Помер лауреат Прітцкерівської премії архітектор Балкрішна Доші. Показуємо його найважливіші роботи

Індійський архітектор-модерніст Балкрішна Вітальдас Доші народився у 1927 році в Пуне у сім’ї меблярів. Він мав продовжити родинну справу, але натомість вивчився на архітектора. Почав навчання ще в Індії, проте у 1950-му поїхав до Лондона, щоб вступити на архітектурний факультет. У Британії Доші познайомився з Ле Корбюзьє, який уже був всесвітньо відомим архітектором, і почав працювати у його студії. Наступні чотири роки він не отримував зарплатні, але продовжував роботу. При цьому Доші навіть не знав французької — старший колега розмовляв із ним ламаною англійською.

Доші працював на Корбюзьє 4 роки без зарплатні та знання французької.

У 1954-му Доші поїхав до Індії, аби наглядати за будівництвом проєктів Корбюзьє. Там він зустрів своїх майбутніх клієнтів, а також Камалу Парікх, яка згодом стала його дружиною, тож вирішив залишитися в місті Ахмадабад. Тут Доші і провів решту життя, заснувавши студію, інститут архітектури та втіливши більшість своїх проєктів. У Ахмадабаді він звів будинок для своєї родини (у якому й помер).

Доші проєктував більше 70 років, а власну студію Vastu Shilpa відкрив у 1957-му. Його архітектурний стиль формувався під впливом Ле Корбюзьє та Луїса Кана (з яким він працював над Індійським інститутом менеджменту) — видатних модерністів. Однак архітектура Доші відрізнялася від того, що пропагували його вчителі: у його будівлях менше дизайну, але вони більше орієнтовані на людину та природу навколо. «Щоб зробити архітектуру, треба зрозуміти місцеві клімат, культуру й економіку. Архітектор має бути гуманістом та орієнтуватися на суспільство й культуру», — казав Доші.

У портфоліо архітектора є кілька проєктів житла для бідних, а також чимало інших, розрахованих на будівництво з локальних матеріалів та руками місцевих робітників. Це, зокрема, галерея Ахмадабад ні Гуфа, створена для художника Макбула Фіди Хусейна. Більшість споруди знаходиться під землею, що рятує від спеки, фундаментів немає. Куполи, якими накритий схожий на печеру простір, завтовшки всього кілька сантиметрів. Своїми плавними формами й мозаїкою на даху будівля більше нагадує роботи Антоніо Гауді, аніж Корбюзьє. Хоча Доші все ж використовував багато необроблених бетонних і цегляних конструкцій, за що його долучають до бруталістів. Але при цьому його називають «поетом бетону й цегли».

Доші долучають до бруталістів, але називають «поетом бетону й цегли».

У 1950-х Доші зрозумів, що в Індії немає видатної архітектурної школи, як Баугауз у Німеччині, й вирішив заснувати свою. У 1962 році він відкрив архітектурну школу Ахмадабада. Згодом вона трансформувалася у СЕРТ University, який наразі є одним із найкращих архітектурних вишів Індії.

Доші став першим індійцем, який отримав головну архітектурну нагороду — Прітцкерівську премію. Він став лауреатом у 2018 році і присвятив її Корбюзьє. Крім того, архітектор пообіцяв використати грошову частину премії на поширення своїх ідей щодо гідного житла для бідних. У 2022-му йому також присудили золоту медаль Королівського інституту британських архітекторів (RIBA).

Фото на обкладинці: Балкрішна Доші у дворі свого будинку. Sam Panthaky / AFP