Упізнані літаючі об’єкти Флоріана Юр’єва

Флоріан народився в Кіренську Іркутської області в 1929 році. Його батька, біолога Іллю Юр’єва, заслали до Сибіру за дослідження в генетиці. Мати Марія Большак була корінною сибірячкою, представницею народу евенків.

Хлопчик змалку захоплювався малюванням і грою на скрипці, тому після школи вступив одразу на два відділення — музичне та художнє — Іркутського училища мистецтв. У 19 років Юр’єв написав оперу «Боярин Орша», відзначену призом на конкурсі молодих композиторів Сибіру. Тоді ж він зробив свою першу скрипку. Не маючи доступу до якісних інструментів, Флоріан вирішив виготовляти їх самостійно.

У 1950 році він переїхав до України, щоб вступити на архітектурний факультет Київського художнього інституту (сучасна НАОМА).

Синтез мистецтв

Багатогранність творчих захоплень Юр’єва привела його до ідеї про синтез візуального мистецтва та музики. Він експериментував у цьому напрямку, але зіткнувся з цензурою. На одній з молодіжних виставок Спілки архітекторів у 1962 році Флоріан представив свій абстрактний живопис, присвячений музиці кольору. Сміливі експерименти влада не оцінила — авангардна творчість була фактично під забороною. Виставку закрили, а експонати Юр’єва спалили.

Від повної обструкції художника врятувало тільки членство у Спілці архітекторів, керівництво якої попросило сильно не карати молодого фахівця, адже «помилку» він зробив тільки в живописі, а не в архітектурі.

«Дописемна мова була побудована на інтонаціях, тобто на початку було не слово, а музика».

Вивчаючи колористику, Юр’єв розробив кольоропис — колірний метод фонетизації тексту, власну палітру кольорів і спосіб транскрипції музичних творів у художні картини. Подібним чином він записував твори відомих композиторів. Власну концепцію музики кольору Юр’єв розглядав в якості самостійного і самодостатнього виду мистецтва. Також він створив велику кількість оригінальних живописних полотен. Його картини мають легко впізнаваний почерк багато в чому завдяки роботі з кольором і формою.

«Дописемна мова була побудована на інтонаціях. Вона була музичною. Таким чином ми можемо сказати, що на початку було не слово, а інтонація. Тобто — музика», — розповідав Юр’єв під час лекції на тему «Музика кольору» у 2018 році.

Паралельно він постійно вдосконалювався у майстерності виготовлення скрипок. Юр’єв вважався одним із найкращих українських фахівців зі смичкових інструментів і десять років читав курс історії скрипкової справи в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури.

Київ Юр’єва

У 1968 році Флоріан Юр’єв і скульптор Борис Довгань створили герб Києва — до цього столиця не мала ніякої емблеми. Автори використали середньовічний символ міста — срібний лук, до якого додали квітучий каштан як втілення сучасного Києва. Стилізоване зображення суцвіття з листям виявилося настільки вдалим дизайнерським рішенням, що навіть через майже 30 років заміни радянського герба Києва архангелом Михаїлом колишню емблему продовжують використовувати в якості одного з неофіційних символів міста.

На пізніх етапах кар’єри Юр’єв проявив себе також як скульптор. У співавторстві з Борисом Довганем він створив київський Пам’ятник репресованим художникам, скульптуру Івана Павла ІІ, меморіальну табличку Василю Стусу та інші монументи.

Ідеї ​​Юр’єва про синтез мистецтв і музики кольору втілилися в архітектурі у вигляді його найвідомішої споруди. У співавторстві з Левом Новиковим у 1971 році Флоріан Юр’єв розробив проєкт будівлі Інституту науково-технічної інформації, в якому була передбачена спеціальна концертна зала. За задумом Юр’єва, новий майданчик мали використовувати під час кольоромузичних постановок, а його форма створювала ідеальну акустику для звуку і світлових хвиль. Інноваційна зала зовні нагадувала гігантську літаючу тарілку, завдяки чому швидко стала пам’яткою Києва. Утім, приміщення частіше задіювали для кінопоказів, а не так, як планував автор.

Крім «тарілки» в послужному списку Юр’єва-архітектора — наземний вестибюль станції метро «Хрещатик», житловий масив на Нивках і нереалізований проєкт Палацу культури Дарницького шовкового комбінату.

Порятунок модернізму

В останні роки життя Флоріанові Юр’єву довелося стати свідком того, як його головне архітектурне дітище опинилося під загрозою знищення. Біля будівлі з «тарілкою» почали зводити торговельно-розважальний центр Ocean Mall. Згідно з планами забудовника, модерністська споруда мала стати частиною нового молу, а тарілка з архітектурної домінанти була б зведена до акценту вхідної групи нового ТРЦ. Проти цього проєкту розгорнулася кампанія, яка порушила питання безпеки інших пам’яток модернізму в Києві і вилилася в ініціативу Save Kyiv Modernism.

Юр’єв підтримував боротьбу за збереження будівлі. Він брав участь у розробці проєкту реставрації «тарілки» разом із засновниками Save Kyiv Modernism Олексієм Биковим й Олексієм Радинським та архітектором Славою Балбеком, охоче давав інтерв’ю. У жовтні 2020 року «тарілку» офіційно внесли до реєстру пам’яток архітектури. Однак будівництво Ocean Mall на той момент уже почалося, і поки не до кінця зрозуміло, як робота Юр’єва виглядатиме після його завершення, оскільки офіційний проєкт реставрації споруди ще не готовий.

Зараз Олексій Радинський завершує роботу над повнометражним фільмом «Нескінченність за Флоріаном» про спадщину художника.