри, вага — 196 грамів, кількість осколків — 3 460 штук, площа ураження — 950 квадратних метрів, калібр — 152 міліметри, дальність стрільби — 17 кілометрів
У січні 2015 року розгорталися важкі бої навколо Дебальцевого, була загроза оточення та відчувалася близька розв’язка. Саме у цей час почалася чергова, вже четверта хвиля мобілізації, у котру потрапив і я. У перервах між лекціями офіцери читали новини, всі подумки були там. Служити мені випало далеко від фронту, у частині зв’язку, і звідти так і не довелося жодного разу поїхати на ротацію. В одному з кабінетів військової частини на підлозі валялися ці осколки — їх вивезли офіцери на сувеніри. Машини, що повернулися, були понівечені та побиті, осколки прошивали алюмінієві кунги навиліт, деякі машини згоріли або лишилися під Дебальцевим
Осколок, знайдений у місті Дебальцевому Донецької області. Артилерійський снаряд, ймовірно, 152 міліметрів, вага — 196 грамів, кількість осколків — 3 460 штук, площа ураження — 950 квадратних метрів, калібр — 152 міліметри, дальність стрільби — 17,4 кілометра
Транспорт їздив із Пісків за межі лінії фронту рідко. Останній був той, що привіз мене ще тиждень тому. Це броньований позашляховик командира Чорного, котрий, власне, і сидів за кермом. Пару разів нас занесло, машина важка. Мені був уже час їхати додому. Декілька разів дзвонила мати: «Ти де?» — «В АТО». — «Знімаєш?» — «Знімаю». День виїзду. Пішли прощатися з бійцями, але не встигли відійти від машини, як двічі вибухнуло зовсім поруч. Цегляний паркан у десяти метрах від нас вилетів і по цеглині розлетівся. Ми впали у сніг та заповзли під машину. Другий залп, два розриви. Скочили на ноги та побігли у підвал, за нами вибуховою хвилею внесло ще одного бійця та вдарило об стелю. Усі живі. Кухні вже не існує. Обстріл закінчився раптово, як і почався
Уламок, знайдений у місті Дебальцевому Донецької області. Артилерійський снаряд (ймовірно, осколково-фугасний) 122 міліметри, вага — 24 грами, кількість осколків — 2 350 штук, площа ураження — 800 квадратних метрів, калібр — 122 міліметри, максимальна дальність стрільби з гармати Д-30 — 15 кілометрів
Уже три дні, як ми виїхали з Києва із волонтерською допомогою для бійців на фронті. План був приблизний: доставити теплі речі друзям у Піски, потім через Краматорськ та Слов’янськ до Волновахи та Маріуполя. У Маріуполі я був уже втретє і кожного разу не міг зняти бойові дії. У місті напередодні нашого приїзду під обстріл потрапили бійці з батальйону «Донбас», були загиблі. Цей обстріл стався під час чергового перемир’я. Не все, що відбувається на фронті, потрапляє у новини та стає відомим загалу
Кулі, знайдені на базі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», Донецька область. Калібр — 5,45 міліметра, діаметр — 5,60 міліметра, довжина — 25,5 міліметра, вага — 3,5 грама, початкова швидкість — 915 метрів на секунду, прицільна дальність пострілу з АК-74 — 600 метрів
Щойно відбувся Іловайський котел, усі зосередилися на допомозі та волонтерстві. Утворилося багато добровольчих батальйонів. Я повіз кінематографіста Леоніда Кантера знімати фільм про батальйон «Правий сектор», котрий виявився найбільш організованим із тих, що я бачив. На тому боці батальйон став страшилкою. На фронт я не поїхав та лишився на базі: тиждень проходив навчання. На стрілецькому полігоні зібрав ці кулі та гільзи. Там познайомився із бійцями, що у подальшому вирушили у Донецький аеропорт. Ким я тоді був? Бійцем. Водієм. Журналістом. Волонтером
