Король — не голий: Як вдягаються сучасні аристократи

Аристократична мода не так уже змінилася за останнє століття, щоб не можна було вдягнути на прийом сукню бабусі з 1960-х або піджак, в якому дідусь відзначав закінчення Другої світової. Гардероб титулованих осіб по-доброму архаїчний, і цитати з моди півстолітньої давності — данина гарному смаку. Головне правило — виглядати доречно й виявляти повагу до події.

Втім, польська письменниця Марія Кунцевич в одній зі своїх книг зазначала, що чим старша британська аристократка, тим більше на ній діамантів і тим глибше її декольте. Частково це правда: людям у віці багато пробачають. Згадати хоча б найтитулованішу жінку у світі (самих лише герцогських титулів у неї було сім) — Марію дель Росаріо Каетану Альфонсу Вікторію Євгенію Франциску Фітц-Джеймс-Стюарт-і-Сільва, герцогиню Альба, яка померла у 2014 році. Навіть у вісімдесят вона виходила у світ у колготках яскраво-червоного кольору або відтінку фуксії, демонструючи пресі тонкі щиколотки шляхетної дами.

Король Великої Британії Чарльз ІІІ, здається, законсервував свій особистий стиль ще 1980-х. Його піджаки та штани зберігають той самий крій, а про дбайливе ставлення монарха до власного взуття ходять легенди. Якщо його нідерландський колега, Віллем Александр, хизується на публіці у нових або майже нових туфлях, то деяким штиблетам Чарльза виповнилося 30 і навіть 40 років. Звичайно, це не єдина пара взуття, але тут важливе саме ставлення до особистих і сімейних ресурсів. У його гардеробі є й унікальна пара туфель зі шкіри, знайденої на борту корабля, який затонув біля берегів Плімута у XVIII столітті. На весілля сина, принца Гаррі, тоді ще майбутній король прийшов у старому улюбленому фрачному костюмі. Того ж 2019 року він відсвяткував у ньому свій день народження.

Середній вік речей у шафі чоловіка-аристократа чи члена королівської родини — 40 років. Жінки змінюють вбрання частіше, проте вечірні й бальні сукні служать їм і по 10, і по 30 років.

Одягатися як представник шляхетного роду може й людина без титулу. Насправді це не так дорого, як клопітно. Охочим привнести у своє життя аристократичний шик, як не дивно, слід перш за все викинути з гардеробу кумедні речі та важкий люкс. Розберемо основні стереотипи.

Усі аристократи одягаються манірно

Може здатися, що аристократи носять страшенно формальний та некрасивий одяг. Жодних прозорих суконь, міні й оголених торсів, а колготки для жінок на святах і прийомах обов’язкові навіть у тридцятиградусну спеку. Почасти це правда: власникам замків, угідь та колекцій мистецтва нема чого демонструвати відкрите тіло — вони не актори, яким завжди необхідно підтримувати форму і привертати увагу. А блискітки, паєтки та стрази не особливо потрібні людям, чиї фамільні коштовності зроблять честь будь-якому музею.

При цьому титулована дама навряд чи буде обирати вбрання й аксесуари виключно пастельних відтінків, а граф — ходити в сірому костюмі, змінюючи його на джемпер кольору camel і світлі штани. Аристократ не боїться кольору — погляньте хоча б на сьомого маркіза Бата Александра Тінна та його ексцентричний одяг. Королева Великої Британії Єлизавета ІІ для публічних заходів майже завжди обирала яскраві сукні й пальта — колір мав відокремлювати її від решти людей. Любить одяг, що кидається в очі, й королева данців Маргрете II, яка працює художницею по костюмах і навіть оформила кілька балетів для Королівського театру Данії. Якось вона створила костюми для балету «Лускунчик» і прийшла на прем’єру з чоловіком в образах як у головних персонажів цієї казки.

Часто з’являється у різних відтінках червоного й помаранчевого королева Нідерландів Максима. Синій та червоний — кольори бельгійської королеви Матильди, яка під час пандемії коронавірусу підбирала захисні маски тон у тон до своїх суконь. Взагалі, червоному, пурпуровому, зеленому і синьому монархи різних країн віддають перевагу частіше за інші кольори — так само, як і їхні предки. Кармінні й зелені тканини в Середньовіччі мали найвищу ціну через складний та дорогий процес фарбування, їх дозволялося носити тільки людям найвищого стану, а в деяких землях — виключно правителям.

Але, звичайно, й серед аристократів є розбіжності з приводу того, як слід одягатися: англосаксонський, німецький і латинський світи мають зовсім різні уявлення про припустиме. Наприклад, одяг італійської графині та нідерландської баронеси одного віку й фінансового становища кардинально відрізнятиметься. Перша продемонструє розслаблений середземноморський стиль, помітні прикраси і витончене взуття, а друга швидше нагадуватиме сувору вчительку, зате в жакеті з найкращої тканини.

Усі аристократи носять парчу, шовк та оксамит

А це правда. Королева Маргрете якось пожартувала, що майже всі її вбрання нагадують палацові штори.

