Наречена з того світу: Як і навіщо в Китаї одружують примар

Шлюби на небесах

«Примарні весілля» почали практикувати в Китаї приблизно три тисячі років тому. Звичай передбачає, що загиблому родичу, як правило самотньому чоловікові, знаходять мертву наречену, щоб у потойбіччі вони могли створити родину та знайти спокій.

Як і у випадку з традиційним весіллям, пише BBC, сім’я жінки вимагала викуп, а також давала посаг: слуг, особняк, одяг і прикраси — щоправда, все у вигляді паперових дарів, які потім спалювали. Мали значення вік та походження нареченої, тому близькі покійних наймали для її пошуку майстрів феншуй і духовних посередників. Ритуал проводили або у будинку нареченого, або у місцевому храмі. Найважливішою частиною церемонії було викопування кісток жінки, які потім перекладали до могили нареченого. А далі родичі влаштовували традиційний весільний бенкет.

Найважливішою частиною церемонії було викопування кісток жінки, які потім перекладали до могили нареченого.

Конфуцій та наступні покоління філософів виступали проти звичаю. Після приходу до влади консервативної династії Цін, яка почала правити у XVII столітті, ця практика ставала все менш поширеною, але не зникла повністю.

Професор Шанхайського університету Хуан Чінчунь у коментарі ВВС каже — китайці вірять, що на них чекає нещастя, якщо бажання померлих не здійсняться. «Примарні весілля» якраз і служать способом утихомирити покійних. «Суть вірування полягає в тому, що померлі продовжують своє життя в потойбічному світі і якщо хтось не зміг одружитися, він усе одно має зробити це після смерті», — пояснює професор.

Також у Китаї існує звичай, згідно з яким молодший брат не повинен одружуватися раніше за старшого. Тобто сім’ї загиблих могли проводити церемонію, щоб живий син отримав право знайти наречену, не викликаючи гнів померлого брата. Антрополог Лукас Шварц розповідає про ще одне обмеження, яке стосується вже останків незаміжньої жінки: за правилами її не могли поховати поряд із пращурами. Тому «примарне весілля» служило способом «увести» померлу в сім’ю новонабутого чоловіка. У минулому ритуал дозволяв об’єднувати родини покійних та формувати міцніші соціальні зв’язки.

«Примарні весілля» у різних культурах

Найчастіше випадки проведення «примарних весіль» фіксували у китайських провінціях Шаньсі, Шеньсі та Хенань, проте на Тайвані теж практикують одруження із померлими. Так, сім’я незаміжньої жінки може виставити на дорозі червоні пакети з фальшивими грошима, пасмом волосся або нігтями покійної і чекати, доки їх забере чоловік. Першого, хто це зробить, призначають нареченим — вважається, що людину переслідуватимуть невдачі, якщо вона відмовиться від нареченої-примари. Церемонія схожа на китайську, проте на Тайвані не прийнято викопувати кістки. Пізніше чоловік може одружитися з живою жінкою, але померлу слід шанувати як його першу дружину.

Шварц також зазначає, що опис випадків одруження з мертвими людьми знаходили в документах про африканські племінні союзи атвот і нуер, які проживають у Південному Судані. Згідно з традиціями нуерів, якщо чоловік помирав бездітним, одна з дружин його брата «виходила заміж» за примару, а її діти ставали спадкоємцями покійного. Але церемонію проводили лише тоді, коли померлий володів худобою.

Вважається, що чоловіка переслідуватимуть невдачі, якщо він відмовиться від нареченої-примари.

У Японії ця практика відрізняється. Замість проведення церемонії між живою та мертвою людиною або двома покійними привидів «одружують» із лялькою — вона коштує від $100 до $400 і її можна купити не лише у храмі, а й у простому універмазі. Лялька втілює образ духовної нареченої чи нареченого. Звичай існує відносно нещодавно: рідні покійних почали практикувати його у XX столітті, щоб упоратися з втратою та позбавити померлих самотності. Випадки проведення «примарних весіль», за даними ABC News, були зафіксовані і в інших частинах Азії, а також у Франції та Судані.