Уламки, знайдені у місті Дебальцевому Донецької області. Артилерійський снаряд (ймовірно, осколково-фугасний) 122 міліметри, вага (згори вниз, зліва направо) — 91, 14, 16, 31, 34, 67, 17 грамів, кількість осколків — 2 350 штук, площа ураження — 800 квадратних метрів, калібр — 122 міліметри, максимальна дальність стрільби з гармати Д-30 — 15 кілометрів
Мій друг Іван Гаврилко, що має двох дітей. Він працював геодезистом і отримав позивний Геолог. Ми познайомилися влітку 2007 року: ми були молоді та завзяті, Іван ще й зовні був схожим на козака. Я приїхав до нього на фронт у село Карлівку напередодні 2015-го. На той час там було спокійно, село знаходилося на віддаленні від фронту, позиції потроху облаштовували, копали та утеплювали бліндажі
Наш маршрут проліг через Станицю Луганську, Новоайдар, Щастя та Трьохізбенку. Мене та двох журналістів віз луганський правозахисник й активіст Костянтин Рєуцький. Ми їхали знімати репортаж про життя цивільних на фоні війни, котра вже пів року йшла в Україні. Тепер Костянтин був репортером та оператором — він брав інтерв’ю у посадовців і вчителів, військових та цивільних. Він і досі вірить, що повернеться до свого рідного міста, хоча має вже нове життя у Києві
Активіст та кінематографіст Леонід Кантер почав знімати другий фільм «Добровольці Божої чоти», для чого рушив у Донецький аеропорт. Леонід залишив родину, аби знімати про бійців ДУК ПС, що обороняли аеропорт та прилегле селище Піски. Він хотів показати усьому світу, котрий на той час бачив лише нескінченний потік російської пропаганди, що українці ладні боротися з такою потужною армією, хай би якою сильною вона здавалася
Трьохізбенка — фронтове селище. Його часто обстрілюють через річку з боку сепаратистів, адже ЗСУ та «Айдар» стоять на околицях селища. Світло нерідко зникає, місцеві мешканці живуть у підвалах, газ перекритий. Ми зняли репортаж та виїхали у зворотний бік. Ми спитали дорогу у військових, що стояли серед дороги у полі. Це виявилися правоохоронці з Новоайдарського РВВС Луганської області, які патрулювали територію. Після короткої розмови нас запросили у гості. Їхній начальник та головний групи — Леонід Пантикін. Після захоплення міста він вивіз близько 500 дітей з окупованих територій
Укотре я в Маріуполі. Я був готовий, що залишуся тут надовго. Одного дня я познайомився з іноземцем, котрий приїхав на своїй автівці з Німеччини. Він казав, що хоче зупинити війну, збирався їхати до президента та до ватажків сепаратистів, щоб спробувати вмовити їх зупинитися. Страшно було лишити його наодинці у цьому місті, він був наївним, ніби дитина. Ми з ним рушили до шпиталю, щоб провідати військових. У закладі лежало декілька легкопоранених бійців, німець пригощав їх ласощами та чомусь роздавав дитячі розмальовки. Це дивна людина. Він розумів цю війну як боротьбу зла з добром. Ми сфотографувалися на пам’ять у фотобудці та попрощалися — я вирішив повертатися до Києва
Уламок, знайдений у селищі Станиця Луганська Луганської області. Оболонка кулі БЗ-А 23 міліметри, вага — 4 грами, калібр — 23 міліметри, вага кулі — 175 грамів
Із початком війни на Сході громадяни почали об’єднуватися у добровольчі батальйони та озброюватися. У якості журналіста і волонтера я був у багатьох батальонах, що воюють на Донбасі. Та у січні 2015 року я сам потрапив до лав Збройних сил України як мобілізований. Мене призначили у зв’язківці. Спочатку я намагався перевестися у бойову частину на фронт та служити пресофіцером, але це була нова інституція і працювала незлагоджено. На місцях були люди, котрі з власної ініціативи та за сприяння командирів допомагали журналістам
