Натхнення

Шадман Шахід: «Моя порада фотографам — переживіть чистий провал, дістаньтеся самого дна»

4 листопада в рамках лекторію Bird in Flight Prize '20 відбудеться онлайн-зустріч з членом журі конкурсу та минулорічним переможцем фотографом Шадманом Шахідом. В інтерв'ю Bird in Flight він розповів про свій викладацький досвід, важливість провалу в кар'єрі, поняття краси в мистецтві та про те, чому фотографію не можна ділити на європейську та азійську.
Шадман Шахід

Фотограф, переможець Bird in Flight Prize '19. Народився і виріс у Бангладеш, зараз живе в Нідерландах. Фокусується на нестабільності життя людини в сучасному суспільстві. Працює на стику документалістики і вимислу, використовує магічний реалізм як спосіб розповісти історію. Увійшов до щорічного списку British Journal of Photography Ones to Watch, переможець Burn Emerging Photographer of the Year. Член журі Bird in Flight Prize '20.

Як би ви визначили, що таке фотографія сьогодні?

Це неминуча, всюдисуща частина нашої реальності, від якої неможливо сховатися, тому що вона вже вшита в нашу ДНК. Фотографія — це одна з основних мов нашого часу, інструмент, який формує суспільство, а також впливає на психіку.

Над якими проєктами ви працювали протягом року після отримання нагороди?

Я працював над кількома проєктами одночасно, що мені властиво. Велику частину часу витратив на нову крос-жанрову роботу «Химера», в якій я розмірковую про наш гіперреальний режим існування. У проєкті є серія фотографій, віртуальна реальність і фільм. Я все ще працюю над цією серією, вона тільки починає набувати обрисів.

Який, на вашу думку, зв’язок між європейською та азійською фотографією або навіть бангладешською?

Я намагаюся не розділяти фотографію по континентах. Для мене в фотографії стільки шарів і нюансів, що здається неправильним намагатися визначити її такими широкими категоріями. Є багато різних способів дивитися на те, що відбувається в Європі та в Азії або конкретно в Бангладеш. По-моєму, неможливо їх акуратно розфасувати по коробках з чіткими етикетками. Особливо зараз, коли культурні та філософські кордони, які визначають нас як суспільство, стираються.

Так що немає ніякої європейської або азійської фотографії — є особистості, які є європейцями або азійцями і при цьому фотографують. Якщо ви запитаєте мене про конкретних фотографів, у мене краще вийде провести паралелі та встановити зв’язки.

Из серии Youvochon

Чим відрізняється фотографічна освіта в Бангладеш і в Європі?

Можу розповісти тільки про особистий досвід, оскільки я викладав і в Європі, і в Бангладеш. Найбільша відмінність у викладанні — те, як я спілкуюся зі своїми студентами. У Бангладеш я часто прямо кажу, що думаю про їхні роботи, іноді виходить різко й образливо, але такі коментарі ефективніші. Мені здається, в Європі подібний підхід не працює, тут я намагаюся бути лояльнішим до студентів та їхніх робіт.

Що стосується самих учнів, я не бачу особливої ​​різниці. Усі шукають одне і те ж, а саме способи самовираження, методологію, яка дозволить відточити погляд на світ, і практику, яка допоможе їм краще розуміти себе.

Люди все ще часто говорять про фотографію «красиво» або «некрасиво». Що ви про це думаєте?

Існують, напевне, сотні кліше про суб’єктивність краси. Не буду зараз їх повторювати, але я теж вірю, що поняття краси дійсно суб’єктивне. Просто у випадку з фотографією або мистецтвом в цілому глядачам іноді розповідають, що їм слід вважати красивим, і я думаю, проблема якраз у цьому. А так я зовсім не проти, коли глядачі шукають красу в конкретній фотографії, якщо це для них важливо.

Але я розумію, про що ви: в будь-якій гарній фотографії є ​​щось більш глибоке, ніж естетика і безпосереднє поверхневе задоволення. Особисто я шукаю в фотографії фотографа. Я думаю, сильний знімок — той, що допомагає мені уявити, яка фотограф людина. Що справляє на нього емоційний вплив? Що його турбує? Що він про це думає? Що його заводить? Іноді все це читається в фотографії, і ми як глядачі можемо намагатися знайти зв’язок і співпереживати творцеві.

У будь-якій гарній фотографії є щось більш глибоке, ніж естетика і безпосереднє поверхневе задоволення. Я шукаю в фотографії фотографа.

09f2ac34-5231-4a9d-b658-9103cdc3876d_shadman_shahid
Из серии «Белый слон»
72a976a7-4f77-410d-a105-00dc36cda1f4_shadman_shahid
Из серии «Белый слон»
3f848d5d-3b8a-442b-aeb7-6910d92dcf42_shadman_shahid
Из серии «Белый слон»
2e31915d-c6f7-4089-b367-f9c9fe0418d9_shadman_shahid
Из серии «Белый слон»
Shadman_Shahid_Portfolio_Angkor06
Из серии «Белый слон»

Що б ви могли порадити фотографам, які тільки починають свій шлях?

Я занадто молодий, щоб давати поради, але якщо вже говорити що-небудь, то я б порадив фотографам отримати якомога більше досвіду. Відчути крайнощі як доброго, так і поганого. Випробувати чистий провал, бути неідеальним, побачити, як виглядає саме дно, а потім знову піднятися і побачити, як виглядає вершина і яких ще висот ти можеш досягти. Я думаю, що в мистецтві досвід — це найголовніше. Це паливо, за допомогою якого ми рухаємося, і без нього неможливо створити що-небудь вартісне.

Що почитати: рекомендації Шадмана Шахіда

— «Мистецтво бачити», Джон Бергер
— «Суспільство спектаклю», Гі Дебор
— «Симулякри і симуляція», Жан Бодрійяр


На онлайн-зустрічі 4 листопада о 19:00 Шадман Шахід розповість, як фотографічне середовище визначає роботу фотографа. Трансляція доступна лише англійською мовою з перекладом українською. Вартість квитка — 165 гривень (5 євро), купити його можна за посиланням.

Повна програма лекторію, який триватиме до 12 листопада, доступна на сайті Bird in Flight Prize.

Читайте також інші інтерв’ю з членами журі Bird in Flight Prize ’20:

Фотодиректорка Financial Times FT Weekend Magazine Емма Боукетт — про прийоми, які використовує у своїй редакторській роботі

Художник Арі Вершлаус — про підходи в фотографії та нічні клуби як платформу для соціально-політичних експериментів

Фотограф Міша Педан — про конфлікт поколінь, мову картинок і Харківську школу фотографії як про красиву легенду


Портрет Шадмана Шахіда: Чжао Янсян

Нове та Найкраще

593

549

582
884

Більше матеріалів