Шлюбні брокери

«Політика однієї дитини» та вибіркові аборти по відношенню до ненароджених дівчаток призвели до того, що в деяких регіонах Китаю кількість чоловіків перевищує кількість жінок. Тому «примарне весілля» зараз є не так союзом двох сімей, як спробою знайти для покійних холостяків наречених. Бажання родичів заспокоїти дух померлого і спричинило появу незаконного бізнесу з продажу останків.

Тіла чи прах жінок сьогодні викрадають і використовують без дозволу близьких — «товар» продають родичам чоловіка так звані шлюбні брокери. Ціна, як пише Made in China Journal, варіюється в залежності від віку, соціального статусу й зовнішності покійної, а також ступеня розкладання тіла. Щойно померла жінка є найбільшою цінністю, а та, яка пішла з життя від хвороби, зазвичай обходиться покупцям дорожче, ніж жертва дорожньо-транспортної пригоди. У середньому вартість тіла становила від 30 до 50 тисяч юанів (від $4 500 до $7 500), але за останні десять років зросла і тепер перевищує 150 тисяч юанів ($22 тисячі).

Щойно померла жінка становить найбільшу цінність.

Ще 2006-го продаж останків покійних у Китаї визнали незаконним — пограбування могил карається позбавленням волі на строк до трьох років, проте це не зупиняє «шлюбних брокерів». Саме «примарне весілля» вважають застарілим звичаєм, який суперечить політиці Комуністичної партії. Ритуал було заборонено у 1949 році, але його все ще проводять в окремих сільських регіонах.

ВУ 2014-му у провінції Шаньдун заарештували 11 чоловіків, які викрадали та продавали останки померлих жінок для проведення церемонії. За рік аналогічний злочин стався у провінції Шаньсі — там вкрали 14 тіл. У цьому регіоні багато молодих чоловіків змушені працювати на вугледобувних підприємствах із високим рівнем смертності. Для деяких мешканців провінції «примарне весілля» стає формою емоційної компенсації, способом віддячити родичу, який загинув, намагаючись підтримати сім’ю.

Лікар із Шаньсі Ван Юн у коментарі ABC News уточнює, що тільки-но стає відомо про передсмертний стан молодої дівчини, десятки сімей, які втратили сина, поспішають до лікарні та починають «аукціонну війну» за її останки. «Зазвичай, коли аукціон закінчується і близькі дівчини обіцяють передати її тіло батькам, які перемогли в ньому, пацієнтка все ще жива», — каже Ван Юн.

Коли аукціон закінчується і близькі дівчини обіцяють передати її тіло батькам нареченого, пацієнтка ще жива.

Global Times повідомляє, що у 2016 році чоловік на ім’я Ма Чунгуа вбив двох жінок, які страждали на психічні порушення, щоб продати тіла для церемонії «примарного весілля». Зловмисник обіцяв знайти китаянкам наречених, але натомість викрав і ввів обом жертвам сильне заспокійливе, що й призвело до смерті. Тіло першої загиблої, 45-річної Лю Цяйся, він продав за 35 тисяч юанів ($5 470) — при спробі заробити на трупі другої жінки злочинця затримали. Чунгуа засудили до страти.

Останнім резонансним випадком, який привернув увагу ЗМІ до архаїчного ритуалу, стало викрадення праху блогерки Luoxiaomaomaozi. Жінка наклала на себе руки у жовтні 2021 року і була кремована у провінції Шаньдун, проте її прах украв співробітник крематорію. Поліції вдалося затримати винного та двох його пособників, які сподівалися отримати за останки від 49,8 до 70,2 тисячі юанів ($7,8-11 тисяч). Як пише Vice, багато хто вважає історію Luoxiaomaomaozi прикладом систематичного насильства щодо жінок — навіть після їхньої смерті.

Юристи у коментарі South China Morning Post кажуть, що для викорінення проблеми недостатньо карати лише «брокерів». Потрібно посилити заходи і для родичів померлих, які продовжують здійснювати ритуал, виплачуючи тисячі доларів за останки, навіть якщо їх здобули незаконно.

Фото: Традиційна китайська похоронна церемонія у провінції Шаньсі, Китай, 1998 рік / AFP