Сакральні руйнування: Занедбані костели Західної України

Після Другої світової війни польське населення Західної України, яке і становило основну масу римо-католиків у тих краях, різко скоротилося. Радянська влада переобладнувала костели, що залишилися, під сільські клуби, палаци спорту, навіть басейни, але найчастіше — склади з добривами. Львів’янка Марина Временова кілька років їздила регіоном, щоб зняти спорожнілі храми, які можна знайти навіть у найменшому селі.

— Темою культурної спадщини завдяки батькам я цікавлюся з самого дитинства. А у 2017 році ми навіть придумали хештег — #мандривихідногодня. Разом ми відвідали багато об’єктів, але саме костели вразили мене найбільше: для мене вони стали втіленням втраченої, знищеної культури. На сьогоднішній день у моїй колекції знімки 40 костелів.

Своїм проєктом я хочу розповісти про цінність цих храмів, адже часто про них нічого не знають навіть люди, які живуть неподалік. Можливо, це допоможе зберегти костели. У Європі, наприклад, сакральні споруди, які більше не функціонують, перетворюють на музеї і культурні центри.

Після 1991-го краще не стало: складів у храмах більше немає, але вже немає і парафій, які могли б ними опікуватися.

Кожен костел був важливим соціальним центром громади, тому його будували за індивідуальним проєктом, для чого залучали відомих архітекторів, скульпторів, художників, експериментували зі стилями й оздобленням. А за радянської влади багато таких споруд перетворили на склади.

Після 1991-го краще не стало: складів у храмах більше немає, але вже немає і парафій, які могли б ними опікуватися. Тому приміщення роками пустують, руйнуючись і потерпаючи від вандалів. Найдивовижніше те, що нерідко в селах, де стоять ці костели-примари, є нові церкви.

Найбільше мене вразив ренесансний оборонний костел Святої Трійці в селі Соколівка. Він один із найдавніших у моїй колекції: дата початку його будівництва невідома, а закінчили зводити храм у 1594 році. За радянської влади тут був склад мінеральних добрив і гараж сільгосптехніки. Статуї звідти сьогодні зберігаються в колекції Львівської галереї мистецтв імені Бориса Возницького, а самого костелу немає навіть у реєстрі пам’яток.