Основна вимога до матеріалів, з котрих виготовлено одяг аристократів, — натуральність та найвища якість. Однією з найулюбленіших їхніх тканин є тонка вовна, що добре тримає форму й гідно виглядає у будь-якій ситуації. Крім того, вовняні костюми та светри допомагають пережити холодну пору року у старовинних замках і шато, опалювати які дуже дорого навіть для заможних землевласників. Льон швидко мнеться, тому не підходить для виходу у світ. А ось чистий шовк — найкраще, що може бути для вечірнього й коктейльного вбрання, коли більшу частину часу доводиться сидіти в ложі або стояти. В об’єктивах фотокамер аристократ має виглядати ідеально.

Найулюбленіший королівський матеріал — оксамит. По суті, він ніколи не виходив із моди, і зараз чоловіки навіть без жодного приводу одягають піджаки або куртки з коміром із цієї тканини. А жінки крім вечірніх суконь носять оксамитові жакети для верхової їзди, штани та friulanes — капці венеційських гондольєрів. Наприклад, італійські графині Віра та Віола Аррівабене-Гонзага постійно красуються в них улітку. При цьому аристократи рідко обирають бавовну, виняток — чоловічі сорочки для ділових костюмів. А так цей матеріал занадто простий (одяг із попліну, перкалю, ситцю й інших бавовняних тканин носила прислуга та найнижчі верстви суспільства) і надто «американський».

Аристократи носять натуральне хутро

Це правда, але стосується лише жінок старшого покоління. Відповідно, їх довгим шубам, соболиним манто та норковим пелеринам не одне десятиліття. Нові вже ніхто особливо не купує з міркувань гуманного ставлення до тварин. Покійна королева Великої Британії Єлизавета лише за три роки до своєї смерті перестала з’являтися на публіці в хутрі. Але є виняток — церемоніальна оксамитова мантія Британської корони, оторочена хутром горностая. Хранителька гардеробу Її Величності тоді пообіцяла журналістам, що монархиня носитиме лише штучне хутро, а церемоніальні речі перекроять.

Не всі європейські правительки трепетно ставляться до тварин. Зокрема, королеву Данії Маргрете сфотографували у грудні 2020 року в довгій норковій шубі. Це сталося після скандалу, який вибухнув у країні через умертвіння мільйонів норок: у служби охорони здоров’я виникли підозри, що звірята переносять коронавірус. Розкішні хутряні накидки останніми роками преса помічала в матері короля Нідерландів, принцеси Беатрікс, а також у королеви Швеції Сільвії. Узимку в розкішних палацах зі стінами заввишки 7-9 метрів, м’яко кажучи, прохолодно.

Принцеси носять одяг із масмаркету

Тільки в окремих випадках, щоб здаватися ближче до звичайних людей під час благодійних і спортивних заходів. Одягати сукні та костюми, вартість яких дорівнює тримісячній зарплатні працівника фабрики, куди представники королівської родини приїхали з візитом, було б безглуздо. Тому не варто беззастережно вірити у щире кохання герцогинь до певних марок одягу з масмаркету. І «випадкові» фото принцеси, котра виходить із простецького магазину, — зазвичай частина добре продуманої іміджевої стратегії.

Заради позитивних відгуків у пресі титулована особа може вдягнути спідницю або сорочку демократичної марки, що дуже впізнавана, але на день народження найкращої подруги або дипломатичний раут обере тільки дизайнерські чи пошиті на замовлення речі.

Капелюхи й рукавички вдягають тільки на весілля та перегони

Капелюх — головний аксесуар аристократа. Такий же важливий, як і рукавички, що мають бути в гардеробі для будь-якого сезону та нагоди. Не обов’язково купувати новий капелюх на кожен вихід, він може перейти у спадок, проте непокрита під час заходів на свіжому повітрі голова — ознака простолюдина.

Рукавичок це стосується не меншою мірою, але крім вуличних і спортивних варто мати пару шовкових або з найтоншої лайки для походів в оперу та на бал. Буденна нейлонова пара, як у королеви Єлизавети, вбереже титуловану особу від небажаного прямого контакту, а також врятує від слідів пальців лаковані клатчі й шовкові костюми.

Ще один маркер — окуляри з діоптріями. Випускники приватних британських і швейцарських шкіл навряд чи проміняють їх на контактні лінзи. Це предмет прихованої гордості, адже мається на увазі, що власник такого аксесуара провів багато годин за книгами. При цьому оманливо скромна оправа може коштувати як добрий годинник.

Аристократи завжди носять величезні діаманти та тіари

Коштовності надягають з особливої нагоди, і, якщо не йдеться про нобелівську вечерю, діє старе правило: чим менше, тим краще. Величезні «нові» діаманти — помилка, якої припускаються ті, хто в дитинстві не мав велосипеда.

Тіара потрібна для балу, весілля чи особливого державного прийому, а для подій простіше обирають інші прикраси. Оскільки королівські тіари мають історичну цінність і зберігаються у скарбницях, монархині іноді «позичають» їх на весілля донькам, онукам та невісткам. Деякі знатні особи мають свої, фамільні, які передають з покоління в покоління. Нареченим принца Вільяма і принца Гаррі Єлизавета II надавала свої тіари для церемонії вінчання. Кетрін, майбутня герцогиня Кембриджська, отримала тіару «Гало» від Cartier із 888 діамантами. Меган, майбутня герцогиня Сассекська, обрала тіару-бандо від Garrard королеви Мері, бабусі Її Величності.

Зазвичай прикраси аристократів виглядають як одиничні, ексклюзивні вироби, аби ніхто не здогадався, який модний будинок їх створив. Вважається, що справжня розкіш має бути анонімною.