У вас відпало: Великі провали знаменитих архітекторів

У світі всього кілька десятків архітекторів, яких називають starchitects — «знаменитості світу архітектури». Міста конкурують за право працювати з ними, адже їхні будівлі, найпомітніші та найдорожчі, приваблюють туристів та інвесторів. Але не всі проєкти зіркових архітекторів вдалі — функціональність і надійність іноді стають жертвою химерного дизайну. Будівлі можуть виглядати вражаюче, а при ближчому розгляді виявляються покриті тріщинами і патьоками. Сантьяго Калатрава, Рафаель Віньолі, Френк Гері, Заха Хадід, Томас Гетервік — усі вони потрапляли в скандали через помилки, за що часом платили грошима, але не репутацією.

Сантьяго Калатрава

Стиль іспанського архітектора Сантьяго Калатрави легко пізнаваний: його будівлі відрізняються вигнутими формами, що нагадують живий організм, і часто виглядають космічно. Одна з головних робіт Калатрави — «Місто наук і мистецтв» у Валенсії. Комплекс футуристичних будівель з музеями, лекторіями та гігантським концерт-холом, що виріс на місці занедбаного порту, став однією з головних визначних пам’яток міста.

Але проєкт сподобався не всім: місцеві політики звинуватили архітектора в надмірному марнотратстві. Початковий бюджет у 300 мільйонів євро зрештою виріс більше ніж утричі, причому фінансувався проєкт із бюджету Валенсії. Витрати часто ростуть, але у Калатрави ще і з будівлями почалися проблеми. Через 8 років після відкриття оперної зали «Міста науки і мистецтв», схожої чи то на інопланетний корабель, чи то на гігантський шолом конкістадора, її дах став протікати, а з фасаду посипалася облицювальна плитка. Влада Валенсії подала на Калатраву до суду, але архітектор добровільно відшкодував збитки місту, і до розгляду справа не дійшла.

Це не єдиний позов від колишніх клієнтів Калатрави. Так, влада Венеції, де він спроєктував скляний міст через Гранд-канал у 2008 році, подала на архітектора до суду за перевитрату бюджету і травмонебезпечний дизайн. У 2019-му, після тривалих розглядів і декількох апеляцій, суд визнав Калатраву та інженера Сальваторе Венто винними у конструктивних недоліках мосту, через які бюджет будівництва виріс з 7 до 11,4 мільйона євро. Обох оштрафували — на 78 тисяч та 11 тисяч євро відповідно.

Ще один міст Калатрави, в Більбао, теж став предметом розгляду у суді, але цього разу позивачем виступив сам архітектор. У 2007 році влада міста вирішила спорудити додатковий спуск з мосту за проєктом іншого архітектора, і Калатрава подав до суду за порушення авторських прав. У відповідь мер Більбао заявив, що міст Калатрави взагалі-то не дуже. За 10 років з моменту спорудження у 1997-му видатки на утримання мосту для міста склали 250 тисяч євро, включаючи відшкодування збитків тим, хто підковзнувся на скляному покритті. Тож, мовляв, майте совість, пане Калатрава, і так за вами переробляти довелося. Суд став на бік архітектора і призначив йому компенсацію в розмірі 30 тисяч євро, хоча вирішив і не зобов’язувати місто демонтувати надбудову, як того хотів Калатрава.

Влада іспанського міста Ов’єдо судилася з архітектором через проєкт конгрес-холу, де у процесі будівництва впали опорні споруди. Суд визнав провину проєктувальника в неправильному розрахунку конструкцій, апеляцію Калатрава програв і був змушений заплатити 3,3 мільйона євро.

Також подали позов до Калатрави власники іспанської виноробні «Ісіос» — для них він спроєктував будівлю зі своїм фірмовим вигнутим дахом, який став тріскатися і протікати. Винороби зажадали від архітектора 2 мільйони євро на ремонт. До суду справа не дійшла, сторонам вдалося знайти компроміс.

Ще одна скандальна будівля Калатрави — транспортний хаб Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку. Це, ймовірно, найдорожчий вокзал у світі — бюджет будівництва склав 4 мільярди доларів. Голова портової адміністрації Нью-Йорка і Нью-Джерсі, яка володіє хабом, відмовився бути присутнім на офіційній церемонії відкриття у 2016 році. Він заявив, що святкувати таке марнотратство не дуже доречно. Бюджет будівництва подвоївся з 2004-го, коли споруду почали проєктувати, тому що Калатрава, наприклад, наполіг, щоб сталь для конструкцій привезли з певного заводу в північній Італії. Утім, гігантський бюджет не врятував дах будівлі від протікань: через три роки після відкриття відвідувачі супердорогого транспортного хабу змушені були обходити розставлені холом відра.

Рафаель Віньолі

Одразу у двох будівлях уругвайського архітектора Рафаеля Віньолі виявилася схожа проблема. Готель «Вдара» у Лас-Вегасі та офісна будівля на вулиці Фенчерч у Лондоні мають увігнутий фасад, покритий дзеркальним склом. При такому дизайні поверхня працює як рефлектор, направляючи вниз відбитий пучок сонячних променів. Відвідувачі готелю змогли відчути це на собі, коли вода в басейні стала сильно нагріватися, а пластикові стаканчики і пакети — буквально плавитися на сонці. Це явище навіть отримало назву «смертельний промінь „Вдари“». Адміністрація готелю придумала найпростіший спосіб вирішення проблеми — встановила гігантські парасольки. Судячи з того що на TripAdvisor у готелю все ще з’являються коментарі у стилі «чутки про смертельний промінь — правда», спрацьовує це не завжди.

