У Франції не вщухають масові протести. Ось як вони впливають на популярну культуру та навпаки

У березні Сенат Франції (верхня палата парламенту) проголосував за підвищення пенсійного віку на два роки — до 64-х. Президент Еммануель Макрон не був упевнений, що отримає достатньо голосів для ухвалення законопроєкту, тож вирішив скористатися спеціальною процедурою та обійтися без голосування у Національній асамблеї (нижній палаті парламенту). Це дозволено конституцією, проте уряд прем’єрки Елізабет Борн вдавався до такої процедури 11 разів лише за останній рік.

Після цього рішення тисячі людей вийшли протестувати на вулиці Парижа й інших французьких міст. 15 квітня законопроєкт усе ж був прийнятий. Очікується, що пенсійний вік до 64 років підвищать не одразу, а поступово до 2030-го.

«У Франції ми протестуємо щоразу, коли нам сумно або коли ми злі», — сказав у коментарі Dazed молодий французький активіст Алексіс Пояр. У країні дійсно заведено виходити на мітинги, коли певні соціальні групи вважають, що їхні права порушують. Востаннє акції подібного розмаху у країні проходили у 2018—2020 роках — це був Рух жовтих жилетів за відставку Еммануеля Макрона, названий так через вбрання, яке вдягали учасники заворушень. Тоді протести почалися через підвищення ціни на паливо. Зрештою Макрон пішов на деякі поступки, наприклад збільшив мінімальну заробітну плату й пообіцяв не оподатковувати години понаднормової праці. Він так і не залишив пост президента, проте його рейтинг різко впав.

Сьогодні активісти знаходять нові способи залучити до протестів більше молоді: через меми (як-от із Макроном, який сидить у палаючому будинку зі словами «Усе в порядку»), танці й вірусні пісні у соцмережах. З березня учасники акцій розпалюють пожежі, гримлять каструлями і сковорідками, а також танцюють. Протестувальників, які вийшли на паризькі вулиці у березні, в медіа прозвали техно-активістами. Їхньою метою є показати молоді на власному прикладі, що протести — це не завжди нудно та небезпечно. Відтак декілька мітингувальників записали свої гасла, наклали їх на техно-музику і почали голосно вмикати прямо на вулицях. Так з’явився трек On est la CGT («Ми — CGT»), котрий створив один із демонстрантів Майк на мотив відомої французам поп-композиції середини 2010-х On N’Est Pas Fatigué («Ми не втомилися»). Майк працює залізничником, а у вільний час захоплюється діджеїнгом.

Техно-активісти хочуть показати молоді на власному прикладі, що протести — це не завжди нудно та небезпечно.

Ще один лозунг, що перетворився на пісню, — Retraites, climat: meme combat! Pas de retraités sur une planète brûlée («Пенсії та клімат — одна боротьба! На випаленій планеті немає ніяких пенсіонерів»). Південноафриканський музикант The Kiffness, котрий минулого року зробив ремікс української «Ой у лузі червона калина», в березні заміксував і цю композицію. Свій трек він назвав найбільш французьким відео, з яким йому колись доводилося працювати.

Найпопулярнішою з техно-активістів стала 25-річна Матильда ​​Каяр, учасниця громадського кліматичного руху Alternatiba Paris та помічниця депутатки Альми Дюфур.

Мати Матильди Вероніка, психологиня й екоактивістка, завжди багато говорила про політику вдома. І на першій демонстрації Матильда побувала ще немовлям у візочку. Коли дівчині виповнився 21 рік, вона вже свідомо вийшла на мітинг проти міністра екології Ніколя Юло.

Підтримавши протести стосовно пенсійної реформи, Матильда й не підозрювала, що стане зіркою соцмереж. Але відео, де вона танцює скандуючи Taxer les riches («Оподаткуйте багатих»), швидко розлетілося. Відтоді вона — неофіційне обличчя цьогорічних мітингів. Матильда каже, що використовує своє тіло як засіб боротьби та як інструмент для висування політичних вимог.

На вулиці вийшли і феміністки з групи Rosies, створеної у 2019 році, коли експрем’єр Едуар Філіпп заявив, що жінки найбільше виграють від пенсійної реформи. Активістки були одягнені у сині комбінезони, такі, який носить Клепальниця Розі — узагальнений образ жінки, що замінила чоловіка на виробництві під час Другої світової війни. Rosies переробили декілька відомих поп-хітів, як I Will Survive та Freed From Desire, на пісні з політичним підтекстом.

Неочікувану популярність у соцмережах здобув і сам французький президент. Фрагмент інтерв’ю Еммануеля Макрона щодо пенсійної реформи, яке він дав наприкінці березня, раптово завірусився у тіктоку. «Думаєте, мені подобається проводити цю реформу? Ні. Думаєте, я міг би просто „замести це під килим“, як мої попередники? Так, можливо», — сказав він у розмові з журналісткою. Відео за гештегом oui, peut-être («так, можливо») зібрали уже майже 14 мільйонів переглядів. Користувачам тон Макрона здався зухвалим, тож багато хто записав із цією фразою власні кокетливі відео. Ролик став настільки часто потрапляти у рекомендації, що деякі нефранкомовні користувачі зазначали, що навчилися розуміти все, що каже Макрон.

Епізод потрапив у ефір дуже вчасно для французького президента: трохи раніше його розкритикували за те, що він зняв дорогий годинник посеред інтерв’ю про реформу, — нібито тому, що у процесі розмови зрозумів, як недоречно виглядає подібний аксесуар тієї миті. В офісі Макрона це спростували, пояснивши, що годинник просто гучно стукався об стіл. Проте критики президента зачепилися за цю новину. Годинник, який носив Макрон, Bell & Ross BR V1-92, оцінюють у середньому у €3 тисячі.

У розпал протестів у березні прем’єр-міністерка Елізабет Борн оголосила про створення платформи для регулювання праці інфлюенсерів, яку підписали 150 найбільш популярних блогерів. Серед них був і Squeezie із 18 мільйонами підписників на ютубі. Його розкритикували за рішення підтримати державну ініціативу під час масових протестів, і він змінив своє рішення. «Кого хвилює доля інфлюенсерів у той час, коли мільйони французів борються проти пенсійної реформи, яка зачіпає всіх нас?» — сказав він. Блогер також звернувся до підписників із проханням не сприймати його мовчання у політичних питаннях як згоду із тим, що робить уряд.

Французькі протести — гаряча тема для обговорень не лише у Франції. 29 квітня американський комік Рой Вуд — молодший пожартував про пенсійну реформу на Заході із президентом США Джо Байденом: «Французи бунтують, бо не хочуть працювати до 64 років. Тим часом в Америці 80-річний дідусь благає дати йому ще чотири роки праці».

На обкладинці: Париж, 13 квітня. Фото: Noemie Coissac / Hans Lucas / Hans Lucas via AFP