Недитячі розмальовки: Воєнні колажі Ігоря Гори
Фотограф. Живе і працює в Одесі.
— Я розумів, що війна буде, але виявився не готовий до неї. Це не дивно. Як можна підготуватися до вибухів посеред ночі?
Незважаючи на шок перших днів, одесити одразу почали готувати місто до оборони: збирали пісок на пляжі для барикад, розливали «коктейлі Молотова» по пляшках. Одні пішли в тероборону, інші стали волонтерити. Навіть ватні одесити зреклися ідеї «руського міра». Усі працювали заради захисту рідного міста і перемоги України.
Теперь ми розуміємо, що ворог не зможе швидко дійти до Одеси. Її боронить Миколаїв, а висадити морський десант, яким нас лякали всю весну, росіянам буде складно. Так, наше місто періодично обстрілюють ракетами, але напруга трішки спала. Одесити займаються спортом, рибалять, смажать м’ясо на природі по вихідних, гріються на сонці, але настрій у них бойовий.
Зараз я працюю у двох напрямах. Як документаліст спілкуюся з одеситами, фіксуючи воєнне життя міста та публікуючи роботи в медіа. Як художник створюю колажі. З пошуком ідей проблем немає — вони народжуються самі.
Основа колажів — воєнні фотографії з відкритих джерел. Деякі з них навіть не потребують художнього осмислення, бо самі по собі є художнім актом, як-то світлина з тілом російського військового, на яке хтось поклав гармонь. Таким фото мені лишається тільки надати виразності та зробити їх більш приємними для сприйняття. Дивитися на труп, навіть якщо це російський військовий, не дуже приємно. Але якщо надати світлині кольорів — інша справа. Створення колажів — це арттерапія, яка допомагає мені впоратися з ненавистю. Розмальовуєш мертвих ворогів, і вони перетворюються на абстрактні кольорові плями.
Дивитися на труп, навіть якщо це російський військовий, не дуже приємно. Але якщо надати світлині кольорів — інша справа.
На мою думку, завдання українських художників, фотографів та діячів культури сьогодні — привертати увагу світу до війни в Україні. Якщо є можливість, маємо продавати свої роботи та донатити на потреби ЗСУ. А от російська культура заслуговує лише на відміну. Так, дехто з її представників висловлюється проти війни, але виходить не дуже. Узяти того ж Серебреннікова, який у Каннах пропонував збирати гроші для сімей вбитих російських військових.
Після перемоги в Україні створять безліч фільмів та фотопроєктів про цю війну. Я не знаю, коли настане день перемоги, але я точно зніму його на камеру.
