В двух словах

«Ще по одній» Вінтерберга — фільм про те, як випивати щодня і стати щасливішим. Фізіолог пояснює, що не так з цією алкогольною теорією

Данський фільм «Ще по одній» став найкращою європейською стрічкою року. Він про те, як четверо приятелів вирішують перевірити теорію норвезького психотерапевта Фінна Скердеруда і починають потроху випивати в робочий час, щоб повернути інтерес до життя. Фігура Скердеруда реальна, а ось його теорія — не зовсім. Bird in Flight розповідає, звідки вона взялася, а патофізіолог пояснює, чому нестача алкоголю у крові — не жарт, але розв'язувати цю проблему варто все ж іншими методами.

Трагікомедія «Ще по одній» Томаса Вінтерберга отримала чотири нагороди від Європейської кіноакадемії, в тому числі як найкращий фільм; також були відзначені найкраща режисура, найкращий сценарій і найкраща чоловіча роль. Картина оповідає про шкільних вчителів із Копенгагена, які вирішили перевірити теорію, згідно з якою людині з народження бракує легкого сп’яніння, а точніше 0,5 проміле алкоголю у крові. Мовляв, без цих проміле повноцінного щастя не знайти.

Спочатку Вінтерберг збирався буквально зняти оду випивці, але вже під час роботи над сценарієм трохи ускладнив концепцію. Про теорію Фінна Скердеруда йому розповів приятель, який прочитав чернетку сценарію, від неї і було вирішено відштовхуватися. Але справа в тому, що Скердеруд — реальний психотерапевт, один із найвідоміших у Норвегії; от тільки він ніколи всерйоз не озвучував «алкогольну теорію».

Скердеруд спеціалізується на розладах харчової поведінки, викладає в Університеті Осло та Університетському коледжі Ліллехаммера, а також працює в Норвезькому олімпійському комітеті, надаючи підтримку спортсменам. Відомість 64-річному вченому принесли науково-популярні книги, в яких він аналізує психіку сучасної людини. Ще в бібліографії Скердеруда є нарис про Федеріко Фелліні та п’єса «Квіслінг», поставлена ​​в Театрі Ібсена 2005 року. Українською мовою книги Скердеруда не перекладені.

Finn_Skårderud
Фінн Скердеруд. Фото: Wikimedia Commons

Скердеруд зазначив користь алкоголю лише одного разу — в передмові до норвезького видання «Про психологічний вплив вина» італійського письменника і журналіста Едмондо Де Амічіса. У цій книзі італієць, який помер ще в 1908 році, проаналізував зміну емоцій і думок людини під впливом алкоголю. У передмові до перевидання 2000 року Скердеруд уперше і, схоже, востаннє висловив припущення, що людині бракує 0,5 проміле алкоголю у крові для підтримки ментального здоров’я.

Скердеруд відхрестився від теорії та заявив, що його слова були вирвані з контексту.

У 2001 році історія про психіатра, який пропонує регулярно випивати, облетіла всю Норвегію. У фейсбуці новина агентства NTB, яке першим повідомило про «алкогольну теорію», набрала 30 тисяч лайків і більше 7 тисяч коментарів. Чотирнадцять років по тому в розмові з журналістами газети Dagbladet Скердеруд відхрестився від теорії, заявивши, що його слова були вирвані з контексту, а пасаж про різні функції алкоголю у психологічному, соціальному і культурному плані назвав суто особистими роздумами.

Bird in Flight звернувся до психотерапевта за коментарем, але не отримав відповіді. Тому на прохання редакції український фізіолог роз’яснює, звідки у крові людини береться етанол і чому подібний експеримент з повернення радості в життя може закінчитися погано.

Віктор Досенко

Доктор медичних наук, професор і завідувач відділом загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології НАН України.

— Певна концентрація алкоголю у крові кожної людини дійсно є. Вона становить 0,01% (10 міліграмів на 100 мілілітрів крові). Симптоми алкогольного сп’яніння виникають, коли концентрація алкоголю досягає 0,1% (100 міліграмів етанолу на 100 мілілітрів крові). Усього в організмі близько 5 літрів крові, так що це значна концентрація.

Коли досліджували рівень етанолу у крові тих, хто загинув під час автокатастроф, у них помилково визначали підвищений рівень етанолу і робили висновок, що людина була у стані алкогольного сп’яніння. Насправді коли людина помирає, бактерії продовжують працювати і виділяти етанол. Від того, як довго пролежав труп, буде залежати концентрація в його крові алкоголю.

Можна сказати, що у кожного з нас у кишечнику самогонний апарат.

Алкоголь виробляється сукупністю мікроорганізмів під назвою мікробіота. Можна сказати, що у кожного з нас у кишечнику самогонний апарат. Ми постачаємо туди баластні речовини: целюлозу, пектинові речовини, клітковину. А наша бродильна флора постійно їх ферментує з виділенням етанолу.

У сучасної людини дійсно може виникнути дефіцит етанолу. Щоб його виробляти, нам потрібна рослинна їжа. Якщо її не вживати, бактерії, які могли б переробляти етанол, вимирають. Таким чином виникає певна нестача алкоголю в організмі, а він необхідний кожній клітині. Тоді й виникає потреба в компенсації нестачі етанолу, який міг бути вироблений природним шляхом. Але, до речі, підвищена фізична активність також збільшує концентрацію етанолу.

Як учений і як лікар я ніколи не підтримаю вживання алкоголю в будь-якій концентрації. У тих, хто має певну генетичну схильність, маленькі дози завжди перетворюються на великі й роблять людину алкозалежною. Жоден учений не скаже, що приймати алкоголь у лікувальних цілях — хороша рекомендація.

У виробників алкогольних напоїв достатньо грошей, щоб фінансувати наукову роботу. Тому проводили певні дослідження і самого етанолу, і розчинних в етанолі біофлавоноїдів. В експерименті з тваринами був доведений сприятливий ефект розчинів спирту і деяких речовин, що містяться у вині та пиві. Це дало підстави вважати, що деякі компоненти вина захищають від серцево-судинних захворювань і атеросклерозу. Відомий парадокс, згідно з яким у жителів Франції спостерігається порівняно низький рівень серцево-судинних і онкологічних захворювань, незважаючи на вживання жирної та калорійної їжі. Але сучасні дослідження не підтверджують цих висновків.


Фото: Samuel Goldwyn Films / Courtesy Everett Collection

1 910

20

19
65

Більше матеріалів