Мертва зона: Як ми бачимо війну
Художник, режисер, есеїст та куратор. Закінчив відділення скульптури Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Його роботи були показані на виставках та кінофестивалях: Transmediale у Берліні, Музеї сучасного мистецтва у Варшаві, на 35-му фестивалі документального кіно у Касселі, Венеційському бієнале й інших. Живе і працює в Києві.
— Тимчасове перемир’я, що чергується з ескалацією, — це ситуація, в якій нам доведеться жити ще багато років. Але як говорити про війну, щоб не продовжувати її логіку в інформаційному та візуальному просторі? Коли почалася війна на Донбасі, я поставив це питання в серії робіт «Сліпа пляма». У ній я показав зону АТО так, як її бачили б люди з порушенням зору. Згодом війна почала приймати форму замороженого конфлікту, а тому зникла з уваги міжнародних ЗМІ. Так з’явилася ідея, що окуповані території, як «ДНР» і «ЛНР», Крим, Придністров’я, Абхазія, Північна Осетія та Нагірний Карабах, — це такі сліпі плями з розмитими обрисами. За межами пострадянського простору про них знають, але мало хто може сказати щось конкретне.
У 2017 році була створена серія «Поступова втрата зору» — проєкт про зміну оптики людини у певних обставинах та про те, як медіа впливає на неї. До нього входять фотоколажі з розмитими мапами Донбасу і Криму, малюнками від руки й конспектами про особливості зору людини. Мені вони нагадують розмиті мапи у телефоні, коли немає стабільного інтернет-зв’язку. Таке часто траплялося, коли я був на сході України біля кордонів із самопроголошеними республіками.
Є ще одна метафора, якої я не закладав у проєкт, але вона здається мені цікавою. Колись моя подруга порівняла ці плями з раковими пухлинами, бо Російська Федерація сприяла утворенню таких квазідержавних «пухлин» на територіях сусідніх держав. Проте ця метафора у геополітичному контексті лякає, а я не збираюся цього робити. До того ж складається хибне враження, що такі території мають бути видалені. Сьюзен Зонтаґ колись гарно пояснила, чому не варто порівнювати трагедії з раком чи туберкульозом, і я з нею згоден.
Ці колажі нагадують розмиті мапи у телефоні, коли немає інтернет-зв’язку. Таке часто траплялося, коли я був біля кордонів із самопроголошеними республіками.
До протестів на Болотній площі в Москві я часто брав участь у художніх проєктах, які відбувалися в Росії. Потім стало зрозуміло, що свободи там стає все менше і менше. Зв’язок з російськими друзями втратився. Сьогодні для мене неприйнятно брати участь у проєктах, які підтримує російська влада, але я готовий підтримати через низові ініціативи тих, хто виступає проти неї.
Нещодавно «Поступову втрату зору» польською мовою придбав Музей мистецтв у Лодзі до своєї постійної колекції. Мене це дуже тішить, бо заклад посідає важливе місце на культурній мапі Європи. Його заснували польські художники-авангардисти Владислав Стржемінський та Катаржина Кобро в 1930 році. Стржемінський є знаковою фігурою в історії мистецтв для мене особисто. Його ідеї стосуються саме аспектів людського бачення, а також засобів зображення реальності, пройнятої війною. Це теми та художні підходи, які вкрай важливі і тепер.
«Передня ішемічна нейропатія. Ішемічний набряк диска здорового нерва з одиничними геморагіями. Схема доріг навколо міста Донецьк».
«Поле зору. Кожне око бачить лише частину навколишнього простору — поле зору, межі якого знаходяться під певним кутом від оптичної осі ока. Поле зору можна охрестити на осях координат і допоміжних діагональних осях, переводячи кутові градуси в лінійні одиниці вимірювання. За нормою, зовнішня межа поля зору становить 90 градусі; верхня і внутрішня — 50-60 градусів, нижня - до 70 градусів. У зв'язку з цим зображене на графіку поле зору має форму неправильного еліпса, витягнутого назовні. Поле зору перевіряється для кожного ока окремо. Одне око під час обстеження закривається. Для дослідження поля зору користуються периметром, перший варіант якого був запропонований у 1855 році офтальмологом A.Grefe. Існують різни варіанти, але в більшості випадків кожен з них має градуйовану дугу, що обертається навколо центру, з двома мітками, — одна з яких нерухома і знаходиться в центрі дуги, інша рухається по дузі. Перша мітка служить для фіксації обстежуваного ока, друга, рухлива, — для виявлення кордонів його поля зору. Пунктиром зображено поле зору на білий колір кольоровими мітками — на іншій відповідні кольори».
«Поступове зниження гостроти зору. 1) Двостороннє зниження гостроти зору. У більшості випадків в його основі лежать такі офтальмологічні захворювання, як сенільна дегенерація макули, катаракта, атрофія зорового нерва Лебера. Причиною може служити об'ємний процес в області перехрещення зорових нервів (Іноді при цьому виявляється ознаки обмеження полів зору). Підвищенням внутрішньочерепного тиску із застійними дисками зорових нервів, що зберігається впродовж декількох місяців, може, у виняткових випадках, призводити до двостороннього повільно прогресуючого зниження гостроти зору. 2) Одностороннє повільно прогресуюче зниження гостроти зору. При зблідненні диска зорового нерва з одного боку, виникає підозра на здавлення зорового нерва пухлиною, найчастіше - глиомою зорового нерва, яка нерідко розташовується в області перехрещення і проростає гіпоталамус (характерне одностороннє зниження гостроти зору, але при цьому — двосторонні дефекти полів зору, можливі екзофтальми, затримки розвитку поліурія, ожиріння. Можливі інші пухлини передньої черепної ямки та області турецького сідла, наприклад, медіальна менінгиома крила основної кістки, менінгиома спинки турецького сідла або пухлини гіпофіза».
«Зміни периферійного поля зору при глаукомі. Звуження меж поля зору при глаукомі відбувається на всіх напрямках, проте, в різній мірі. Найбільш вираженим є звуження поля зору з носового боку, у верхньому або нижньому секторі. Відповідно до прогресу захворювання, звуження меж поля зору набуває концентричного вигляду. У важкій і термінальній стадіях глаукоми можливі два варіанти поля зору: в одної групи хворих може зберігатися трубкове центральне поле зору, в іншої — острівковіе поле зору, найчастіше розташоване ексцентрично в скроневій частині поля».
«Гімнастика для очей: Сядьте на стілець: випрямите спину, прижмуритеся на кілька секунд, відкрийте очі протягом такого ж короткого часу і знову прижмуртеся, повторюйте такі маніпуляції десять разів. Сядьте на стілець і випрямите спину, голову тримайте прямо і починайте швидко моргати, рух повік має бути максимально швидким. Моргайте протягом 60 секунд. Не зупиняйтесь. Станьте прямо, ноги на ширині плечей, голову тримайте прямо, сфокусуйтесь на будь-якій точці далеко від вас, підніміть праву руку підняти у бік великим пальцем, сфокусуйте погляд на ньому протягом декількох секунд, опустіть руку, повторіть цю вправу кілька разів».
