Режисерка з Нідерландів створила фільм про нацистського воєнного злочинця, який був її прадідом
Десять років тому нідерландська письменниця та режисерка Елін Йонгшма дізналася, що її прадід Герріт співпрацював із нацистами та винен у смерті принаймні однієї єврейської родини. Жінка вирішила не замовчувати правду та переосмислити історію своєї сім’ї за допомогою біографічного фільму. Режисерка розділила його на десять епізодів та протягом місяця публікувала у своєму інстаграмі, повідомляє The Guardian.
Проєкт «Його ім’я — моє ім’я» заснований на дитячих спогадах жінки, де фігурують теми нацистських злочинів, родинних зв’язків та національної травми. Фільм, який Елін створила разом із колегою Кеном О’Ніллом, адаптований під соціальні мережі. Кожен епізод триває не більше трьох хвилин, а замість чорно-білих архівних кадрів режисери використали яскраву анімацію.
Герріт Йонгшма працював на митниці в Роттердамі та був членом нідерландської фашистської партії NSB: вона прагнула створити нову імперію, до складу якої увійде частина Африки, Нідерландська Ост-Індія та бельгійська Фландрія. Після того як нацисти захопили країну у травні 1940 року, NSB стала їхньою прямою союзницею та залишалася єдиною легальною партією в Нідерландах у часи Другої світової війни.
Прадід режисерки, який мав прізвисько Божевільний Герріт, був призначений мером міста Кроменні на північ від Амстердама. Він використовував своє становище, щоб розкрадати кошти міста та карати людей за найменші порушення. За його наказом був здійснений виїзд до місцевої перукарні, на горищі якої ховалося єврейське подружжя — Естер та Бенджамін Дрісма. Пара загинула в Аушвіці у 1943-му, а незабаром була вбита і їхня 6-річна донька Фін.
Елін Йонгшма зазначає, що проєкт, робота над яким тривала протягом року, викликав дуже суперечливі емоції та розділив її родину. «Як режисерка і людина, яка вважає цю історію важливою, я прагнула, щоб фільм побачили якомога більше глядачів. З іншого боку, я дійсно не хотіла ділитися цим. Частина мене воліла б сховатися», — підкреслила Йонгшма.
Автори проєкту сподіваються, що обраний ними формат допоможе донести історію про травми Другої світової війни до нового покоління та нагадати про небезпечність політичного популізму.