Лондонська будівля Віньолі відрізняється тим, що в особливо спекотні літні дні може розплавити частини машин, залишених на парковці. Крім того, у 2015-му хмарочос на Фенчерч-стрит отримав Кубок карбункула, щорічну британську премію, яку до 2018-го вручали «найжахливішій будівлі, зведеній у Великій Британії за останні 12 місяців».

Френк Гері

Схожі проблеми з відбиттям світла були й у Френка Гері, архітектора-постмодерніста, відомого своїм захопленням абстракціями і неправильними формами. Одна з найзнаменитіших його будівель — Музей Гуггенхайма в Більбао, завдяки успіху якого навіть виник термін «ефект Більбао». Так кажуть, коли депресивні міста з промисловими територіями повністю перетворюються завдяки новому суперпривабливому культурному і туристичному об’єкту.

На хвилі успіху музею Френк Гері вирішив запропонувати щось подібне для концерт-холу Волта Діснея в Лос-Анджелесі. Однак те, що не спливло в Більбао, де будівля розташовувалася на відкритому просторі біля річки, виявилося критичним для Лос-Анджелеса, де об’єкт знаходився в щільній міській забудові. Увігнуті фасади, покриті блискучим металом, прекрасно відбивали світло, роблячи перебування в сусідніх будівлях некомфортним. Помилку довелося виправляти, замінивши облицювальний матеріал деяких панелей на такий, що поглинає більше світла.

Зі знаменитим музеєм у Більбао теж не все було гладко. Фасад будівлі виконано з титанових панелей, які перед установкою обробили спеціальними хімікатами. Залишки речовини вступили в реакцію з киснем і почали темніти, через що поверхня споруди стала покриватися бурими плямами, схожими на іржу. Гері заявив, що це помилка власників об’єкта: «Ми благали їх вимити споруду одразу після завершення будівництва, але вони цього не зробили». Варто відзначити, що вимити всі ці химерні вигини на гігантському фасаді — не найлегше завдання.

Ще одна архітектурна невдача Гері — кампус Массачусетського технологічного інституту. Будівлю абстрактної форми, яку сам Гері охарактеризував як «вечірку п’яних роботів», виявилося дуже складно споруджувати і використовувати. Незабаром після споруждення у 2004-му конструкція стала покриватися тріщинами, а перекриття почали підтікати. До всього крига, що падала взимку з похилих дахів кампусу, блокувала евакуаційні виходи. У 2007 році університет подав до суду на архітектора і компанії, які виконували будівництво. Гері відповів, що зведення таких об’єктів — завдання складне, людей залучено багато і помилок не уникнути, але в цьому проєкті вони незначні. У той же час будівельники стверджували, що попереджали архітектора про можливі проблеми з такою складною конструкцією, але він залишався непохитним. Судовий спір врегулювали через три роки після того, як були виправлені всі недоліки.

Заха Хадід

Британсько-іракська архітекторка прославилася завдяки своїм будівлям зі складними, футуристичними формами, і на сьогодні це, мабуть, найвідоміше ім’я в сучасній архітектурі. Заснована Захою студія продовжує працювати і після її смерті у 2016 році, залишаючись у топі світових архітектурних компаній. Однак проблеми траплялися і у неї.

Будівля опери в китайському місті Гуанчжоу, споруджена за проєктом Хадід, почала розсипатися всього через рік після відкриття. З прозорих фасадів стало падати скло, а в стінах з’явилися серйозні тріщини. Але провину поклали не на архітекторку, а на підрядника, який виконував роботи. Підбір матеріалів та сама технологія не відповідали високим вимогам дизайну. Китайська компанія-підрядник виправдовувалася, що задовольнити запити міс Хадід було вкрай складно.

Схожа історія трапилася з ще одним проєктом авторства Zaha Hadid Architects — бібліотекою Віденського університету економіки і бізнесу. Через трохи більше року після відкриття, що відбулося у жовтні 2013-го, з фасаду футуристичної будівлі двічі відпадали гігантські бетонні панелі. Як і у випадку з оперою в Гуанчжоу, провина була покладена на виконавців робіт.

Томас Гетервік

Стиль британського архітектора і дизайнера Томаса Гетервіка помітний і навіть епатажний. Його скульптури й архітектурні об’єкти зазвичай стають пам’ятками, а преса не скупиться на схвальні епітети на адресу «генія дизайну». Але й у Гетервіка є своя історія проколів.

Абстрактна скульптура B of the Bang, встановлена в Манчестері у 2005 році, почала розсипатися через шість днів після відкриття. Скульптуру огородили, щоб багатотонні сталеві стрижні випадково нікого не зачепили при падінні. У 2007-му адміністрація Манчестера подала до суду на компанію Гетервіка і домоглася від нього компенсації в розмірі 1,7 мільйона фунтів за ремонтні роботи. Однак арт-об’єкт це не врятувало — у 2009 році влада міста демонтувала його, втомившись постійно лагодити.

Невдачі переслідують ще одну скульптуру Гетервіка — Vessel, встановлену в Нью-Йорку на замовлення компанії «Хадсон Ярдс». Об’єкт, що складається з безлічі сходів і оглядових платформ, нагадує величезну вазу. Одразу після відкриття майданчика у 2019-му виявилося, що дизайнери не подумали про людей з інвалідністю, під потреби яких був пристосований тільки один ліфт. Протести активістів привернули увагу Генеральної прокуратури США, яка зобов’язала власників об’єкта обладнати його додатковими ліфтами і підйомниками. Однак знайшлися більш серйозні проблеми: з гігантського оглядового майданчика в самому центрі міста стали стрибати самогубці. У січні 2021 року після третього випадку суїциду скульптуру закрили для відвідувачів, поки що тимчасово.