Третім будеш? Життя мексиканських муксі — ні чоловіків, ні жінок

На півдні Мексики, у штаті Оахака, живе корінна народність сапотеків, чия стародавня цивілізація бере початок у 1500 році до нашої ери. Їх називали «народом хмар», вони винайшли свою писемність і удосконалювалися в гончарстві, поклонялися богу дощу, а також не приймали бінарну гендерну систему. У культурі сапотеків існує третій гендер — муксі, представники якого народилися чоловіками, але визначають себе як жінок.

Мексиканський фотограф Нельсон Моралес теж належить до цієї яскравої автентичної спільноти. Протягом десяти років він документував життя муксі, досліджуючи теми сексуальності та самоідентифікації.

— Я завжди знав, хто я. Ще будучи підлітком, я розумів свої сексуальні уподобання. Але я дуже довго чинив опір ідеї стати муксі. В Оахаці муксі — це представники третього гендеру. Вони не визначають себе як гомосексуалів, швидше їх можна описати як людей, що стоять вище за бінарну гендерну систему та перебувають у постійному пошуку прекрасного. Згідно з легендою, святий Вікентій Феррер, покровитель Юкатану, одного разу ніс три мішки: в першому були жіночі зерна, у другому чоловічі, а у третьому — їхня суміш. Третій мішок порвався над Оахакою, яка і стала батьківщиною муксі.

У Мексиці вважають, що мати муксі в родині — це благословення, тому що вони традиційно дбають про своїх старіючих родичів і допомагають по дому. Більшу частину часу муксі ведуть досить пересічне життя. Вони працюють у найрізноманітніших галузях, від сфери послуг та організації свят до торгівлі й політики, проводять час із друзями.

І все ж муксі завжди виділяються в натовпі. Вони вбираються в сукні, фарбуються і поводяться дуже жіночно. Саме це і лякало мене. Мені ніколи не хотілося надіти сукню. Я всього лише прагнув прийняти свою гомосексуальність і залишитися собою. Але через деякий час я зрозумів, що муксі — це не тільки жіноче вбрання. Це в першу чергу мексиканська історія, спільнота корінних жителів, які люблять власне тіло і не бояться бути іншими. Я прийняв свою ідентичність, і, гадаю, це зробило мене муксі більшою мірою, ніж одяг.

Муксі вбираються в сукні, фарбуються і поводяться дуже жіночно. Саме це і лякало мене.

Муксі завжди привертали увагу фотографів своєю яскравою зовнішністю. Однак, задумуючи цей проєкт, я сподівався, що мені вдасться створити щось незвичайне. Як частина спільноти муксі, я хотів показати їхнє життя зі своєї точки зору. Робота над проєктом була нелегкою, але водночас захоплюючою. Мені доводилося змішувати особисте і професійне життя, балансувати між бажанням зробити фотографію, що запам’ятовується, і повагою до моїх друзів. Я відчував, що і вони мають схожі емоції перед об’єктивом камери.

Муксі дуже ліберальні та відкриті. Вони прагнуть виражати себе щиро і без обмежень, не бояться своєї сексуальності, тілесності й оголеності. Для муксі це природні прояви власного «я», виклик, який вони кидають світу. Мені здається, вони насолоджувалися процесом зйомки. Завдяки їхній відкритості та моїй емпатії проєкт вийшов глибоким і дуже інтимним.

Пошуки прекрасного — важлива частина культури муксі. Для них краса перш за все проявляється у фізичній привабливості. Вони люблять вбиратися і наносити макіяж, а також не втрачають шансу позмагатися з жінками в конкурсах краси. Однак у цій конкуренції немає ніякої агресії та злості. Для муксі жінки — не предмет заздрості, а скоріше рольова модель, джерело натхнення і захоплення.

Для муксі жінки — не предмет заздрості, а скоріше рольова модель.

Муксі не тільки носії стародавньої мови народності сапотеків, але і хранителі національних костюмів. Вони надягають традиційні сукні-теуани, з пишними спідницями, мереживним подолом і багатою квітковою вишивкою. Волосся заплітають у коси і прикрашають гребенями з живими квітами. Це мексиканське вбрання, яке так любила Фріда Кало, особливо часто можна побачити на вуличних святах і фестивалях.

У селі, звідки я родом, усі люблять розважатися. Вечірки в нас у крові, і ми завжди готові потанцювати і посміятися. Муксі можуть приходити на будь-яку вечірку — їм завжди раді. Але у них є і свій власний фестиваль, Vela de las Intrepidas (у перекладі з іспанської — «Ніч безстрашних»). Кульмінацією свята є дефіле муксі, де вони демонструють свої найбільш екстравагантні вбрання. Після цього глядачі обирають королеву ночі, а потім танцюють і п’ють пиво до світанку.

Муксі потроху завойовують світову популярність. У 2019-му представниця муксі Естрелла Васкес з’явилася на обкладинці мексиканського Vogue. Це велика перемога для спільноти, яка ось уже 40 років бореться за свободу самовираження. Життя муксі збоку може виглядати як квір-рай, але насправді у нас ще багато проблем. На своїй батьківщині, в Оахаці, ми почуваємося відносно вільно. Однак навіть тут муксі продовжують домагатися рівних соціальних, освітніх та кар’єрних можливостей. За традицією муксі повинні займатися домашнім господарством, вишивати і прикрашати церкви, але багато хто хоче більшого. І не тільки в професійній сфері — ми хочемо, щоб суспільство прийняло наше бажання мати сім’ю і партнера, на якого б не дивилися скоса.

Життя муксі збоку може виглядати як квір-рай, але насправді у нас ще багато проблем.

За межами Оахаки ситуація набагато гірша: там процвітає гомофобія та насильство. З одного боку, Мехіко став першою південноамериканською столицею, в якій легалізували одностатеві шлюби. З іншого — у 2019-му в Мексиці було вбито 117 представників ЛГБТ-спільноти, це найвищий показник за останні п’ять років. Насильство по відношенню до муксі — поки що невирішена проблема.

Десять років роботи над проєктом були важким, але надихаючим часом. З деким із моїх моделей ми підтримуємо близькі стосунки, дехто, на жаль, помер, дехто змінив своє тіло до невпізнання, а чиясь зірка розгорілася ще яскравіше, ніж раніше. Цей проєкт допоміг мені позбутися внутрішніх обмежень і розкрити свою свідомість. Я став любити свій колір шкіри і своє походження. Робота з муксі нагадала мені, що ми всі різні та маємо право обирати той шлях, який хочемо. Гадаю, фотографія в цілому і цей проєкт зокрема навчили мене любити життя. Я б не проміняв ці десять років ні на що інше і з радістю продовжую працювати над іншими проєктами.