Японія, безлад і бабусин дім. Розповідаємо про нові тренди в інтер’єрі

Котеджкор

Перші згадки про котеджкор з’явилися наприкінці 2010-х у Tumblr, але популярним цей стиль став під час пандемії у TikTok. Тоді про нього заговорили великі медіа, як New York Times або Teen Vogue. Ідея котеджкору — повернення до сталого життя, до речей з історією. Серед передумов виникнення цього стилю і екологічна криза, і супротив культурі споживання, і бажання повернути собі безтурботність літніх канікул в умовах ізоляції.

Виразні приклади архітектури і одягу котеджкору є у двох хітах пандемії: серіалі Netflix «Енн» та нагородженому «Оскаром» фільмі «Маленькі жінки». Котеджкор в інтер’єрі — це дерево, бажано перероблене, живі рослини, хенд-мейд-текстиль, квіткові візерунки та навіть бабусина консервація.

В архітектурі основа котеджкору — близькість до природи. На цьому ґрунті може виникнути і традиційна українська мазана хата, і лаконічний модульний будинок. Ностальгія за простим життям на природі виникла не у 2020-му разом зі зростаючим попитом на заміське житло, вона властива кожній історичній епосі. Так, Марія Антуанетта мала ферму, де приймала близьких друзів. А три століття по тому фани «Володаря перснів» навідуються до Шира в Новій Зеландії, побудованого спеціально для зйомок. В обох випадках романтизоване котеджкорне село привабливіше за справжнє, бо мало чим на нього схоже.

Зараз котеджкор формує мікротечії: dark academia, goblincore, бабусин шик, або grandmillennial, та інші — це якщо раптом ви сумуєте не за селом, а за темним замком, хатинкою гномів або бабусиною квартирою. Але все це скоріше народні стилі, мало хто з професійних дизайнерів усерйоз із ними працює. На противагу цьому клаттеркор — нова назва для інтер’єрного максималізму, який охоче використовують професіонали.

Клаттеркор

Клаттеркор — стиль, що також виник у TikTok, коли користувач billiamthewadford вжив це слово для опису естетики, що йому подобалася, — дизайну кімнати з великою кількістю деталей та впорядкованим безладом.

У загальних рисах цей стиль нагадує еклектику, а хорошим прикладом є будинок родини Візлі зі світу «Гаррі Поттера», так звана «Нора» з безліччю маглівських дрібничок. У клаттеркорному інтер’єрі все не має ідеально пасувати одне до одного, навпаки — люди наповнюють простір речами з історією, навіть якщо ті виглядають недоцільно.

Прикладом вдалого поєднання непоєднуваного є квартира художника Хуанхо Фуентеса, де майже кожен сантиметр горизонтальних поверхонь займають фігурки, фоторамки та книжки. Або галерея The Apartment у Копенгагені: її засновниця Тіна Зайденфаден Буск працювала у Sotheby’s більше 10 років, а після того зібрала вінтажні та антикварні предмети в інтер’єрі квартири XVIII століття. Нині це місце є зразком клаттеркору зі смаком, а його команда надає консультації тим, хто хотів би створити щось подібне у себе вдома.

Якщо клаттеркор називають жахіттям євангелістки побутового мінімалізму Марі Кондо, то стиль джапанді — це її мрія.

Джапанді

Японський і скандинавський мінімалізм об’єднує любов до фактурного дерева, спокійних кольорів і природного світла. Зараз їхнє злиття називається джапанді, але відбулося воно задовго до популярності стилю в інстаграмі.

Коли у 1930-х молодий архітектор Ісоя Йосіда повернувся до Токіо з навчання в Європі, він почав модернізувати традиційний японський стиль, доповнюючи його елементами західної архітектури, — і втілив це у будівлі музею Ямато у Нарі та у декількох приватних будинках. Сучасні дизайнери роблять щось схоже у стилі джапанді.

Джапанді, більш тепла й затишна варіація мінімалізму, полюбилася людям саме в той час, коли вони були змушені сидіти вдома. Тут сплітаються дві філософії: скандинавське хюґе дає багато світла, нейтральні відтінки і тактильні матеріали, а японське вабі-сабі — вміння бачити красу у недосконалості та відбитках часу. Поширеними елементами є вогнище, розсувні перегородки та внутрішній сад, навіть якщо його роль виконують кілька вазонів.

Один із багатьох прикладів злиття японського і скандинавського — Archipelago House, приватний будинок у Швеції. Його проєктувала Norm Architects за участі японської меблевої компанії Karimoku. Це простора соснова споруда у скелястому ландшафті. Її лінії наслідують форми традиційних рибальських будинків, простір відкритий для природного світла.

Близькими до стилю джапанді є меблі данської компанії Carl Hansen та японсько-американської George Nakashima. Вони прикметні простими формами та фактурою дерева. Більш сучасний приклад — меблі японської компанії Ariake, які вперше представили за межами Азії у 2018-му в Копенгагені. Виставка відбулася у покинутій будівлі посольства Мексики, де мінімалістичні дерев’яні меблі пасували до ліпної стелі та стін зі старою штукатуркою, — наче втілення джапанді.

New London Fabulous

Дизайнерському руху New London Fabulous (NLF) у 2020 році дав назву Адам Натаніель Фурман, коли намагався описати свої роботи, а також роботи Камілли Валали, Інки Ілорі та інших художників у міському просторі Західного Лондона. Під час вимушеної ізоляції та Брекзиту ці митці впевнилися у своєму намірі додати радості сірому ландшафту.

Камілла Валала розфарбувала офісну будівлю WestWorks та пішохідний перехід на «Вуд-лейн», щоб оживити типову забудову району. А Едвард Крукс використав подібний прийом у роботі над пассажем Rosebank Arcade ще 2019-го. Він вкрив бруківку і стіни яскравим візерунком, що нагадує килим та вікна.

В інтер’єрі стиль New London Fabulous може виглядати як декорації фільмів Веса Андерсона: всі кольори льодяників і морозива. Такий проєкт у 2017—2019 роках Адам Фурман створив для квартири в Нагатачо, адміністративному районі Токіо. Дизайнерський дует 2LG Studio для роботи над своєю студією в Лондоні теж обрав переважно пастельні відтінки, хоч у вітальні і можна побачити колір морської хвилі.

Також NLF використовують для інсталяцій. Наприклад, Камілла Валала у 2020-му створила Lego House of Dots на Кінгс-Крос, а за рік Адам Фурман встановив там Proud Little Pyramid — веселкову піраміду в рамках ЛГБТ-прайду.

Не дивно, що саме ці стилі закріпилися у трендах 2020—2021 років: вони всі про затишок, тепло, яскравість і про те, що можна радіти життю і на соціальній дистанції.

Фото на обкладинці: Karimoku Case Study, Sebastian Stadler